Судове рішення #8981038

                             справа № 2-а - 180/10

                                      П О С Т А Н О В А

                                  І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

                                   

16 квітня  2010 року                              Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Суддя: Юзьвяк Б.Г.,

при секретарі: Бондарчук Л.В.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубно адміністративну  справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Дубенської міської ради, Дубенської міської ради, та Державного казначейства України про захист порушених прав, охоронюваних законом інтересів, відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди,

                            В С Т А Н О В И В  :

В обґрунтування позову позивач посилається на слідуючі доводи. ІНФОРМАЦІЯ_1 у його сім’ї народилась третя дитина, дочка, ОСОБА_2. 25.09.2008 року позивач разом з дружиною, ОСОБА_3 звернулись в управління праці та соціального захисту населення Дубенської міської ради (далі «Управління»). Позивач подав при зверненні заяву  з усіма належними документами про призначення йому, як одному з батьків дитини державної соціальної допомоги, передбаченої Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» при народженні третьої дитини. Однак працівники «Управління» прийняти від позивача таку заяву категорично відмовились, мотивуючи тим, що заяву може подати лише мати дитини, а не батько. Через таку вимогу посадових осіб «Управління» подати заяву від свого імені змушена була подати дружина позивача. Однак їй було призначено допомогу як при народженні другої дитини, в розмірі 25 000 гривень, бо у неї було лише двоє дітей .

За захистом своїх порушених прав посадовими особами «Управління» позивач змушений був звертатися протягом тривалого часу до різних урядових інстанцій (Кабінету Міністрів України, Секретаріату Президента, Міністерства у справах молоді, сім’ї,  та спорту) а також засобів масової інформації. Також звертався і до Головного Управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної адміністрації.

12.03.2009 року позивач отримав відповідь з Міністерства праці та соціальної політики України в якій роз’яснено про його право як батька дитини на призначення державної допомоги при народжені третьої дитини в розмірі 50 000 гривень.

08 квітня 2009 року позивач повторно звернувся до начальника «Управління» Бущук В.С., із заявою в якій просив провести перерахунок державної допомоги на третю дитину, долучивши до заяви отримане з  Міністерства праці та соціальної політики України роз’яснення.

24 квітня 2009 року,  на своє звернення до «Управління» отримав відповідь начальника у якій позивачу повторно відмовлено у призначенні державної допомоги на третю дитину і вказано що допомога призначена згідно чинного законодавства.

25 квітня 2009 року позивач знову отримав відповідь на інше своє звернення, в якій його вдруге було повідомлено, що його сім’я матиме право на призначення допомоги при народженні третьої дитини в розмірі 50 000 гривень за умови звернення позивача як батька дитини.

18.05.2009 року позивач втретє зібравши всі необхідні документи написав і знову заніс заяву до «Управління». Однак на третє звернення працівник «Управління» ОСОБА_5  почала вимагати від нього долучення додаткових відомостей, а саме коли виданий атестат гімназії №1 та ЗОШ №3 на дітей, тобто старших синів, що закінчили ці                                                                    навчальні заклади. А так як копій атестатів у позивача не було, то взяти та зареєструвати

                    2                                                                                 заяву категорично відмовилась. Через що 20.05.2005 року позивач був змушений направити втретє зібрані документи через пошту.

Крім того 19.05.2009 року позивач звернувся в Дубенську міжрайонну прокуратуру за захистом своїх порушених прав. Внаслідок проведеної перевірки прокурором було внесено протест на незаконні дії державного службовця ОСОБА_5

І лише після прокурорського реагування особова справа по призначенню державної допомоги була направлена 29.05.2009 року в Рівненський центр по нарахуванню та здійсненню виплат, проведено перерахунок і призначено допомогу як при народженні третьої дитини у розмірі 50 000 гривень.

Позивач зазначає, що протягом 8 місяців з 25.09.2008 року по 29.05.2009 року державними службовцями «Управління» здійснювалась зневага до його прав на ігнорування його охоронюваних законом інтересів, чинились знущання над ним. Посадові особи «Управління» діяли всупереч вимогам Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», Конституції України, та вимогам Закону України «Про звернення громадян».

Протиправними діями та бездіяльністю посадових осіб «Управління» позивачу було завдано матеріальної та моральної шкоди, яка відповідно до ст..56 Конституції України відшкодовується за рахунок держави та органів місцевого самоврядування.

