Справа № 2-а-772/2010 рік

                  ПОСТАНОВА

                                Іменем України

02 лютого 2010 року Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:    

головуючого судді     Савенка В.Г.

при секретарі     Сукач Л.І.

з участю представника відповідача Фролової Ю.С.

в судовому засіданні в залі суду м. Золотоноша розглянувши справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни» та поновлення пропущеного строку,-

                              в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі про визнання неправомірними дій суб’єкта владних повноважень, стягнення невиплаченої суми соціальної допомоги, посилаючись на те, що він народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є дитиною війни. Відповідно до ст. 6 вищезазначеного закону він має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, але відповідачем по справі вимоги даного закону ігноруються і підвищення до пенсії йому, як дитині війни, не нараховуються та не виплачуються, чим порушуються його права, як людини і громадянина на соціальний захист. Позивач вважає, що ст.. 17 п.12 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік від 19.12.2006р. дію ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено відповідно на 2006р. та на 2007р., а Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік», а саме п. 41 розділу 11, обмежено виплату допомоги. Але, як заявив позивач у своєму позові, Конституційний суд України своїм рішенням від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 роз’яснив, що зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх міст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Конституцією України, ст. 64 якої дає вичерпний перелік таких випадків. Даною статтею передбачено, що лише в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини, із зазначенням строку дії цих обмежень та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин. Тому позивач звернувся до суду з адміністративним позовом за захистом своїх інтересів. Всього відповідачі недоплатили позивачу, як він порахував, 2653,70 грн., як дитині війни.

В судове засідання позивач не з’явилася, але у своїй заяві до суду свої позовні вимоги підтримав повністю та просив суд задоволити його позов в повному обсязі. При цьому позивач пояснив, що його права було обмежено шляхом прийняття неконституційних Законів України  «Про державний бюджет на 2007 рік» та «Про державний бюджет на 2008 рік», щодо яких вже дав своє роз’яснення Конституційний суд України. Суб’єктом владних повноважень, що порушив його права на соціальний захист та достатній рівень життя, є відповідач по справі - Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі, тому він просить суд зобов’язати відповідачів здійснити нарахування та виплатити суму заборгованості у 30% по виплаті підвищення до пенсії за період 2007-2008р.р. в сумі 2653,70 грн. як дитині війни, та зобов’язати відповідачів нараховувати та виплачувати дане підвищення в подальшому. Позивач також наполягав на поновленні строку позовної давності для звернення до суду, оскільки йому лише в грудня 2008 року стало відомо, що порушуються його права, а саме не сплачується підвищення до пенсії, як дитині війни, оскільки він ніколи не отримував від управління Пенсійного фонду роздруківок про нарахування йому пенсії, а тому вважав, що в ту суму, що отримує, включена і сума підвищення, як дитині війни.

Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі, за дорученням Фролова Ю.С. в судовому засіданні заперечувала проти позову, посилаючись на ч.2 ст. 99 КАС України, де зазначено, що для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про прав, свобод чи інтересів. Порушення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін (ч.1 ст. 100 КАС України). Крім того, відповідно до ст.4 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Кабінет Міністрів України розробляє і включає до загальнодержавних програм відповідні положення щодо соціального захисту дітей війни і здійснює контроль за їх виконанням. Положення про соціальний захист дітей війни повинні бути відображені в програмах діяльності Кабінету Міністрів України, які схвалюються Верховною Радою України . Відповідно до ст.6 цього ж Закону, дітям війни (крім тих, на які поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», передбачає фінансове забезпечення державних соціальних гарантій за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до ч.2 ст.95 Конституції України, виключно Законом України «Про державний бюджет» визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Згідно п.,п.3,4 ст. 22 Бюджетного кодексу України Управління отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у Законі «Про Державний бюджет України» чи рішення про місцевий бюджет. Ст. 23 Бюджетного кодексу передбачено, що Управління Пенсійного фонду може здійснювати з бюджету будь-які бюджетні зобов’язання та платежі лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються Законом про Державний бюджет України. Отже, так як за існуючого Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та  Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» відповідне фінансове забезпечення було відсутнє, Управління не мало законних підстав і можливості виплачувати дану надбавку. Законом України «Про державний бюджет на 2008рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Так, відповідно до внесених змін, згідно ст. 6 даного закону, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Тобто, починаючи з 01.01.2008 року всім пенсіонерам, які мають статус «дитина війни» виплачується надбавка в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Представник відповідача вважає, що вимоги позивача не можуть бути задоволені оскільки вона невірно застосовує чине законодавство, зазначаючи, що мінімальна пенсія встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. В законодавстві існує прогалина, яка полягає у відсутності механізму вирахування мінімальної пенсії за віком, на 30% якої мають підвищуватися пенсії дітям війни.

