УКРАЇНА

                                                            Справа  № 2а-74/10

П О С Т А Н О В А

     ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

20 квітня 2010  року              Царичанський районний суд Дніпропетровської області, як адміністративний суд, у складі:

     головуючого    -  судді Ритова В.І.

     при секретарі  -  Бережній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому  засіданні  в залі суду в смт. Царичанка  Дніпропетровської області адміністративну справу  за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду  України в Царичанському районі Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльності відповідача, про донарахування сум підвищення до пенсій дітям війни та  зобов’язання вчинити певні дії,

                                                       В С Т А Н О В И В:

    ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі (надалі УПФУ) про визнання протиправними дій та бездіяльності відповідача, про донарахування сум підвищення до пенсій дітям війни та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, зобов’язання вчинити певні дії.

    В обґрунтування позовних вимог  вказує, що   народився у 1939 році, відповідно до ст.1 Закону України № 2195- IV від 18.11.2004 р. "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни -особою, яка є громадянином України та якій на час закінчення  Другої світової війни було менше 18 років. Зазначена обставина підтверджується паспортом.

Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" встановлено державну соціальну підтримку дітей війни, а саме: дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Зазначена соціальна допомога повинна виплачуватися щомісячно з 1 січня 2006 року, але протягом 2006-2007 років така допомога йому не виплачувалась взагалі, а починаючи з 01 січня 2008 року по теперішній час виплачується у неповному обсязі.

2 лютого 2010 року   звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області (далі - Відповідач) із заявою про поновлення права на отримання зазначеного підвищення до пенсії за 2006-2010 роки у розмірі, встановленому статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідачем було відмовлено у відновленні порушеного права (лист від 02.02.2010 № 0-49/14).   Його вимоги залишені без задоволення також Управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Управлінням Пенсійного фонду України.

Відповідач у наданих йому відповідях посилається, по-перше, на ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», якою встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 ст.28, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, по-друге, на те, що у своїй діяльності стосовно визначення розміру підвищення до пенсії дитині війни керувалися нормами Законів України «Про державний бюджет України на 2006 рік», «Про державний бюджет України на 2007 рік» та «Про державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Зазначеними вище нормативно-правовими актами фактично було обмежено права, надані дітям війни статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що є порушенням насамперед статей 1, 3, 21, 22, 46 Конституції України, а також статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою визначено, зокрема, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 17 ст. 77 Закону України від 20.12.2005, № 3235-ІV "Про Державний бюджет України на 2006 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом зупинена на 2006 рік дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Але Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року № 3367-І/ п. 17 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" виключений, тобто дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2006 рік поновлена.

Отже, в 2006 році ніяких перешкод для нарахування щомісячної державної соціальної допомоги в розмірах, передбачених, статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не  існувало.

Згідно ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Та відповідно до п. 12 ст. 71 цього Закону з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом зупинена на 2007 рік дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Рішенням    Конституційного Суду від 09.07.2007 р. №6-рп/2007 пункт 12 статті 71, яким зупинено на 2007    рік дію статті 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням статті 111  цього Закону (наряду з іншими положеннями     Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік») визнано такими, що не відповідають    Конституції України ( є неконституційними).

Крім цього, пунктом 41 розділу II Закону України від 28.12.2007р. № 107-VІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" змінена і містить норму, що до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Однак ці зміни, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. N 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

У 2009 та у 2010 роках зазначена стаття жодним Законом України не була змінена чи скасована. Таким чином, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є діючою.

Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими.

Відповідач керується постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться з 01.01.2008 р. у сумі 47,00 грн., з 01.04.2008 р. -48,10 грн., з 01.07.2008 р. - 48,20 грн. та з 01.10.2008 р. - 49,80 грн.

Тобто, незважаючи на вищенаведені факти, Відповідач протягом 2006-2009 років порушував і продовжує у 2010 році порушувати його право на отримання підвищення до пенсії у належному розмірі.

Таким чином, дії Відповідача, призвели до завдання матеріальної шкоди у розмірі невиплаченої суми підвищення. У відповідності до ч.3 ст.152 Конституції України матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним особам актами і діями, що визнані не конституційними, відшкодовується державою у встановленому порядку.

У відповідності із ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, № 1058-І/ мінімальна пенсія - це державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом. Причому виключно Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначається мінімальний розмір пенсії за віком (ч.2 ст.5 цього Закону). Так, відповідно до ч.1 ст.28 зазначеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно з частиною 1 статті 65 Закону України від 20.12.2005, № 3235-І/ "Про Державний бюджет України на 2006 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на 2006 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 350 гривень, з 1 квітня - 359 гривень, з 1 жовтня -366 гривень.

Згідно з частиною 1 статті 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-У "Про Державний бюджет України на 2007 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня –411 гривень.

Відповідно до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-\/ "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом   п’ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.

Відповідно зі статтею 58 Закону України від 28.12.2007 року № 107-УІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на 2008 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривень, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

Законом України від 26.12.2008 р. № 835-VІ «Про Державний бюджет України на 2009 рік» встановлено, що «прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року» - ч.1 ст.54. Таким чином, мінімальна пенсія за віком у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, у грудні 2008 року, а також з 01 січня 2009 року становила 498 грн. Законом України "Про внесення змін до ЗУ "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 06.11.2009 р. №1715-VІ прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, підвищено та з 01 листопада 2009року затверджено у розмірі: 573,00грн. Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 року № 1646-VІ встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 1 січня 695грн., з 1 квітня 706грн.

Таким чином, недоотримана ним сума складає 5301,81 грн. (за 2006 рік -1290,60 грн., за 2007 рік - 1453,71 грн., за 2008 рік - 1158,60 грн., за 2009 рік - 1240,20 грн., 2010 рік - 158,70грн.).

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 р. № 8 "Про незалежність судової влади" (абз.1 п.19) визначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

У Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (ст. 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст. 3). Громадяни мають право на соціальний захист, яке гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, (ст.46)

Таким чином, утверджуючи і    забезпечуючи    права    і    свободи    громадян, держава окремими   законами   України   встановила   певні   соціальні пільги,   компенсації і гарантії,   що є складовою конституційного права на соціальний захист,   а тому    відповідно до     ч.2 ст.6, ч.2ст. 19,  ст.68   Конституції  України   вони   є   загальнообов'язковими,     однаковою   мірою   мають задержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що Конституційні права та свободи не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України, та зазначено вичерпний перелік таких випадків, а саме: в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин.

Державний бюджет України не може призводити до обмеження загальносуспільних потреб порушення прав людини і громадянина, встановлених Конституцією України, зокрема забезпечення рівня життя для осіб, які отримують пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, не нижчого від прожиткового мінімуму, визначеного законом.

Оскільки, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи  місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі,  в межах повноважень  та  у  спосіб,   що  передбачені  Конституцією  та  законами  України,   посилання відповідача на Закони України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та «Про державний бюджет України на 2008 рік» є підтвердженням того факту, що він діяв всупереч Конституції та,   незважаючи   на   вищевказані   Рішення   Конституційного   Суду   України,   які   є обов’язковими до виконання на території України та якими скасовано зміни, внесені до Закону України «Про соціальний захист дітей війни", всупереч Конституції України Відповідач діяв на підставі неконституційних законів та інших нормативно-правових актів.

    Таким чином, при визначені розміру щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни в 2006, 2007,2008 та 2009 роках необхідно керуватися статтею 6 Закону України "Про захист дітей війни", а не відповідними положеннями Законів України "Про Державний бюджет України", які фактично позбавили осіб права отримувати зазначену соціальну допомогу,

          Також для вирішення в повному обсязі спору щодо розміру підвищення  пенсії необхідно не лише стягнути    недоплату (заборгованість) з виплати підвищення за період з 01.01.2006 р. по 2010рік., а і  зобов’язати Відповідача в подальшому виплачувати йому підвищення до пенсії щомісячно в розмірі не меншому ніж 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ч.1 ст.257 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 256 КАС України суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може звернути до негайного виконання постанову у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті (зокрема, присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів).

Конституцією України наголошено на тому, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Також у відповідності до частини 1 статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх -правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Статтею 267 КАС України судові надана можливість здійснення контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, а саме: частиною першою зазначеної статті встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов’язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до статті 99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Вказав, що його законні права було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили, Законів України, крім того, про належні йому, як дитині війни, виплати йому повідомлено не було, тому про факт порушення його прав стало відомо після висвітлення зазначених подій у ЗМІ лише наприкінці 2009року. До того було невідомо, що йому щомісяця недоплачують доплати до пенсії.

Крім того, Відповідач жодного разу не повідомив про розмір щомісячних нарахувань. Його не було повідомлено про порядок та розміри нарахувань жодного разу, або про те, що його права були порушені і продовжують порушуватись. Тому вважає, що строк звернення за захистом не порушений.

Прохає визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області – не проведення нарахування та виплати протягом періоду з 01.01.2006 року по 31.01.2010р. державної соціальної підтримки дітей війни у вигляді підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Стягнути на його користь недоотриману внаслідок невиконання Управлінням Пенсійного фонду України в Царичанському районі  Дніпропетровської області вимог Конституції України, Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2006р. по 31.01.2010р. суму підвищення до пенсії дітей війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком 5 301,81 грн., в тому числі за 2006 рік – 1290,60 грн., за 2007 рік – 1453,71 грн., за 2008 рік – 1158,60 грн., за 2009 рік – 1240,20 грн., за 2010 рік – 158,70 грн.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області призначити та виплачувати в подальшому підвищення до пенсії у розмірі не меншому за 30 відсотків мінімальної пенсії за віком починаючи з 01.02.2010р.  у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області  до негайного виконання постанови суду за цим позовом.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області подати звіт про виконання судового рішення та встановити строк подання зазначеного звіту.

Стягнути з Державного бюджету України на його користь всі судові витрати по справі, які на момент подання позову склали 3,40 грн. судового збору.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги змінила, прохає визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок пенсії  з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» з 01.01.2006 року по 28.02.2010 року, провести відповідні виплати.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області призначити та здійснювати в подальшому з 01.03.2010 року виплату пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування».

Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати – 3,40 грн.

    Від вимоги щодо зобов’язання УПФУ подати звіт про виконання судового рішення відмовилася.

    Представник відповідача позов не визнала, посилаючись на те, що позивач пропустив строк для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав і заперечує проти його поновлення, а також тому, що відсутній механізм реалізації положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

    Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, оцінивши в сукупності надані сторонами докази, суд приходить до наступного висновку.

    Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб саме і лише у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку державної влади, органів місцевого самоврядування, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

    Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 КАС України.

    Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч. 2 вказаної статті суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

    В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1  відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни, що підтверджується копією паспорту (а.с.11) та копією посвідчення, в якому мається штамп „Дитина війни” (а. с. 12).

    Враховуючи те, що ОСОБА_1 є дитиною війни, тобто наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе і право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, суд вважає, що держава, таким чином, взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни. Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв’язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист громадян України похилого віку зі статусом дитини війни.

    Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Редакція цієї статті набрала чинності з 01 січня 2006 року.

    За змістом положень частин 2 і 3 статті 22 Основного Закону України конституційні права гарантуються, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які призводили б до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

    Проте, дія статті  6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була призупинена законами України  № 3235-1У від 20.12.2005 року "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та  № 489-У від 19.12.2006 року "Про Державний бюджет України на 2007 рік", а Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" внесені зміни до вказаного вище Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідно до яких положення статті 6 Закону викладені в новій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

     Рішенням  же Конституційного Суду України № 6-рп від 9 липня 2007 року положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо призупинення дії положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" щодо внесення змін до Закону України " Про соціальний захист дітей війни" визнані неконституційними, а рішення Конституційного Суду України, який відповідно до ст. 147 Конституції України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України, є остаточним та обов’язковим до виконання на всій території України та всіма суб’єктами владних повноважень і іншими посадовими особами.

    Відповідно до частини 2 статті 73 Закону України "Про Конституційний Суд України", якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

    Таким чином, норми статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" вважаються діючими з 09.07.2007 року.

    Невиконання Кабінетом Міністрів України передбаченого в п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про соціальний захист дітей війни" обов’язку у двомісячний строк з дня опублікування цього Закону забезпечити виконання його вимог не звільняє відповідача від виконання покладених на нього державою функцій по соціальному захисту людей. Функції з призначення, виплати пенсій, надбавок, підвищень та доплат діючим законодавством покладено на органи Пенсійного фонду України, а тому питання про нарахування та перерахування пенсії ОСОБА_1 покладено на Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі.

    Враховуючи вказане вище, суд приходить до висновку, що до дня винесення Конституційним Судом України рішення – 9 липня 2007 року – відповідач діяв в межах чинного законодавства, а тому позовні вимоги ОСОБА_1  за 2006 рік не підлягають задоволенню, оскільки зупинення  дії положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 року не визнано неконституційним, тому  Закон "Про Державний бюджет на 2006 рік"  підлягав застосуванню щодо зазначених у позові правовідносин до вказаної дати.

    В той же час, після прийняття рішень Конституційним Судом України відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивача за період з 9 липня  2007 року та 22 травня 2008 року і здійснити виплати у розмірах, передбачених Законом, з дати визнання Конституційним Судом України неконституційності положень законів про бюджет на відповідний рік, які обмежували зазначені виплати, тобто з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, а також з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

    З матеріалів справи вбачається, що Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області будь-яких дій, пов’язаних з перерахунком пенсії позивачу в частині її підвищення відповідно до положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не здійснювало і виплат не проводило.

    За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач припустився бездіяльності щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

    Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

    Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі заперечує проти адміністративного позову, а тому обов’язок щодо доказування правомірності своєї бездіяльності покладається на нього.

    Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог так як саме на органи Пенсійного фонду України покладено обов’язок нарахування та перерахування і виплату пенсії з відповідними підвищеннями, а тому суд ці доводи не приймає до уваги.

    За вказаних обставин позовні вимоги ОСОБА_1 повинні  підлягати частковому задоволенню в частині визнання неправомірною бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року,  з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, та з 01 січня 2010 року по 28 лютого 2010 року і зобов’язання відповідача перерахувати та виплатити за вказаний період пенсію у відповідності із ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

     Але представник відповідача просила відмовити ОСОБА_1 у позові ще і з тих підстав, що він без поважних причин пропустив строк для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів.

    Позивач у своїй позовній заяві вказав, що його законні інтереси було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили, Законів України. Окрім того, про належні йому, як дитині війни, виплати йому повідомлено не було, а тому про факт порушення його прав йому стало відомо  лише після висвітлення даних обставин у засобах масової інформації, лише наприкінці 2009 року, після чого  він  01.03.2010 року звернувся із даним позовом до суду.

    Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

    Оскільки рішення Конституційного Суду України було офіційно оприлюднено у „Віснику Конституційного Суду України” № 4 від 07.11.2007 року, то позивач, на думку суду, саме з тієї дати повинен був дізнатися про порушення своїх прав. З адміністративним позовом він звернувся до суду лише 01.03.2010 року (а. с. 2), пропустивши передбачений законом річний строк для звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів за  період до 01.03.2009 року.

    Відповідно до частини 2 статті 100 КАС України якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

    Наведені позивачем причини пропуску процесуального строку не можна визнати поважними, оскільки будь-які об’єктивні чи суб’єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідача, якщо він вважав, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються його права та законні інтереси.  Час ухвалення рішення Конституційним Судом України, на яке посилається позивач у позовній заяві, та його опублікування не ставить, на думку суду, в залежність від цього виникнення у позивача права на звернення до суду.

    Оскільки в судовому засіданні представник відповідача наполягає на тому, щоб суд відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог у зв’язку з пропуском процесуальних строків для звернення до суду за захистом свої прав, суд вважає, що ОСОБА_1  у позові  в частині відновлення строку позовної давності та зобов’язання нарахувати і виплатити на його користь недоплачену, як дитині війни,  щомісячну державну доплату до пенсії  в строк до 01 березня 2009 року слід відмовити.

    В частині ж  визнання протиправною бездіяльності відповідача по не нарахуванню та не виплаті щомісячної доплати до пенсії за період з 01 березня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 28 лютого 2010 року та зобов’язання нарахувати пенсію згідно ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за вказаний період суд приходить до висновку, що в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

    Враховуючи все зазначене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню в частині визнання протиправною бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі по не нарахуванню і невиплаті йому щомісячної доплати до пенсії за період з 1 березня 2009 року по 31 грудня 2009 року і з 01 січня 2010 року по 28 лютого 2010 року та зобов’язання відповідача нарахувати щомісячну доплату та виплатити її за вказаний період згідно ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Суд не вирішує питання щодо зобов’язань УПФУ по призначенню та здійсненню в подальшому з 01.03.2010р. виплати пенсії з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком, оскільки права позивача ще не порушено і невідомо чи будуть порушуватись. В цій частині вимоги позивача слід залишити без задоволення.

    Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати понесені позивачем при подачі позовної заяви в сумі 3 грн. 40 коп. необхідно стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі на користь ОСОБА_1

    В іншій частині позову ОСОБА_3 необхідно відмовити.

    На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 94, 158-163, 168 КАС України, суд

                                                             П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі про визнання протиправною бездіяльності відповідача, про донарахування сум підвищення до пенсій дітям війни та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

    Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області по не нарахуванню та невиплаті щомісячної доплати до пенсії, як дитині війни, та зобов’язати відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_1  щомісячну доплату до пенсії за період з 1 березня 2009 року по 31 грудня 2009 року і з 01 січня 2010 року по 28 лютого 2010 року у відповідності із ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

      Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі на користь ОСОБА_1 судові витрати - 3 грн. 40 коп.

    В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовити.

    Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з подачею апеляції через місцевий адміністративний суд або шляхом подачі протягом десяти днів заяви про апеляційне оскарження постанови з послідуючою подачею протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження постанови апеляційної скарги через місцевий адміністративний суд.

         Головуючий                                                                                         В.І.Ритов.

                                    ОСОБА_4

                                    АДРЕСА_1

Царичанський районний суд Дніпропетровської області направляє копію постанови від 23.03.2010р. по адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду  України в Царичанському районі, про поновлення строку позовної давності, визнання неправомірною бездіяльність відповідача, та зобов»язання нарахувати щомісячну доплату до пенсії, як дитині війни, для відому.

Голова Царичанського

районного суду:                                 Є.О.ТАРАБАН

                                    ОСОБА_4

                                    АДРЕСА_1

Царичанський районний суд Дніпропетровської області направляє копію постанови від 23.03.2010р. по адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду  України в Царичанському районі, про поновлення строку позовної давності, визнання неправомірною бездіяльність відповідача, та зобов»язання нарахувати щомісячну доплату до пенсії, як дитині війни, для відому.

Голова Царичанського

районного суду:                                 Є.О.ТАРАБАН