Ст.94 КАС України визначено обов’язок суду присудити постраждалій стороні всі здійсненні нею документально підтвердженні витрати з Державного бюджету України (або з відповідного місцевого бюджету). До таких витрат віднесено  і витрати на правову допомогу.

Тому позивач просить стягнути на його користь у відшкодування матеріальної шкоди 1167,52 гривень згідно вказаного переліку витрат і долучених документальних підтверджень. Сюди входять витрати на оплату державного мита, кошти на проїзд, відправлення поштової кореспонденції, кошти на придбання ліків, кошти сплачені за надання юридичної допомоги.

Крім того позивач зазначає, що відповідно до частин 1 та 2 ст.1167 ЦК України моральна шкода завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала. Вважає, що порушенням його прав та вчиненими над ним знущаннями йому спричинено моральну шкоду на суму 15 000 гривень. Моральна шкода полягає в тому, що посадові особи намагались  зробити усе можливе, аби не допустити призначення і виплати позивачу державної соціальної допомоги у розмірі, визначеному законом як на третю дитину. Неправомірні дії та бездіяльність посадових осіб на думку позивача є умисними і мають характер знущань над його правами. Так посадові особи «Управління» уже протягом багатьох років працюють на своїх посадах, в силу чого зобов’язані вивчити та досконало знати чинне законодавство України і свої посадові обов’язки. Поряд з цим до поданих   заяв позивач долучав копії листів отриманих ним за результатами скарг до Кабінету Міністрів, Міністерства праці та соціальної політики. І в цих листа були дані чіткі роз’яснення  щодо права позивача на призначення як батькові допомоги на третю дитину. Однак і знаючи це посадові особи «Управління» діяли всупереч вимогам чинного законодавства та роз’ясненням даним центральними державними органами. Тому позивач розцінює дії посадових осіб як умисні, і як проявлене зі сторони державних службовців знущання. По друге такі дії мають повторюваний характер, оскільки відмови на отримання допомоги позивач отримував багаторазово. По третє такі дії є тривалими в часі і тривали з 25.09.2008 року по 20.05.2009 року. По четверте неправомірні дії та бездіяльність посадових осіб призвели до порушення інших цивільних прав до моральних страждань і дискомфорту пов’язаного з цим.  Так комісія «Управління» 25.05.2009 року проводила обстеження його будинку, але                                                               й цього їй виявилось недостатнім. Після цього посадова особа «Управління» почала

                    3                                                                           ходити по сусідах, та розпитувати їх щодо сім’ї позивача, та умов проживання його старших дітей. Це порушило його цивільні права, оскільки ч.4 ст.23 Закону України «Про інформацію» заборонено збирання відомостей про особу без її попередньої згоди. По п’яте неправомірні дії та бездіяльність посадових осіб «Управління» призвели до вимушених змін у житті відповідача. У зв’язку з тим що посадові особи чинили супротив і перешкоди у реалізації його законних прав, він змушений був витрачати свій вільний час на звернення до державних органів, засобів масової інформації. По шосте такі дії призвели до погіршення стану здоров’я позивача і виникнення хвороби, якої у нього раніше не було. Після третього звернення в «Управління» 18.05.2009 року і вимоги щодо представлення копій атестатів на дітей, що чинним законодавством не передбачено і є відкритим глумом над позивачем, він отримав сильний нервовий стрес. З цього приводу звертався у Дубенську міську поліклініку, в результаті обстеження встановлено підвищення артеріального тиску, та поставлено діагноз гіпертонічна хвороба. Підвищення тиску було тривалим, протягом 15 днів, що підтверджується записами в медичній карті. Лікар кардіолог теж при обстеженні вказав, що на фазі хронічного стресового стану підмічається підвищення артеріального тиску, серцебиття, головні болі та болі в ділянці серця. Із записів у медичній карті можна зробити висновок, що позивач терпів фізичний біль з вини посадових осіб «Управління», а також і переживав за стан свого здоров’я. З медичної карти вбачається, що зафіксованих лікарями хвороб у позивача не було.

Позивач просить визнати факти заподіяння йому матеріальної та моральної шкоди незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю посадових осіб Управління при здійсненні ними своїх повноважень, визнати їх дії протиправними, та стягнути з відповідачів на користь позивача 1167,52 грн. і відшкодування   матеріальної та 15000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач підтримав свій позов з підстав викладених у позовній заяві. Представник позивача ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що підставою для звернення до суду стала тяганина і знущання над позивачем при призначенні допомоги на третю дитину. 25 березня 2008 року він звернувся з цього приводу в Управління. Написав заяву, зібрав документи, та просив призначити державну допомогу  при народженні третьої дитини в розмірі 50 тисяч гривень. Але  посадові особи Упрявління соціального захисту населення взагалі відмовили брати від нього заяву, та сказали, що заяву  може подавати лише мати дитини, тобто дружина відповідача. Після написання заяви дружиною була призначена допомога не 50 тисяч а 25, тобто як на другу дитину.  Через це позивач змушений був звертатися до різних урядових інстанцій , а саме до Головного Управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації,  Кабінету Міністрів України, Секретаріату Президента України, Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту, а також до засобів масової інформації. 12.03.2009 року позивач отримав відповідь  з Міністерства праці та соціальної політики України, в якій роз'яснено що він має право, як батько дитини  на призначення державної допомоги при народженні третьої дитини в розмірі 50 000 грн. Тому 08.04.2009 року  він повторно звернувся до начальника Управління праці та соціального захисту населення Дубенської міської ради  B.C. Бущук із заявою, в якій просив провести перерахунок державної соціальної допомоги як на третю дитину, долучивши до заяви отримане з Міністерства роз'яснення.     24.04.2009 року на його звернення Управлінням була надана відповідь  в якій повторно відмовлено у праві на призначення державної допомоги як на третю дитину. 25.04.2009 року позивач отримав ще одну відповідь   з Міністерства праці та соціальної політики України за результатами розгляду його звернення. Йому  вдруге було повідомлено про те, що його сім'я має право на призначення допомоги при народженні  дитини в розмірі 50 000 грн., як на третю народжену дитину , за умови його звернення як батька дитини. 18 травня 2009 року позивач, втретє зібравши усі необхідні документи, написав знову заяву і заніс особисто всі матеріали до Управління праці та

                    4                                                                       соціального захисту населення Дубенської міської ради. Однак, на його третє звернення посадова особа управління   почала вимагати від нього донести до поданих ним документів ще й такі відомості, як  коли виданий атестат гімназії №1 та ЗОШ №3 для його старших дітей.  Дану вимогу пред'явила письмово та засвідчила своїм особистим підписом. А так як копій атестатів у позивача не було, то взяти у нього документи та зареєструвати їх  відмовилась. Через це 20.05.2009 року, за ситуації, яка виникла з вини державних службовців Управління,  позивач  змушений був відправити усі втретє зібрані документи по пошті. Крім того він звернувся з приводу тяганини у вирішенні питання до Дубенської міжрайонної прокуратури за захистом порушених прав. Внаслідок проведеної перевірки по його зверненню прокурором було внесено протест на незаконні дії державного службовця  Управління,. а особову справу позивача було направлено  в Рівненський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат,  проведено перерахунок та призначено допомогу як при народженні третьої дитини у розмірі 50 000 грн. У липні 2009 році позивачу таки  було виплачено кошти, недораховані з вини посадових осіб. Протягом 8 місяців, а саме  з 25.09.2008 року по 29.05.2009 рік державними службовцями Управління праці та соціального захисту населення Дубенської міської ради   здійснювалась зневага до  прав позивача та ігнорування його охоронюваних законом інтересів і чинились над ним знущання. Протиправними діями та бездіяльністю посадових осіб відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Дубенської міської ради позивачу завдано матеріальної та моральної шкоди , яка  на підставі ст. 56 Конституції відшкодовується за рахунок держави та органів місцевого самоврядування. Так само  ст. 94 КАС України визначено обов'язок суду присудити постраждалій стороні  всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України , або відповідного місцевого бюджету.

Позивач вважає, що йому мають бути відшкодовані відповідачами в залежності від вини кожного завдані матеріальні збитки в розмірі 1167,52 грн. виходячи з таких міркувань. Витрати на сплату державного мита, проїзд, медичну допомогу, юридичну допомогу підтверджені документально і складають саме вказану суму. Крім того позивач просить стягнути і моральну шкоду. У ч. 1 ст. 23 ЦК України визначено , що  особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав,  а ч. 4 даної статті визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Вважає, що за порушення прав та вчинені над ним знущання, мають бути відшкодовані відповідачами завдані йому моральні збитки у розмірі 15 000 гривень. Шкода полягає в тому що у відповідачів був намір -  зробити усе можливе, аби не допустити призначення і виплати  державної соціальної допомоги у розмірі , визначеному законом як на третю дитину. Ці  дії посадових осіб є винними та умисними і мають характер знущань над правами позивача,  мають повторюваний характер,  є досить тривалими в часі.  Такі неправомірні дії та бездіяльність посадових осіб призвели до порушення його інших цивільних прав , гарантованих законом , до моральних переживань і дискомфорту, пов'язаних з цим. Так 25.05.2009р. до його будинку прибула комісія УПСЗН Дубенської міської ради у складі головного соціального інспектора   для проведення обстеження. Але проведення огляду його будинку їй виявилось недостатнім,  державний службовець  почала ходити по сусідах та розпитувати їх щодо його сім'ї та щодо умов проживання його старших дітей, ставлячи під сумнів добропорядність позивача.  Так, державний службовець без його на те згоди  відвідала його сусідів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Неправомірні дії та бездіяльність посадових осіб Управління призвели до вимушених змін у його житті. У зв'язку з тим , що посадові особи Управління під час здійснення ними службових повноважень чинили  перешкоди у реалізації його законних прав наданих йому Законом України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми", внаслідок чого він був змушений витрачати свій вільний час, за захистом своїх порушених

                    5                                                                         цивільних і громадських прав позивач звертався до багатьох державних інстанцій та до засобів  масової інформації  що підтверджується відповідними копіями документів.  Такі дії  призвели не тільки до душевних переживань та хвилювань, а й до завдання позивачу фізичних страждань,  до погіршення його стану здоров'я та виникнення хвороби, якої у нього раніше не було. Після того як позивач 18.05.2009р.  втретє звернувся в Управління  із заявою, в якій просив призначити допомогу при народженні третьої дитини у розмірі 50 000 грн. і отримав знову відмову в її прийнятті з вимогами долучення нічим не передбачених документів, що було ним розцінено як глум над особою,  внаслідок цього він отримав черговий сильний нервовий стрес. Перебування у 8 - місячній нервовій напрузі з вини посадових осіб управління призвело до різкого погіршення його стану  здоров'я, почалися сильні головні болі, прискорене серцебиття, болі в ділянці серця , піднявся тиск. Тому 18.05.2009 р. позивач був змушений терміново звернутися за медичною допомогою у Дубенську міську поліклініку до терапевта, де було  поставлено лікарем діагноз : гіпертонічна хвороба ; ВСД ( вегето-судинна дистонія ) за гіпертонічним типом. Підвищення тиску було тривалим - протягом 15 днів., що підтверджується записами у медичній карті. Із змісту медичної карти видно що раніше позивач не хворів на зазначенні  хвороби.  Отже , звідси можна зробити висновок про те, що саме внаслідок протиправних рішень, дій та бездіяльності державних службовців Управління у позивача виникли нові хвороби, які потребуватимуть від нього у майбутньому значних матеріальних витрат на лікування. Саме тому , позивач вважає що з відповідачів має бути стягнено завдану йому моральну шкоду в розмірі 15 000 грн. Вимоги щодо неправомірності дій та стягнення шкоди представник позивача висуває саме до  Управління праці та соціального захисту населення Дубенської міської.До Дубенської міської ради та держказначейства претензій немає, але поставив їх відповідачами, бо відповідно до КАС України шкода за неправомірні  стягується з державного або місцевого бюджету.

Представник відповідачів, Управління праці та соціального захисту населення Дубенської міської ради  та Дубенської міської ради  Мякищук О.Ф. в  суді позову не визнав, та  пояснив наступне. На його думку всі вимоги висунуті до Управління, тому Дубенська міська рада взагалі тут бути відповідачем не повинна. Як представник  Управління праці та соціального захисту населення Дубенської міської ради пояснив, що коли позивач звернувся до Управління  25 вересня 2008 року, то заяву подавала дружина позивача і  дана заява  була зареєстрована. Дружині позивача була призначено до виплати допомога в розмірі 25 тисяч гривень як при народження другої дитини як це передбачено згідно п.10 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім»ям з дітьми». В постанові вказано,  що допомога призначається одному із батьків і вказується на певний перелік документів які подаються для її призначення. Це заява одного із батьків, що складається за формою затвердженою Міністерством праці, копія свідоцтва про народження дитини, витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження дитини, для виплати допомоги у зв’язку з народженням дитини. Особи, що звертаються за призначенням допомоги при народження другої або наступних дітей, подають також довідку про склад сім’ї та копію свідоцтва про народження кожної дитини, яка враховується при призначенні розміру допомоги. Управління праці та соціального захисту населення Дубенської міської ради вперше зареєструвало заяву від позивача 18.05.2009 року  і по даній заяві проводилася відповідна робота. В дружини позивача це була друга дитина, а в позивача це вже третя дитина. Тому виникло питання щодо виплати соціальної допомоги дружині позивача як на другу дитину, а для позивача як на третю дитину. Тому працівниками Управління праці та соціального захисту населення Дубенської міської ради проводилася перевірка факту виховання позивачем старших дітей. 20 травня 2009 року це було повторне звернення, і позивач подав заяву довільної                         6                                                                                            форми. Позивач звертався як і до засобів масової інформації так і до Кабінету Міністрів України. При відмові в прийнятті заяв від позивача працівники Управління праці та соціального захисту населення Дубенської міської ради виходили з того, що заяви позивачем подавалися неналежно оформлені. Це і потягнуло затягування в часі. Щодо перевірки даних про сім’ю та дітей, то при подачі заяви, заявник дає повну свою згоду на перевірку таких даних, тому позивач не повинний ображатися на дії працівників Управління праці та соціального захисту населення Дубенської міської ради , вони були зобов’язанні перевірити данні згідно поданої заяви. На думку представника відповідачів питання вирішувалось довго в часі, бо не чітко врегульоване законодавчо і потребувало консультацій та перевірки, оскільки пов’язане з виділенням бюджетних коштів.

    Представник  відповідача, Державного казначейства України до суду не з’явився, подавши до суду заяву про слухання справи без його участі, та заперечення до позову. В запереченні вказав, що Управління соціального захисту населення фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету, а відповідно до ст..77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», шкода заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету.

    Вислухавши пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

      В судовому засіданні встановлено, що у позивача ОСОБА_1 народилося троє дітей, в томі числі остання дитина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13.), що не оспорювалось сторонами.

    В листі від 12.03.2009 року, підписаному заступником Директора Департаменту державного соціального захисту населення Міністерства Праці та соціальної політики України на адресу редакції газети «Праця і зарплата», дається відповідь на  лист ОСОБА_1 щодо надання допомоги при народженні дитини. За змістом цього листа йдеться, що допомога призначається одному з батьків дитини і що враховуючи викладене дописувач (ОСОБА_1) має право на призначення допомоги при народженні дитини в розмірі 50000 гривень, як на третю дитину. (а.с.16.) Про те ж саме йдеться й у листі з цього Департаменту на адресу ОСОБА_1 від 21.04.2009 року. (а.с20.)

      ОСОБА_1 звертався з приводу питання призначення допомоги при народженні дитини в редакцію газети «Праця і зарплата». В своєму листі зазначав, що дружина по першому шлюбу померла в 1991 році і він виховував двох малолітніх дітей сам. В подальшому він оформив шлюб з іншою жінкою і в серпні 2008 року у них народилась дитина. Але при зверненні в Дубенське міське управління праці та соціального  йому було нараховано допомогу як на другу дитину. При цьому мотивували тим, що пізно зареєстрували шлюб, та у них з дружиною старші діти. (а.с.15.)

    24.04.2009 року Управління дало ОСОБА_1 відповідь на його звернення, що допомога на дитину його дружині ОСОБА_3 призначена згідно вимог чинного законодавства. (а.с.21.)

    В газеті Скриня» було опубліковано статтю, де ОСОБА_1 розповідав, що неодноразово звертався з приводу призначення допомоги на третю дитину, але ще при народженні дитини заяву від його імені на призначення допомоги на дитину приймати відмовились. (а.с.23.)

    19.05.2009 року ОСОБА_1 звертався до Дубенського міжрайонного прокурора з приводу захисту його порушених  прав, та просив допомоги в прийнятті та реєстрації його заяви про призначення допомоги при народженні третьої дитини. (а.с.24.)  

На підставі пояснень сторін, та аналізу матеріалів  справи, суд приходить до слідуючого висновку. Суд рахує доведеним той факт, що ОСОБА_1 ще з  вересня 2009 року почав звертатися до Управління з приводу призначення йому допомоги при народженні третьої дитини. Про це побічно свідчать його звернення до редакції газети

                    7                                                                           «Праця і зарплата»  та державних органів, а також публікації в місцевій пресі по цьому питанню. У своїх листах та в публікаціях газет ОСОБА_1 наголошував, що він звертався від свого імені з приводу призначення допомоги, але посадові особи Управління не хотіли реєструвати його заяви, наголошуючи, що лише мати дитини має таке право, чи висуваючи інші причини для відмови в реєстрації заяви. Навіть після отримання відповідей з редакції газети, з Департаменту державного соціального захисту населення Міністерства Праці та соціальної політики України про обґрунтованість своїх вимог і при долученні цих відповідей, посадові особи Управління продовжували відмовляти в реєстрації заяви позивача, висуваючи надумані вимоги, проводячи перевірки, тобто допускаючи тяганину і не бажаючи вирішувати не лише вирішення питання по суті, а навіть відмовляючи в прийомі документів на призначення допомоги. Суд погоджується що такі дії та бездіяльність є досить тривалими в часі і повторюваними, оскільки звернення позивача були неодноразові. І лише після прокурорського реагування позивачу було призначено допомогу як на третю дитину.

За змістом ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність дій, бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку суд вважає, що Управління до довело, що після народження у позивача третьої дитини його дії при призначенні допомоги, при реєстрації та при відмові у реєстрації заяви позивача на призначення  допомоги були правомірними, а посадові особи Управління діяли у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, безсторонньо, добросовісно, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Навпаки  судом встановлено, що посадові особи Управління вчиняли всілякі дії, щоб  не надавати соціальну допомогу особі при народженні третьої дитини, не говорячи вже про допомогу при оформленні цієї виплати. Тому вимоги позивача щодо визнання дій та бездіяльності посадових осіб Управління праці  та соціального захисту населення Дубенської міської ради при призначенні допомоги при народженні дитини протиправними є обґрунтованими. Обгрунтованими є і вимоги щодо стягнення матеріальної шкоди в сумі що наведена позивачем, тобто 1167 грн.52 коп. Ці витрати, в тому числі і на надання правової допомоги підтвердженні документально, вони пов’язані із захистом позивачем своїх прав у цьому питанні і підлягають до відшкодування.

Щодо стягнення моральної шкоди, то на думку суду сума що заявлена позивачем до стягнення є дещо завищеною. Зважаючи на характер моральної шкоди, на тривалість та інтенсивність моральних страждань, що погіршення стану здоров’я не носило тривалого в часі періоду, а також на те, що все таки на даний час допомогу вже давно призначено як на третю дитину, суд приходить до висновку до сумою достатньою для задоволення вимог щодо моральної шкоди буде сума в 4000 гривень.

За змістом ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України(або з відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.)

Оскільки Управляння праці та соціального захисту населення є органом Дубенської міської ради, то і стягнення суд провадить з місцевого бюджету  Дубенської міської ради.      

    Керуючись ст.158-163, 167 КАС України, суд

                               

                                                          П О С Т А Н О В И В :

    Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дубенської міської ради, Дубенської міської ради, та Державного казначейства України про захист порушених прав, охоронюваних законом інтересів,

                    8

відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди, задоволити частково.

    Визнати дії та бездіяльність посадових осіб Управління праці та соціального захисту населення Дубенської міської ради   протиправними.

    Стягнути з місцевого бюджету Дубенської міської ради на користь ОСОБА_1 1167 (одну тисячу сто шістдесят сім)  гривень 52 копійки  у відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, та 4000 (чотири тисячі) гривень у відшкодування заподіяної моральної шкоди.

    В решті позовних вимог відмовити за їх безпідставністю.

   

    Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Дубенський міськрайонний суд  з поданням в 10-денний строк заяви про апеляційне оскарження, з наступним поданням у 20-денний строк з дня подання заяви про апеляційне оскарження апеляційної скарги.

    Постанова також може бути оскаржена і без подання заяви про апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги в 10 денний строк з дня проголошення постанови.

    У випадку неподання заяви про апеляційне оскарження в 10 денний строк, постанова  набирає законної сили після закінчення цього строку.

    Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але після цього у 20 денний строк після подання заяви про апеляційне оскарження не буде подано апеляційної скарги, постанова  набирає законної сили.

    В разі подання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили у разі її не скасування судом апеляційної інстанції

                                                     

                                                             Суддя : підпис

                                           Вірно суддя:

                                   

   

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація