Справа № 2-а-493/09

ПОСТАНОВА

ІМ’ЯМ УКРАЇНИ

30 червня 2009 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави, у складі:

головуючого - судді Литвиненка І.Ю.

при секретарі - Севідовій Л.Ю.,

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Полтаві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника УДАІ ГУМВС України у Полтавській області Кравчені В.Ф. про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 04 березня 2009 року звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача - начальника УДАІ ГУМВС України у Полтавській області Кравчені В.Ф., про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ВІ № 0008336 від 09 грудня 2008 року, яким його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу у сумі 300 гривень.

В обгрунтування своїх позовних вимог вказав, що 09 грудня 2008 року молодшим сержантом ІДПС ДАІ м. Полтави Гудзенком С.В. складено постанову серії ВІ № 0008336, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у сумі 300 гривень. Постанова не відповідає вимогам закону з наступних підстав. Так, прилад, яким проводився нагляд за дорожнім рухом, не є автоматичним засобам, оскільки знаходиться у працівника ДАІ, який керує ним безпосередньо або через комп'ютерну мережу (визначає ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема швидкість, об’єкт зйомки, її режим, кут огляду приладу тощо). Згідно з вимогами ст. 14-1 КпАП України, фіксація повинна вестися засобами фото-, кіно- або відео зйомки, які працюють у автоматичному режимі. Однак, фіксація у автоматичному режимі не велася. На тому місці, яке є місцем нібито вчиненого ним правопорушення, його автомобіль працівник ДАІ ГУМВС не зупиняв, протокол та постанову не складав. Згідно з інструкцією, затвердженою наказом МВС № 1111 від 13 листопада 2006 року, до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співпрацівники, як вивчили інструкцію та склали заліки із використання таких засобів. У п.п. 12.2 та 12.3 зазначеної інструкції визначено виключний перелік способів та тактичних прийомів нагляду за дорожнім рухом. При цьому нагляд за рухом з автомобіля без спеціального фарбування та спеціальних сигналів, допускається виключно у випадках руху у потоці транспорту. Вважає, що зйомку здійснено з автомобіля, який припарковано. Ця обставина свідчить про порушення вимог наведеної інструкції МВС при фіксації порушень, а тому перешкоджає застосуванню її результатів при притягненні його до адміністративної відповідальності.

У судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав, прохав суд позов задовольнити у повному обсязі. Надав пояснення аналогічні тексту позовної заяви. Додатково пояснив, що після отримання ним по пошті постанови про вчинення адміністративного правопорушення, він звернувся до УДАІ ГУМВС України у Полтавській області для того, щоб йому надали фотографію чи який інший документ, яким зафіксовано порушення правил дорожнього руху саме його автомобілем 09 грудня 2008 року о 10 годині на вул. Половка у м. Полтаві. Спочатку йому сказали, щоб прийшов пізніше, так як зразу віднайти цей документ вони не можуть, а потім працівники міліції повідомили йому про те, що ці докази - фотографію, знищено внаслідок закінчення терміну зберігання. Таким чином доказів того, що саме його автомобіль порушив правила дорожнього руху перевищивши встановлену швидкість, йому не надали. Він тривалий час водить автомобіль, має значний досвід, як водій. їздив на своєму автомобілі не тільки територією України, але і територією близького та далекого закордону, і внаслідок того, що є законослухняним водієм, до адміністративної відповідальності не притягався. Має малих дітей, яких перевозить у своєму автомобілі (перевозив їх і у грудні 2008 року), а тому правил дорожнього руху, особливо у частині швидкості, дотримується. Також у судовому засіданні прохав суд визнати причину пропуску ним строку звернення до суду з адміністративним позовом, по причині несвоєчасного отримання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, поважним, поновити строк на оскарження постанови по притягненню його до адміністративної відповідальності. Поважним тому, що спочатку він звернувся до органів ДАІ для того, щоб отримати від докази, яким зафіксовано вчинення саме ним правопорушення та на підставі яких його притягнуто до адміністративної відповідальності, а коли працівники ДАІ ГУМВС України у Полтавській області йому відмовили у наданні фотографії про перевищення його автомобілем встановленої швидкості, він звернувся до суду без цих доказів, так як надати їх суду не може.

Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, до суду не з’явився, звернувся із письмовою заявою про проведення попереднього судового засідання по справі за його відсутності (а.с. 6). Також, не з’явився і на судовий розгляд справи по суті, звернувся із письмовою заявою про розгляд справи за його відсутності, з клопотанням та з письмовими запереченнями (а.с. 10-20). Надав клопотання про застосування судом норми ч. 1 ст. 100 КАС України, прохаючи відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позивачем встановленого у ст. 289 КпАП України строку звернення до суду. У запереченнях вказав, що позов не визнає у повному обсязі, заперечує проти його задоволення за безпідставністю. Так, інспектори ДПС при нагляді за дорожнім рухом мають право застосовувати радіолокаційний відеозаписуючий вимірювач швидкості «Візир». Згідно з п. 13.1 Інструкції з діяльності підрозділів ДПС, затвердженої наказом МВС України від 13 листопада 2006 року за № 1111 (зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 29 листопада 2006 року за № 1243/3117), спеціальні контрольно-вимірювальні прилади для визначення швидкості руху, фіксації порушень правил, норм і стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, інші спеціальні технічні засоби застосовуються працівниками ДПС згідно з інструкціями та методичними вказівками про порядок використання технічних засобів. На сьогоднішній день застосування пристроїв «Візир» здійснюється у відповідності до Методичних рекомендацій щодо роботи з радіолокаційним вимірювачем швидкості «Візир» (№ 4/3-9839 від 28 листопада 2008 року Департаменту ДАІ МВС України). Ці рекомендації, окрім звичайної форми, передбачають і негласну форму контролю за швидкісним режимом автотранспорту, так як у відповідності до рекомендацій, варіант несення служби без зупинки правопорушника має на меті виявлення максимальної кількості порушників швидкісного режиму, У відповідності до вимог ч. 6 ст. 258 КпАП України, протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, а складена на підставі такої фіксації копія постанови про вчинення адміністративного правопорушення протягом трьох днів 30 дня її складення, надсилається особі, яка притягається до адміністративної відповідності. Згідно із ч. 1 ст. 14-1 КпАП України, до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими у автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобами фото - і кінозйомки, відеозапису, притягаються власники транспортних засобів. Таким чином, на підставі наведених норм КпАП України, постанова виноситься без попередньої зупинки транспортного засобу та без складання протоколу про адміністративне правопорушення, у разі фіксації цього порушення приладом «Візир», з надісланням копії цієї постанови власнику транспортного засобу, на якому вчинено правопорушення. Таким чином, інспектор ДПС, керуючись зазначеними статтями КпАП України, виніс постанову про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, як власника автотранспортного засобу, та надіслав її йому, а тому при притягненні позивача до адміністративної відповідальності вимоги КпАП України дотримано.

Також відповідач зазначив, що на даний час у чинному законодавстві відсутнє чітке визначення поняття «автоматичний режим». Тому у даному випадку інформація про вчинення порушення правил дорожнього руху позивачем, отримана за допомогою приладу «Візир», на його погляд є такою, що отримана у автоматичному режимі. Відповідно до технічних характеристик цього приладу, він може використовуватися у режимі фото, коли інспектор тримає його у руках і робить знімки власноручно, як фотоапаратом, рухаючись та кожного разу вибираючи новий ракурс; у режимі звичайної відеокамери, коли не ведеться фіксації швидкості, а вручну може бути проведено відеозапис місцевості чи наслідків ДТП; а також зі стаціонарним встановленням приладу на спеціальній підставці або кермі автомобіля, коли вибрано ракурс та допустимий поріг швидкості після чого прилад працює самостійно і втрутитись у його роботу або змінити інформацію, зафіксовану у картці-пам’яті приладу, працівник ДАІ не може. Усі суперечки з приводу того, у якому режимі - автоматичному чи ні, працював прилад «Візир» тоді, коли зафіксував порушення правил дорожнього руху, вчинене позивачем, є недоречними, так як законодавцем у нормах ст. 14-1,251 та ч. 6 ст. 258 КпАП України, не визначено, що для визначення наявності факту правопорушення, треба, щоб воно було зафіксовано у якомусь певному режимі.

Вимірювач швидкості - радіолокаційний відеозаписувальний прилад «Візир» за № 31473-06, яким зафіксовано вчинення правопорушення з боку позивача, має свідоцтво про визнання затвердженого типу засобів вимірювальної техніки № UA-MI/3-924-2006, видане Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики 11 жовтня 2006 року. Інспектори ДПС, які використовують прилади «Візир» у роботі, усі без виключення атестовані та здали відповідні заліки. Разом з тим, працівники ДАІ не мають обов’язку пред’являти порушникам відповідні накази, відомості та інші документи, які підтверджують їх фах. Відповідальність та контроль за роботою органів ДАІ та їх працівників, покладено на начальника ДАІ та його заступників. Нагляд за додержанням законів у діяльності міліції здійснює Генеральна прокуратура України. Тому позивач не є особою, уповноваженою здійснювати допуск співпрацівників ДАІ до використання спеціальних засобів та перевіряти їх документи на наявність такого допуску. Позовна заява містить багато неточностей та протиріч. Так, позивач спочатку зазначив, що його не зупиняли працівники ДАІ та постанова про вчинення ним правопорушення складена без протоколу про фіксацію цього правопорушення. Потім зазначає те, що його було зупинено та складено протокол про адміністративне правопорушення. Також стверджує, що зупинку його автомобіля було здійснено після перехрестя. Однак це не відповідає дійсності, так як при фотофіксації за допомогою приладу «Візир», транспортний засіб не зупиняється та протокол про вчинення адміністративного правопорушення, не складається. З цих підстав єдиною метою звернення позивача до суду, є звинувачення працівників ДАІ у неправомірності їх дій, незважаючи на протиріччя та неправомірність власних дій. Частиною 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги. Позивач свої твердження нічим не довів, не виклав фактів, які б підтверджували те, що з боку інспектора ДПС при винесенні постанови про адміністративне правопорушення, допущено якесь порушення. Приймаючи рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності інспектор ДПС брав до уваги показання сертифікованого та перевіреного технічного засобу, що є достатнім підтвердженням вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а тому діяв законно і обґрунтовано. Скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 призведе до невиконання вимог Указу Президента України «Про невідкладні заходи із забезпечення дорожнього руху від 20 листопада 2007 року за «№ 1121, який передбачає невідворотність накладення стягнення на осіб за порушення ними Правил дорожнього руху.

Заслухавши пояснення позивача, з’ясувавши фактичні обставини у справі та перевіривши їх наданими сторонами письмовими доказами, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 09 грудня 2008 року інспектором ДПС ДАІ м. Полтави Гузенком С.В. складено постанову серії ВІ № 0008336 про те, що 09 грудня 2008 року ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки «Рено Сценік», державний номер НОМЕР_1, о 10 годині 11 хвилині, рухаючись по вул. Половка у м. Полтаві, перевищив обмежену дорожнім знаком 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 40 км/год.» більше ніж на 20 км/год., так як рухався зі скорістю 62 км./год., (швидкість встановлено приладом «Візир» № 0711238), чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КпАП України, за що його притягнуто до адміністративної відповідальності та піддано штрафу у сумі 300 гривень (а. с. 4). Відповідач заявив письмове клопотання про відмову у задоволенні позову у зв’язку з безпідставним пропуском позивачем строків, передбачених ст. 289 КпАП України.

Відповідно до вимог п.1 ч. 1 ст. 247 КАС України, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв’язку із відсутності події та складу адміністративного правопорушення. Згідно з вимогами ст. 289 КпАП України, скаргу на постанову про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів 30 дня винесення постанови. Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 288 КпАП України, постанову посадової особи про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 102 КАС України, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений за клопотанням особи, яка бере участь у справі. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог; а згідно з ч. 2 цієї ж статті, якщо суд визнає причину пропущення звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується у порядку, встановленому цим Кодексом. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Згідно з вимогами ч.ч. 4 та 5 ст. 71 КАС України, суб’єкт владних повноважень повинен подати до суду усі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, а якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. Відповідно до вимог ст. ст. 10-15 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», на вимірювання у сфері, у якій їх результати можуть бути використані як доказ по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд, а тому кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та про повірку даного примірника засобу вимірювальної техніки.

