ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2010 р. № 5/32-92
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіКравчука Г.А.,
суддів:Мачульського Г.М.,
Шаргала В.І.
за участю представників сторін:
позивачаПоляк М.І. дов. №0056/24/2-10 від 18.01.2010 р.
відповідачів:1. не з’явився
2. Лебедюк І.О. дов. №3.14-254 від 31.12.2009 р.
3-тьої особиМигулі А.Д. –начальника відділу культури
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу1. Підприємця ОСОБА_7
2. Ковельської міської ради
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 20.10.2009 р.
у справі№5/32-92 господарського суду Волинської області
за позовом Ковельської райдержадміністрації
до1. Підприємця ОСОБА_7
2. Ковельської міської ради
3-тя особа Відділ культури і туризму Ковельської райдержадміністрації
провизнання частково недійсним договору купівлі-продажу
В С Т А Н О В И В:
Ковельська райдержадміністрація звернулась до господарського суду Волинської області з позовом до Підприємця ОСОБА_7, треті особи: Відділ культури і туризму Ковельської райдержадміністрації і Ковельська міська рада, та просила визнати недійсним укладений між підприємцем та міськрадою договір купівлі-продажу від 13.12.2007 року в частині продажу нежитлового приміщення площею 59,3 кв. м., що знаходиться в м. Ковель по вул. С. Бандери, 7. Позивач також просив суд зобов'язати підприємця звільнити вказане приміщення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за спірним договором продана частина приміщення розміром 59,3 кв. м., яка належить до спільної власності територіальних громад міста та району. В цьому приміщенні розташована районна дитяча бібліотека. Продаж цієї частини приміщення не погоджено з іншим власником –Ковельською райдержадміністрацією.
Рішенням господарського суду Волинської області від 05.08.2009 року (суддя Слупко В.Л.) позов задоволений, вищезазначений договір купівлі-продажу у вказаній частині визнаний недійсним, зобов'язано Підприємця ОСОБА_7 звільнити цю частину приміщення в строк до 01.09.09 р.
Доповідач:Шаргало В.І.
За апеляційними скаргами Ковельської міської ради та Підприємця ОСОБА_7 судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.10.2009 року (судді: Галушко Н.А., Краєвська М.В., Орищин Г.В.) змінене в частині статусу Ковельської міської ради як третьої особи, а саме: Ковельську міську раду залучено до справи як відповідача. В решті судове рішення залишене без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що вказане приміщення належить до спільної власності територіальних громад, неправомірність оформлення Ковельською міською радою за собою права власності на ці приміщення встановлені постановою в адміністративній справі.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Ковельська міська рада та Підприємець ОСОБА_7 звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 24 Господарського процесуального кодексу України, просять їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.
Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Ковельської райради від 11.04.2003 р. №7/10 затверджено перелік об'єктів спільної власності територіальних громад міста та району, що перебувають в управлінні Ковельської райради. До зазначеного переліку увійшло приміщення районної бібліотеки для дітей по вул. С. Бандери, 7.
Постановою господарського суду Волинської області від 14.07.2008 року в адміністративній справі №2/54-11А, яка набрала законної сили, встановлено, що Ковельська міська рада незаконно оформила за собою право власності на 107 м. кв. приміщення бібліотеки для дітей по вул. С. Бандери, 7, оскільки ці приміщення є спільною власністю територіальних громад та перебувають в управлінні Ковельської райдержадміністрації. Зазначеною постановою визнано не чинним рішення виконкому Ковельської міськради від 15.04.2003 р. №132 "Про оформлення права власності на 107 м. кв. в приміщенні районної бібліотеки для дітей за адресою: м. Ковель, вул. С. Бандери, 7".
Господарськими судами також встановлено, що Ковельською міською радою (Продавцем) 13.12.2007 року з Підприємцем ОСОБА_7 (Покупцем) укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого Продавець передає у власність Покупця 39/100 частки будівлі по вул. С. Бандери, 7, а саме: читальний зал площею 9,4 кв. м., абонементний зал площею 41,8 кв. м., кладова площею 8,1 кв. м., зал засідань площею 37,5 кв. м.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України, а саме:
1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним….
Недотримання в момент вчинення правочину вимог, визначених названою статтею Кодексу, тягне за собою наслідки передбачені ст. 215 цього Кодексу ( недійсність правочину).
Стаття 658 Цивільного кодексу України регламентує, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.
З приписів статті 355 цього Кодексу, якою визначено поняття спільної власності, вбачається, що право кожного із співвласників охоплює весь об'єкт власності в цілому, а не якусь його частину. Тобто право власності, хоч і належить одразу декільком особам, охоплює одне і те саме майно неподільно.
З урахуванням норм наведеного законодавства та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи щодо належності відчуженого за спірним договором об'єкта до спільної власності територіальних громад, господарські суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили позов Ковельської райдержадміністрації про визнання частково недійсним вищезазначеного договору та зобов'язання звільнити спірне приміщення.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що під час розгляду справи господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, тому у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятих у справі рішень.
Згідно зі статтями 125, 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11 березня 2010 року постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги Ковельської міської ради та Підприємця ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.10.2009 р. у справі №5/32-92 залишити без змін.
Постанова касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя
Кравчук Г.А.
СуддяМачульський Г.М.
Суддя
Шаргало В.І.