ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2010 р. № 12/1733
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіКравчука Г.А.,
суддів:Мачульського Г.М.,
Шаргала В.І.
За участю представників сторін:
позивачаНіценко А.С. дов. б/н від 08.09.2009 р.
відповідачаСтруць М.П. дов. б/н від 08.09.2009 р.
скаржникаОСОБА_6 дов. б/н від 10.03.2010 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуГр. ОСОБА_7
на рішеннягосподарського суду Черкаської області від 28.07.2009 р.
у справі№12/1733
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-16"
доСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тимошівка"
провизнання договору дійсним та визнання права власності на нерухоме майно
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) "Колос-16" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю (надалі СТОВ) "Тимошівка" про визнання договору дійсним та визнання права власності на нерухоме майно.
Позовні вимоги мотивовані тим, що СТОВ "Тимошівка" є правонаступником прав та обов'язків КСП "Тимошівка", в тому числі і щодо належного КСП майна. Відповідно до укладеного між сторонами договору від 05.05.2009 року СТОВ "Тимошівка" зобов'язалося передати у власність ТОВ "Колос-16" майно, об'єкти нерухомості за наведеним переліком (корівники, будівлі складів, майстерні, їдальні…). Позивачем оплачена вартість названого майна, сторонами підписаний акт приймання-передачі, однак відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 28.07.2009 року (суддя Грачов В.М.) позов задоволений, спірний договір визнаний дійсним, за позивачем визнане право власності на нерухоме майно за наведеним переліком.
Судове рішення мотивоване посиланням на ст.ст. 220, 328, 334 Цивільного кодексу України та тим, що уклавши з позивачем договір купівлі-продажу Доповідач: Шаргало В.І.
нерухомого майна та отримавши за це майно обумовлені договором кошти, відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору, що порушує законні права позивача.
Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням, Гр. ОСОБА_7 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що при реорганізації КСП "Тимошівка" створений пайовий фонд і всі колишні члени колективного підприємства стали власниками майнових паїв; в результаті реорганізації КСП утворилось не лише СТОВ "Тимошівка", а й спілка громадян власників (співвласників) майнових та земельних паїв "Надія", членом якої і є скаржник; ряд об'єктів нерухомості, що продані за спірним договором, належить до спільної власності членів названої спілки.
У відзиві на касаційну скаргу позивач ТОВ "Колос-16" просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення –без зміни, як таке, що відповідає обставинам справи та чинному законодавству.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, третьої особи, розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З приписів статті 84 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права й обов’язки сторін у спірних правовідносинах.
На думку судової колегії касаційної інстанції прийняте у справі рішення цим вимогам не відповідає з огляду на таке.
З встановлених господарським судом обставин справи вбачається, що 05.05. 2009 року між сторонами у справі було досягнуто домовленості про продаж позивачеві ряду об'єктів нерухомості за наведеним у спірному договорі купівлі-продажу переліком (в тому числі корівники, будівлі складів, майстерні, їдальні). Ціна договору –185 158,94 грн. Сторонами підписаний акт приймання-передачі названого майна; позивачем оплачена його вартість.
У зв'язку з тим, що СТОВ "Тимошівка" ухиляється від нотаріального посвідчення договору, як-то вимагається законом, ТОВ "Колос-16" звернулось до господарського суду з даним позовом.
Предметом даного спору є матеріально-правова вимога визнати спірний договір-купівлі продажу нерухомого майна, що підписаний сторонами, дійсним та визнати за позивачем право власності на це майно.
Вирішуючи спір такого характеру, господарський суд перш за все досліджує дійсність правочину в залежності від усіх елементів, що його складають, з урахуванням дотримання встановлених законодавством вимог дійсності правочину.
В разі встановлення судом обставин щодо невідповідності встановленим законом вимогам, правочин не може бути визнаний дійсним.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України, а саме:
1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним….
Недотримання в момент вчинення правочину вимог, визначених названою статтею Кодексу, тягне за собою наслідки передбачені ст. 215 цього Кодексу.
Крім того, відповідно до вимог ст. 210 Цивільного кодексу, правочин, який підлягає державній реєстрації є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
За правилами ст. 657 цього Кодексу договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Статтею 658 Цивільного кодексу України регламентує, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.
Тобто, норма частини другої статті 220 Цивільного кодексу України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст. 210 та ч. 3 ст. 640 цього Кодексу пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
Вищезазначені норми законодавства не враховані судом під час вирішення спору.
Разом з тим, досліджуючи обставини, пов'язані з підставами для визнання спірного договору дійсним, суд першої інстанції належним чином не дослідив питання чи є відповідач –СТОВ "Тимошівка" власником майна, яке є предметом спірного договору купівлі-продажу. В матеріалах справи відсутні будь-які передбачені нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" правовстановлюючі документи, що підтверджують право продавця на продане майно.
З огляду на викладене оскаржене судове рішення, не можна вважати законним та обґрунтованим, тому це рішення підлягає скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
Крім того, в обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник послався на те, що при реорганізації КСП "Тимошівка" створений пайовий фонд і всі колишні члени колективного підприємства стали власниками майнових паїв; в результаті реорганізації КСП утворилось не лише СТОВ "Тимошівка", а й спілка громадян власників (співвласників) майнових та земельних паїв "Надія", членом якої і є скаржник; ряд об'єктів нерухомості, що продані за спірним договором, належить до спільної власності членів названої спілки. На підтвердження доводів касаційної скарги скаржник подає документи, які не були предметом дослідження у суді першої інстанції, тому при новому розгляді суду потрібно вирішити питання щодо необхідності залучення до участі у справі інших власників спірного майна у т. ч. названої Спілки.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об’єктивно з’ясувати всі обставини справи, надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та вирішити спір відповідно до вимог закону.
Згідно зі статтями 125, 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11 березня 2010 року постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 – 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Гр. ОСОБА_7 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Черкаської області від 28.07.2009 р. у справі №12/1733 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя
Кравчук Г.А.
СуддяМачульський Г.М.
Суддя
Шаргало В.І.