ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

27 січня 2010 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська

в складі: головуючого - судді Варенко О.П.,

          секретаря Стрілець Ю.О.,

розглянувши у відкритому заочному судовому засіданні в залі суду в м.

Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Дніпропетровської міської ради про

визнання права власності,  

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулись з зазначеним позовом до відповідача, посилаючись на те, що

квартира АДРЕСА_1 належить на

праві спільної сумісної власності їм та ОСОБА_4 на підставі

свідоцтва про право власності на житло від 09.12.1996 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_4.

Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді частки вищезазначеної квартири.

Спадкоємцями першої черги за законом на спадкове майно померлої є вони. Вони

спадщину прийняли, оскільки проживали та були зареєстровані разом зі

спадкодавцем за однією адресою на день її смерті.

Вони не звернулись до 4 Дніпропетровської державної нотаріальної контори з

заявами про прийняття спадщини в передбачений законом строк, оскільки вважали

себе такими, що фактично прийняли спадщину.

11.08.2007 року ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_6 і її прізвище після реєстрації шлюбу  стало «ОСОБА_3».

Вважають, що їм та померлій ОСОБА_4 за її життя належало по 1/4 частки

квартири кожному, домовленості про інший порядок володіння між ними не було,

розподілу спільного майна також не було, в зв’язку з чим просять винести

рішення, яким визначити, що частки ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, померлої

ІНФОРМАЦІЯ_1 року, в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 складають по 1/4 частки кожного,

припинивши право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1; встановити факт прийняття ними спадщини

за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4; визнати за

ними за кожним право власності на 1/12 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після

померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4.

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_7 надав пояснення,

аналогічні викладеним в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин,

про день та час розгляду справи відповідач повідомлений відповідно до діючого

законодавства, ніяких заяв від нього не надходило, тому справа розглядалася за

відсутності представника відповідача у порядку заочного провадження з

дотриманням вимог, встановлених законом.

Вислухавши представника позивачів, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, які

підтвердили пояснення представника позивачів, вивчивши матеріали справи, суд

встановив:

09.11.1996 року згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового

фонду» квартира АДРЕСА_1 була

надана позивачам та ОСОБА_4 у спільну сумісну власність на

підставі розпорядження Виконкому міської Ради народних депутатів № 4/2357-96

від 09.12.1996 року. Зареєстровано в КП „Дніпропетровське МБТІ” у реєстрову

книгу за № 282п-53. Свідоцтво про право власності видане таким чином, що в

ньому не зазначено розмір часток у праві власності на квартиру, а лише вказано

на те, що квартира передається у спільну сумісну власність. У подальшому

частки, які їм належали у праві власності, ними не визначались.  

Відповідно до ч.2 ст.370 та ч.ч.2,3 ст.372 ЦК України у разі виділу частки,

поділу майна, що є у спільній сумісній власності вважається, що частки

співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не

встановлено домовленістю між ними або законом, право спільної сумісної

власності припиняється. Тобто частки позивачів та ОСОБА_4 в

праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 складали по 1/4 частки кожного.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла донька позивача ОСОБА_1, мати

позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 (11.08.2007 року

уклала шлюб з ОСОБА_6 і її прізвище після реєстрації

шлюбу  стало «ОСОБА_3») - ОСОБА_4, після смерті якої відкрилась

спадщина, яка складається з 1/4 частки квартири АДРЕСА_1, яку позивачі фактично прийняли в рівних

частинах по 1/12 ч. квартири АДРЕСА_1 відповідно до п.1 ч.1 ст.549 ЦК України (в редакції 1963

року), оскільки на момент смерті ОСОБА_4 вони були зареєстровані за однією

адресою, проживали однією сім”єю, вели спільне господарство, але у встановлений

законом строк позивачі не звернулись до нотаріальної контори за одержанням

свідоцтва про право на спадщину, оскільки вважали себе такими, що фактично

спадщину прийняли.

Встановлення факту прийняття спадщини для позивачів має юридичне значення,

оскільки дає право реалізувати спадкові права.

Відповідно до ст.548 ЦК України в редакції 1963 року прийнята спадщина

визнається належною спадкоємцю з часу відкриття спадщини, тобто позовні вимоги

позивачів обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.10, 60, 214-215, 226 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3  задовольнити.

Визначити, що частки ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3, ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1

року, в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 складають по 1/4 частки кожного, припинивши

право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1.

Встановити факт прийняття спадщини за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року

ОСОБА_4 ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.

Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за кожним право власності на 1/12 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за

законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4.

     Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою

заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

    Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до

Апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський

районний суд м.Дніпропетровська шляхом подання в 10-денний строк з дня

проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього

протягом 20 днів апеляційної скарги.

     У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення,

заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.      

Суддя: