АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа НОМЕР_12ц - 1054 / 2007 Головуючий в 1 інстанції - Боженко Л.В.
Категорія - 44 Доповідач - Глущенко Н.Г.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2006 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного
суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Глущенко Н.Г.
суддів - Григорченка Е.І., Прозорової М.Л.
при секретарі - Чергенць С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою
представника відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, третя особа - Відділ Державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області, про відшкодування шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2005 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування шкоди посилаючись на те, що рішенням Павлоградського міського суду Дніпропетровської області від 21.11.2003 року на його користь з відповідачів, у солідарному порядку, було стягнено борг у сумі 42655,20 грн. Оскільки відповідачі у добровільному порядку не виконали рішення суду, тому рішення виконувалось у примусовому порядку відділом ДВС Павлоградського міськрайонного управління юстиції.
В процесі примусового виконання рішення суду держаним виконавцем було описано та арештовано майно відповідачів: не введений в експлуатацію будинок НОМЕР_1 по вул. АДРЕСА_1 та приватизована земельна ділянка за цією ж адресою, з метою подальшої їх реалізації з публічних торгів.
У зв'язку з тим, що відповідачі чинили всілякі перепони щодо примусового виконання рішення (не надавали державному виконавцю правовстановлюючі документи відносно будинку та земельної ділянки), то він-позивач змушений був отримувати довідки в установах за власні кошти.
Крім того, експертна оцінка, як будинку так і земельної ділянки, що було необхідне для проведення прилюдних торгів, була проведена за його кошти, оскільки грошових коштів у ВДВС не було.
Всього на примусове виконання рішення суду позивач витратив 1446 грн., які і просив стягнути з відповідачів на його користь згідно зі ст. 1166 ЦК України та ст. 62 Закону України " Про виконавче провадження" / а. с. 4-5 /
Представник відповідачів позов не визнав.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10.10.2006 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені в повному обсязі. Суд стягнув з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_4 1446 грн. у відшкодування шкоди / а. с. 49-50 /.
З даним рішенням не погодилися відповідачі і їх представник звернувся до суду з апеляційною скаргою, де ставить питання про зміну рішення суду, шляхом зменшення стягненої суми до 600 грн.
Як на підстави апеляційної скарги представник відповідачів посилається на те, що рішення суду є частково незаконним / а. с. 58-59 /.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення у відповідності з п. п. З, 4 ст. 309 ЦПК України, з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 в повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що в ході примусового виконання судового рішення про стягнення з відповідачів на користь позивача 42655,20 грн., державним виконавцем була призначена експертиза для встановлення проценту готовності домоволодіння відповідачів поАДРЕСА_1 та його вартості, а також вартості земельної ділянки за цією адресою. Оскільки витрати по примусовому виконанню рішення в сумі 1446 грн. були понесені позивачем, то суд прийшов до висновку, що відповідно до ст.1166 ЦК , зазначена сума підлягає стягненню в солідарному порядку з відповідачів на користь позивача.
Однак, з даними висновками суду та ухваленим рішенням по справі погодитись неможливо, оскільки вони не відповідають обставинам справи, а також неправильно застосовані норми матеріального права
Так, з матеріалів справи вбачається, що згідно рішення Павлоградського міського суду Дніпропетровської області від 21.11.2003 року з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_4 було стягнено борг в сумі 42655,20 грн., про що 22.12.2003 року було видано виконавчий лист / а. с. 7 /. Оскільки відповідачі в добровільному порядку не виконали зазначене рішення суду, то Відділом державної виконавчої служби Павлоградського міського управління юстиції було розпочато дії щодо його примусового виконання ( винесено 01.11.2004 року постанову про арешт майна боржника - накладено арешт на земельну ділянку по АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_1, а також 16.01.2004 року винесено постанову про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні - для встановлення проценту готовності домоволодіння поАДРЕСА_1 та встановлення його ринкової вартості) / а. с.8-9 /.
Згідно довідки державного виконавця від 14.11.2005 року НОМЕР_2 всі витрати щодо оцінки майна відповідачів при виконанні судового рішення були понесені ОСОБА_4 / а. с. 6 /. Ці витрати підтверджені і відповідними квитанціями та договорами, які оформлялись на ім'я ОСОБА_4, а не державної виконавчої служби / а. с. 10-17 /.
Вирішуючи ж спір, який виник між сторонами, суд не прийняв до уваги, що витрати, які поніс позивач ОСОБА_4 є витратами понесеними у зв'язку з примусовим виконанням державною виконавчою службою судового рішенням від 21.11.2003 року, які ні в якому разі не можуть бути віднесені до шкоди спричиненої позивачу відповідачами, як і не можуть
бути стягнені з відповідачів на користь позивача на підставі ст. 1166 ЦК України про що просив позивач суд і на підставі чого суд задовольнив позов ОСОБА_4 в повному обсязі.
Суд не прийняв до уваги, що згідно ст. 2 Закону України " Про виконавче провадження" - примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, а не на стягувача, яким був ОСОБА_4 відповідно до виконавчого листа від 22.12.2003 року/а. с. 3/.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про виконавче провадження" - для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають при здійсненні виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста, а при необхідності кількох спеціалістів або експертів.
Згідно ч. З ст.14 зазначеного Закону - експерт або спеціаліст має право на винагороду за надані ним послуги. Розмір винагороди за послуги експерта або спеціаліста визначається в порядку, що встановлюється Кабміном України. Ця винагорода та інші витрати на проведення експертизи належать до витрат, пов'язаних із провадженням виконавчих дій.
Відповідно до Інструкції про проведення виконавчих дій ( затверджена наказом Мінюсту України від 15.12.1999 року № 74/5 та зареєстрована в Мінюсті України 15.12.1999 року за № 865/4158), зокрема п.2.2.2, - експерт або спеціаліст має право на винагороду за надані ним послуги, розмір якої визначає начальник відповідного відділу державної виконавчої служби за розрахунком, поданим експертом або спеціалістом ( якщо розмір винагороди перевищує 500 грн., то її визначає начальник відділу ДВС за погодженням з начальником відповідного відділу ДВС Головного управління Міністерства юстиції України в АР Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, - за розрахунком, поданим експертом або спеціалістом, але не більше ніж передбачено Інструкцією про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, державної виконавчої служби, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затвердженою постановою Кабміну України від 01.07.1996 року № 710). Ця винагорода та інші витрати на проведення експертизи належить до витрат пов'язаних із здійсненням виконавчих дій. Про виплату винагороди державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу державної виконавчої служби.
Таким чином, у відповідності з вимогами вище зазначеного матеріального закону, питання щодо винагороди за надані експертами послуги та розмір такої винагороди, відносяться до витрат пов'язаних зі здійсненням виконавчих дій і підлягають відшкодуванню державною виконавчою службою.
Однак, ухвалюючи рішення по справі, суд першої інстанції не прийняв до уваги зазначений діючий матеріальний закон, що і призвело до ухвалення незаконного та необгрунтованого рішення по справі, яке при встановлених обставинах не може залишатись в силі і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_4 в його позовних вимогах до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення 1446 грн.
Керуючись ст.ст. 303,307,309 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2006 року - скасувати.
Відмовити ОСОБА_4 в його позовних вимогах до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення 1446 грн. у відшкодування шкоди.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.