Позивач, як пояснив суду, звернувся до суду із адміністративним позовом про скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, коли не зміг отримати від працівників ДАІ доказів того, що це саме його автомобіль перевищив скорість, і з цих підстав суд вважає за можливе задовольнити його усну заяву про поновлення йому строку на оскарження постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності. Відповідач, суб’єкт владних повноважень, у порушення вимог ч. 4 ст. 71 КАС України, не надав до суду усі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані, як докази по справі. Зокрема не надав суду жодного доказу про те, що 09 грудня 2008 року прилад «Візир» № 0711238, яким зафіксовано порушення вимог Правил дорожнього руху позивачем, був встановлений на вул. Половка у м. Полтаві та діяв у автоматичному режимі, фіксуючи за встановленими у ньому параметрами (фіксація перевищення скорості руху більше ніж 60 км/год.), порушення вимог Правил дорожнього руху автомобільним транспортом. Також відповідач не надав суду фото, виконане 09 грудня 2008 року діючим у автоматичному режимі приладом «Візир» № 0711238, яким зафіксовано проїзд о 10 годині 11 хвилині по вул. Половка у м. Полтаві автомобілю марки «Рено Сценік», державний номер НОМЕР_1 зі скорістю 62 км./год. Крім того, у письмових запереченнях на позов відповідач зазначив, що фіксація порушення правил дорожнього руху позивачем здійснювалася приладом «Візир» з реєстраційним номером № 31473-06, а інспектором ДПС ДАІ Гузенком С.В. у постанові від 09 грудня 2008 року записано, що він зафіксував перевищення швидкості руху автомобілем марки «Рено Сценік», державний номер НОМЕР_1, при проїзді по вул. Половка у м. Полтаві, за допомогою вимірювального приладі «Візир» з реєстраційним номером 0711238. Ніяких доказів того, що прилад «Візир» з реєстраційним номером 0711238 та приладом «Візир» з реєстраційним номером № 31473-06 пройшли державну повірку, суду не надано.

Суд, дослідивши матеріали справи у межах наданих сторонами доказів, прийшов до висновку, про те, що наданих відповідачем доказів є недостатньо для того, щоб пересвідчитись у вчиненні самого факту правопорушення (відсутність фото), та у відповідності вимогам чинного законодавства України, зокрема вимогам Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», фіксації перевищення автомобілем марки «Рено Сценік», державний номер НОМЕР_1, 09 грудня 2008 року о 10 годині 11 хвилині встановленої на вул. Половка у м. Полтаві скорості дорожнього руху. З цих підстав постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ВІ № 0008336, винесена інспектором ДПС ДАІ Гузенком С.В. 09 грудня 2008 року, не відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому є незаконною, а тому вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, є недоведеною.

Винесення незаконної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності порушує його конституційне право, у відповідності до якого особа може бути притягнута до відповідальності тільки за умови доведення її вини у вчиненні правопорушення, а також його право, передбачене ст. 7 КпАП України, відповідно до якого, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, у відповідності до принципу суворого дотримання законності.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7,247,287,288,289 КпАП України, ст. ст. 10-15 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», ст. ст. 3,7-11,71,99,100,102,160-163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВІ № 0008336 від 09 грудня 2008 року, складену інспектором ДПС ДАІ ГУМВС України у Полтавській області Гузенком Сергієм Володимировичем, за відсутності у діях ОСОБА_1 ознак складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України.

Постанову може бути оскаржено у апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів 30 дня ЇЇ проголошення, з подачею апеляційної скарги, яку може бути подано протягом 20 днів 30 дня подачі заяви про апеляційне оскарження, через Октябрський районний суд м. Полтави.

Постанова набирає законної сили протягом 10 днів 30 дня її проголошення, якщо не буде оскаржена у встановленому законом порядку.