Суд, вивчивши матеріали справи, ознайомившись з поясненнями позивача, запереченнями відповідача прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Позивач по справі, ОСОБА_2, є особою похилого віку, він народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є дитиною війни. Відповідно до вимог ч.2 ст. 99 КАС України, для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про прав, свобод чи інтересів. Порушення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін (ч.1 ст. 100 КАС України). В даному випадку представник відповідача наполягає на задоволенні застосування строку позовної давності, а тому суд задовольняє дане клопотання, оскільки позивачем не представлено беззаперечних доказів щодо поважності причин пропущення строку звернення до суду і вважає необхідним розглядати позовні вимоги позивача в межах однорічної давності.

Позивач по справі ОСОБА_2 відповідно до норм ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус «дитини війни», що він ствердив посвідченням НОМЕР_1, а тому має право на соціальний захист відповідно до норм ст. 6 даного Закону, тобто має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної  пенсії за віком. Частиною 2 пункту 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року визначено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Як наслідок, внесені в цей Закон зміни протягом 2007-2008років були в подальшому скасовані рішенням Конституційного суду України. Зокрема в рішенні Конституційного суду України від 09.07.2007року № 6-рп/2007 Конституційний суд України вирішив, що п.12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено на 2007рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнати таким, що не відповідає Конституції України, тобто є неконституційним.

Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008року роз’яснено, що Закон України «Про державний бюджет України» не має вищої юридичної сили стосовно інших законів. Пункт 5.4. цього рішення зазначає, що Закон про бюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей Закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не дає Закону про Державний бюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Таким чином, Конституційний суд України дійшов висновку , що Законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя в законодавстві, і, як наслідок, - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. Цим же рішенням Конституційний суд України п.41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 року та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнав неконституційними, тобто такими, що суперечать Конституції України.

Відповідно до ст.. 3 Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов’язком держави, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів не може бути звужений. Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст і обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України, лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк, про що вказано в ст.. 64 Конституції України.

Крім того, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року №8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. А тому твердження представника відповідача про безпідставність вимог позивача про виплату зазначеного підвищення до пенсії по причині призупинення дії норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» через внесення до неї змін - є безпідставними і нічим не вмотивовані. Відповідно до ч.,ч.1,2 ст. 8 Конституції України, в Україні визначається і діє принцип верховенства права, і рішення Конституційного  суду  України    має преюдиціальне  значення  для  судів    загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов’язковими до виконання на території України. Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі, відповідно до  покладених на нього завдань п.п. 6 п.2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства, безпосередньо має нараховувати і виплачувати пенсії та соціальні виплати. Тому дії Управління по не нарахуванню та невиплаті позивачу щомісяця підвищення до пенсії, як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком - є незаконними в період за останній рік згідно проголошених і  зазначених вище рішень Конституційного суду України .

Доводи представника відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема вирахування мінімальної пенсії за віком, на 30% якої мають підвищуватися пенсії дітям війни суд вважає безпідставними. Станом на 09 липня 2007 року розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність. Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14 прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком. Тому при визначенні розміру підвищення відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає Закону про Державний бюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Також, ч.2 п.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року визначено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Таким чином суд приходить до висновку, що виходячи з вимог Конституції України, рішення Конституційного суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відповідач по справі зобов’язаний нараховувати та виплачувати позивачу по справі підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, але він не здійснює цих виплат, внаслідок чого виникла заборгованість за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року в сумі 1211 грн. (тобто недоплачених 20% за 2008р як дитині війни). Суд при визначенні розміру відшкодування за 2008рік враховує період саме з 01.01.08р. тому, що рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007року № 6-рп/2007 відповідач вже був повідомлений про нечинність своїх дій щодо недонарахування відповідних виплат позивачці, а тому суд вважає, що виплата повинна починати нараховуватися за 2008р. саме з 01.01.08р.

Таким чином суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 щодо перерахунку державної соціальної допомоги як дитині війни за період 2008р. та визнання дій відповідача щодо перерахування цієї допомоги неправомірними,- підлягають задоволенню, а інші вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1, 3, 21, 22 ч.2,3 ст.46, ст.56 Конституції України , ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ч.1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум», п.п.6 п.2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, ст.ст. 94, 161-163 КАС України, -

П о с т а н о в и в :

В поновленні ОСОБА_2 пропущеного строку для звернення до суду,- відмовити.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі щодо неповного нарахування та виплати ОСОБА_2 щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни, за період з 01.01.2008року по 31.12.2008року включно - неправомірними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду в Золотоніському районі здійснити перерахування та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008року включно, з урахуванням проведених за цей період виплат та сплатити 1211грн. в порядку заборгованості.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Золотоніський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви.

Суддя                                  Савенко В.Г.