ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 14 квітня 2010 р.                                                                                    № 04/44-76  

Вищий господарський суд України  у складі колегії суддів:

головуючого суддіКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М.,

Шаргала В.І.

за участю представників сторін:

позивачане з’явився

відповідачаСалецької Л.Ф. дов. №2 від 10.01.2010 р.

3-тьої особиЛук’янова О.В. дов. №2453 від 18.12.2009 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуДержавної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Рівненського регіонального відділення

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.11.2009 р.

у справі№04/44-76 господарського суду Волинської області

за позовомОСОБА_6

доВідкритого акціонерного товариства "Луцький райагропостач"

3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державна інноваційна фінансово-кредитна установа в особі Рівненського регіонального відділення

провизнання недійсним рішення  правління

В С Т А Н О В И В:

У червні 2008 року ОСОБА_6 звернулась до господарського суду Волинської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства (надалі ВАТ) "Луцький райагропостач" про визнання недійсним рішення правління товариства від 06.07.2001 року, оформленого протоколом №2 від вказаної дати.

В процесі розгляду справи до участі у справі залучено Державну інноваційну фінансово-кредитну установу в особі Рівненського регіонального відділення (правонаступник Української інноваційної компанії в особі Волинського регіонального відділення) як третю особу без самостійних вимог на предмет спору).

У вересні 2009 року Державною інноваційною фінансово-кредитною установою в особі Рівненського регіонального відділення  подано позов до ОСОБА_6 та ВАТ "Луцький райагропостач" про визнання права правління  приймати рішення  про передачу майна товариства в заставу, оформленого протоколом №2 від 06.07.2001 року. Позивач також просив суд залучити Державну інноваційну фінансово-кредитну установу в особі Рівненського регіонального відділення до участі у справі як третю особу, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Вимоги кредитної установи мотивовані тим, що спірним рішенням правління вирішено передати в заставу майно на забезпечення інноваційного договору, укладеного між ТОВ "Авгур" та Українською інноваційною компанією в особі Волинського регіонального відділення, правонаступником якої є Державна інноваційна фінансово-кредитна установа в особі Рівненського регіонального відділення. Статутом товариства  в редакції, що діяла на час прийняття спірного рішення, передбачено право правління приймати рішення щодо розпорядження основними засобами, в тому числі і передачу майна в заставу.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 17.09.2009 року (суддя Філатова С.Т.), залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від  25.11.2009 року (судді: Городечна М.І., Юркевич М.А., Кузь В.Л.), у задоволенні заяви Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Рівненського регіонального відділення про залучення до участі у справі як третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, відмовлено.

Вказані судові акти мотивовані посилання на норми ст. 26 Господарського процесуального кодексу України та  тим, що даний спір є корпоративним, а кредитна установа  в даному випадку  не є учасником корпоративних правовідносин.

Не погоджуючись з вищезазначеними ухвалою та постановою, Державна інноваційна фінансово-кредитна установа в особі Рівненського регіонального відділення, звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною, скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм ст. 26 Господарського процесуального кодексу України, просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників відповідача, третьої особи, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга   не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 26 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу господарський суд виносить ухвалу.

Зі змісту названої норми процесуального закону вбачається, що  третя особа може бути допущена до участі у справі лише у тому випадку, коли її самостійна вимога спрямована на предмет спору між позивачем і відповідачем. Самостійність вимог третьої особи полягає в тому, що вона вважає, ніби в матеріальних правовідносинах із відповідачем перебуває саме вона, і саме її право порушено відповідачем. Тож третя особа із самостійними вимогами заперечує вимогу позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь. Тому третя особа із самостійними вимогами процесуально протиставляє себе не лише відповідачу, а й позивачу.

При цьому слід мати на увазі, що  приписами ст. 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено право перерахованих в цій статті осіб звертатись до господарського суду  за захистом тільки своїх прав або охоронюваних законом інтересів.

Господарськими судами встановлено, що спір у даній справі є корпоративним, тобто спором між акціонером та господарським товариством, пов'язаний зі здійсненням ними корпоративних прав та виконанням обов'язків, передбачених законом та статутними документами.

З огляду на те, що Державна інноваційна фінансово-кредитна установа в особі Рівненського регіонального відділення не є учасником корпоративних правовідносин і  заявлений нею позов є позовом про визнання права правління товариства приймати рішення  про передачу майна товариства в заставу, тобто заявленим всупереч нормам ст. 1 Господарського процесуального кодексу України в інтересах іншої особи (про право правління товариства), господарські суди правомірно відмовили в задоволенні заяви Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Рівненського регіонального відділення про залучення до участі у справі як третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

З урахуванням викладеного, судова колегія касаційної інстанції вважає, що оскаржені судові акти відповідають нормам вищенаведеного процесуального закону, а відтак, підстави для їх скасування відсутні.

Згідно зі  статтями 125, 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України  №8-рп/2010 від 11 березня 2010 року постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.

З огляду на зазначене, керуючись статтями  108, 1115, 1117, 1119,  11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Рівненського регіонального відділення залишити без задоволення.

   Постанову Львівського апеляційного господарського суду від  25.11.2009 р. у справі №04/44-76 залишити без змін.

Постанова касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий  суддя
Кравчук Г.А.

СуддяМачульський Г.М.

Суддя
Шаргало В.І.