Справа № 426/6351/20

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

05 листопада 2020 року , м.Сватове

Сватівський районний суд Луганської області у складі:

головуючого - судді Попової О.М.,

за участю секретаря судового засідання Діброви А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сватове в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, представник позивача - Гребенюк Олександр Сергійович , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву № б/н від 14.04.2011 року. Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку. Розмір кредитного ліміту було збільшено до 4000,00 грн. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.3., 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

Відповідач ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Тарифами", які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua, складає між ним та банком договір, про що свідчить його підпис у заяві.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідач в порушення норм закону та умов договору зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав.

Заборгованість відповідача станом на 31.03.2020 року за кредитними договором складає 253622,27 грн., з яких: 3575,66 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 248046,61 грн. - заборгованість за відсотками; 2000,00 грн. - нарахована пеня.

Заборгованість до стягнення, на думку позивача, становить 133394,37 грн., з яких: 3575,66 грн. - заборгованість за кредитом; 129818,71 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом за період з 14.04.2011 по 30.05.2019 та судові витрати у розмірі 2102,00 грн.

У судове засідання представник позивача АТ КБ «Приватбанк» - Гребенюк О.С., який діє на підставі довіреності, не з`явився, у позовній заяві зазначив про розгляд справи за відсутності представника позивача, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач повторно не з`явився у судове засідання, про місце, день та час слухання справи був повідомлений належним чином відповідно ст. 128 ЦПК України. Відповідач про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надходило, а тому суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, в порядку спрощеного судового провадження за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Звертаючись з позовом, позивач - АТ КБ «ПриватБанк» в обґрунтування позову зазначив, що 14.04.2011 року між банком АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем був укладений кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Позивач надав суду копію анкети-заяви, підписану відповідачем ОСОБА_1 , копію його паспорту, довідку про підписання між банком та відповідачем кредитних договорів, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 , витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розрахунок заборгованості.

Так, 14.04.2011 року відповідачем було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанк. Однак, в анкеті-заяві відсутні відомості про процентну ставку, що погоджені сторонами (а.с. 18).

До заяви позивачем додано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 19-45).

Витяги з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» і Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису відповідача, тобто останній не повідомлений банком про умови кредитування за договором від 14.04.2011 року.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути заборгованість по процентам, нараховану за користування кредитом.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 14.04.2011 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію картки на невизначений строк, та інші умови.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "Приватбанк" в період - з часу виникнення, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 14.04.2011 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Тому позовні вимоги про стягнення процентів є безпідставними.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ПАТ КБ "Приватбанк" не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів у сумі 3575,66 грн.

Наведені висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої палати Верховного Суду у справі № 342/180/17 від 03 липня 2019 року, відповідно до яких зазначено, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети.

Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Також зазначено, що АТ КБ «ПриватБанк» має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Посилання у позовній заяві позивача про те, що відповідач підтвердив згоду про те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами, які викладені на банківському сайті, складає між відповідачем та банком договір, суд до уваги не приймає, оскільки зазначені посилання представника позивача не відповідають змісту анкети-заяви, в якій зазначено лише загальну назву Умов та Правил, без їх ідентифікації відповідно до дати, коли вони були затверджені, або станом на яку вони були чинні.

Відсутність підпису відповідача на умовах надання споживчого кредиту фактично надає можливість банку надавати умови у будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем. Зазначення у заяві на видачу кредиту про ознайомлення з умовами надання кредиту, без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк. При цьому, із наданої позивачем копії анкети-заяви не можна зробити висновок, на які саме умови та тарифи обслуговування карт, запропонованих банком, погодився відповідач.

Тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача заборгованість за договором у розмірі тіла кредиту у сумі 3575,66 грн. Позовні вимоги в частині стягнення процентів є необґрунтованими, а тому у цій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжним дорученням № IHB93B35LK від 23 червня 2020 року про сплату судового збору загальною сумою 2102,00 грн. (а.с. 1). Враховуючи те, що задоволено 2,8 % відсотків позовних вимог (3575,66 грн. від 133394,37 грн. складає 2,8 %), суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, яка становить 58,86 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,13, 78-80, 141, 263-265, 280-283, 352 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 1054 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором б/н від 14.04.2011 року станом на 31.03.2020 р. за тілом кредиту у сумі 3575,66 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 58,80 грн., а всього 3634,46 грн. (три тисячі шістсот тридцять чотири гривні 46 коп.).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Луганського апеляційного суду через Сватівський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.М. Попова