Справа № 11а- 238/2010 Головуючий у 1 інстанції: Гордимов А.В.
Категорія: ст. 185 ч.2 КК України Доповідач: Гемма Ю.М.
У Х В А Л А
іменем України
09 березня 2010 року м. Херсон
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого Червоненка В.Я.,
суддів Гемми Ю.М., Чупини С.П.,
з участю прокурора Досенко О.В.,
потерпілої ОСОБА_1,
засудженого ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_1 на вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 28 вересня 2009 року, -
в с т а н о в и л а:
Цим вироком:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженець м. Херсона, громадянин України, українець,
раніше судимий: 06.06.2007 року Великоолександрівським
районним судом Херсонської області за ст. 185 ч.2 КК України
на 2 роки обмеження волі і на підставі ст.75 КК України
звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим
строком на 3 роки;
засуджений за ст. 185 ч.2 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_2 остаточно призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі.
Міра запобіжного заходу - тримання під вартою з 07.08.2009 року.
Вироком суду ОСОБА_2 визнаний винними та засуджений за те, що він, 04 серпня 2009 року близько 17 год. 30 хвил., знаходячись у квартирі АДРЕСА_1, повторно, шляхом вільного доступу таємно викрав телевізор марки “LG”, вартістю 1500 грн., чим заподіяв потерпілій ОСОБА_1 матеріальну шкоду на вказану суму.
В поданих апеляціях:
- засуджений ОСОБА_2 указує на незаконність вироку, просить його скасувати у зв’язку з порушенням вимог кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону, а справу повернути на новий судовий розгляд. На його думку, органом досудового слідства й судом невірно встановлені фактичні обставини справи, оскільки він узяв і продав телевізор, який належить йому і матері, а тому не вчиняв крадіжку. Під час розгляду справи суд не в повній мірі роз’яснив його права, передбачені ч.3 ст.299 КПК України. Крім того, призначаю покарання, суд не врахував, що 06.06.2009 року він повністю відбув покарання за вироком від 06.06.2007 року;
- потерпіла ОСОБА_1 в апеляції з доповненнями до неї посилається на суворість призначеного покарання засудженому ОСОБА_2, обґрунтовуючи свої доводи тим, що засуджений повернув їй телевізор і вона того простила. Просить звільнити його від покарання.
Іншими учасниками судового розгляду вирок не оскаржується.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_2 про підтримання своєї апеляції, потерпілої ОСОБА_1, яка підтримала доводи своєї апеляції, думку прокурора про залишення вироку без зміни, а апеляцій без задоволення, останнє слово ОСОБА_2, в якому він просив скасувати вирок щодо нього, а справу повернути на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи і доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні крадіжки, за встановлених і викладених у вироку обставин, та правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст.185 КК України, обґрунтований доказами, дослідженими судом у порядку, передбаченому ч.3 ст.299 КПК України.
Як видно з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_2 як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні повністю визнав свою вину у вчиненому злочині, за який його засуджено.
Оскільки як він та інші учасники судового розгляду справи не заперечували проти скороченого дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються, суд обмежився тільки допитом підсудного ОСОБА_2 та дослідженням письмових матеріалів справи, що характеризують його особу, а тому він тепер позбавлений права оспорювати їх в апеляційному порядку.
При цьому суд першої інстанції з’ясував думку підсудного ОСОБА_2 по питанням, передбаченим ч.3 ст.299 КПК України та роз’яснив йому наслідки такого розгляду справу, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову в апеляційному порядку, з чим підсудний погодився та пояснив, що йому зрозуміло зміст цієї статті, про що свідчать дані протоколу судового засідання та власноручна письмова заява ОСОБА_2
(а.с.89 –91)
Тому твердження засудженого про те, що суд не в повній мірі роз’яснив його права, передбачені ч.3 ст.299 КПК України, є надуманими.
Враховуючи те, що апеляційний суд за апеляцію засудженого і відповідно до ст.365 КК України не вправі перевіряти висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися і стосовно яких у порядку ч.3 ст.299 КПК України докази не досліджувалися, тому апеляція засудженого в частині оспорювання зазначених фактичних обставин справи – не розглядається.
Що стосується доводів потерпілої ОСОБА_1 про суворість призначеного покарання засудженому, то колегія суддів вважає їх безпідставними.
Призначаючи ОСОБА_2 вид та міру покарання, суд першої інстанції вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу винного, що характеризується негативно, обставини, що пом’якшують його покарання, такі як, явку з повинною, визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, що обтяжують його покарання, судом не встановлено. Суд врахував і те, що він протягом іспитового строку вчинив новий аналогічний умисний злочин.
Врахувавши зазначені обставини справи, та дані про особу винного, суд обґрунтовано призначив йому покарання із застосуванням ст.71 КК України (за сукупністю вироків) у виді позбавлення волі у мінімальних межах, установлених у санкції ч.2 ст.185 КК України, яке на думку колегії є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Посилання засудженого в апеляції про неправильне застосування кримінального закону, зокрема, що він 06.06.2009 року повністю відбув покарання за вироком Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 06.06.2007 року, слід визнати безпідставними, оскільки за цим вироком на підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, який закінчується 06.06.2010 року (а.с.65 – 67), а тому суд правильно призначив йому покарання з застосуванням ст.71 КК України, оскільки він протягом іспитового строку вчинив новий злочин.
Даних, які б свідчили про те, що у справі неправильно застосований кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, які можуть бути підставами для скасування чи зміни вироку, не встановлено.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
апеляції засудженого ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 28 вересня 2009 року щодо ОСОБА_2 – без зміни.
Головуючий:
Судді: