Справа № 2-662/09 p.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2009 року Ленінський районний суд м. Луганська в складі:

головуючого - судді Луганського В.І., при секретарі - Бірхокової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до МСП «Тема» про стягнення заборгованості та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому зазначив, що 15 грудня 2006 р. на підставі наказу № 39 від 14 грудня 2006 р. був укладений договір підряду з малим спільним підприємством «Тема» на виконання робіт по доставці вантажу на автомобілі «КАМАЗ-5320», державний номерний знак НОМЕР_1, що належить відповідачу, з м. Луганська в м. Москва.

Позивач виконав умови договору, доставивши вантаж з м. Луганська в м. Москва., та знаходився у відрядженні з 15 грудня 2006 р. по 27 грудня 2006 p., тобто 13 днів, що підтверджується відмітками в документі про відрядження.

Згідно умовам договору підряду, відповідач був зобов’язаний виплатити позивачу заробітну платню, виходячи з розрахунку: 50, 00 грн. в день х 13 дн.=650 грн. Позивач був направлений у відрядження в іншу державу без харчування і оплати добових витрат.

Відповідно до Ухвали КМУ № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України і за рубіж» від 23.04.1999 p., норма добових витрат без живлення складає 280, 00 грн. в доба, що для позивача склало: 280 грн. х 13 дн. =3640 грн.

Окрім цього, у зв’язку з відрядженням позивач поніс витрати, які виплатили без підтверджуючих документів, оскільки вони не оформлялися особами, яким платив позивач.

Всього на відрядження в м. Москва позивачем було витрачено 2791, 80 грн.

На поїздку в м. Москва позивачу було видано 1711, 08 грн. + 589, 00 = 2300, 08 грн.

Перевитрата склала: 2791, 80 грн. - 2300, 08 грн. = 491, 72 грн.

По поверненню з відрядження позивач надав відповідачу звіт, який у свою чергу згодився із звітом, але до теперішнього часу з позивачем не розрахувався і таким чином, відповідач повинен сплатити позивачу: оплату за 13 дн. роботи: 50, 00 грн. х 13 дн. = 650 грн.

Оплату за 13 днів відрядження, виходячи з 280, 00 грн. х 13 дн. = 3640, 00 грн.; оплату за витрати на поїздку: 491, 72 грн. Всього відповідач зобов’язаний сплатити позивачу витрати в сумі 4781, 72 грн.

Вказані обставини підтверджуються наданими суду доказами.

Окрім цього, відповідач, відмовляючи позивачу в оплаті заборгованості, за словами позивача заподіяв йому моральну шкоду, що виразилася в тому, що позивач в даний час не працює, є інвалідом 3-й групи, має сім’ю і 2-х малолітніх дітей. У зв’язку з цим було порушення здоров’я, а підтвердженням цього є те, що позивач в період з 01.02.2008 р. по 14.02.2008 p., з 03.04.2008 р. по 15.04.208 p., з 16.09.2008 р. по 29.09.2008 р. знаходився на стаціонарному лікуванні в Станично - Луганському медичному центрі.

Заподіяну моральну шкоду, позивач оцінює в 1699, 00 грн.

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає

перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

На підставі вищезазначеного, згідно ст. ст. 23, 611 ЦК України, позивач просить відшкодувати йому за рахунок відповідача моральну шкоду у розмірі 1699, 00 грн. 04.08.2009 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи У судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги, давши суду аналогічні пояснення, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з’явився, причин неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, заяви про розгляд справи за його відсутністю до суду не надходило.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, оцінив все в сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 15 грудня 2006 р. на підставі наказу № 39 від 14 грудня 2006 р. був укладений договір підряду з малим спільним підприємством «Тема» на виконання робіт по доставці вантажу на автомобілі «КАМАЗ-5320», державний номерний знак НОМЕР_1, що належить відповідачу з м. Луганська в м. Москва.

Позивач виконав умови договору, доставивши вантаж з м. Луганська в м. Москва.

Позивач знаходився у відрядженні з 15 грудня 2006 р. по 27 грудня 2006 p., тобто 13 днів, що підтверджується відмітками в командировочному документі.

Згідно умовам договору підряду, відповідач був зобов’язаний виплатити позивачу заробітну плату, виходячи з розрахунку: 50, 00 грн. день х 13 дн.=650 грн.

Позивач був направлений у відрядження в іншу державу без живлення і оплати добових витрат.

Відповідно до Ухвали КМУ № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України і за рубіж» від 23.04.1999 p., норма добових витрат без живлення складає 280, 00 грн. в доба, що для позивача склало: 280 грн. х 13 дн. =3640 грн.

Окрім цього, у зв’язку з відрядженням позивач поніс витрати, які виплатили без підтверджуючих документів, оскільки вони не оформлялися особами, яким платив позивач.

Всього на відрядження в м. Москва позивачем було витрачено 2791, 80 грн.

На поїздку в м. Москва позивачу було видано 1711, 08 грн. + 589, 00 = 2300, 08 грн.

Перевитрата склала: 2791, 80 грн. - 2300, 08 грн. = 491, 72 грн.

По поверненню з відрядження позивач надав відповідачу звіт, який у свою чергу згодився із звітом, але до теперішнього часу з позивачем не розрахувався і таким чином, відповідач повинен сплатити позивачу: оплату за 13 дн. роботи: 50, 00 грн. х 13 дн. = 650 грн.

Оплату за 13 днів відрядження, виходячи з 280, 00 грн. х 13 дн. = 3640, 00 грн.; оплату за витрати на поїздку: 491, 72 грн. Всього відповідач зобов’язаний сплатити позивачу витрати в сумі 4781, 72 грн.

Окрім цього, відповідач, відмовляючи позивачу в оплаті заборгованості заподіяв йому моральну шкоду, що виразилася в тому, що позивач в даний час не працює, є інвалідом 3-й групи, містить має сімю і 2-х малолітніх дітей. У зв’язку з цим було порушення здоров’я, а підтвердженням цього є те, що позивач в період з 01.02.2008 р. по 14.02.2008 p., з 03.04.2008 р. по 15.04.208 p., з 16.09.2008 р. по 29.09.2008 р. знаходився на стаціонарному лікуванні в Станично - Луганському медичному центрі.

Заподіяну моральну шкоду, позивач оцінює в 1699, 00 грн.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець)зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов’язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов’язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 904 ЦК України, за договором про безоплатне надання послуг замовник зобов’язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 905 ЦК України, строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов’язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справа х про відшкодування моральної (немайнової шкоди» позивачем не було надано достатніх доказів його моральних страждань, також позивачем не доказано з чого він взяв такий розмір моральної шкоди, з чого моральна шкода виходить при розрахунках цих моральних страждань.

Згідно ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись статтями 23, 611, 901 - 905 Цивільного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справа х про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», статтями 3, 10, 11, 15, 60, 62, 88, 109, 118-120, 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

 Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з МСП «Тема» на користь ОСОБА_1 заборгованість за відрядження у сумі 4781, 72 (чотири тисячі, сімсот вісімдесят одна гривня), 72 коп.

Стягнути з МСП «Тема» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 1500, 00 (одна тисяча п’ятсот гривень).

Стягнути з МСП «Тема» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті державного мита у сумі 50 гривень, та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в розмірі - ЗО гривень.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити як необгрунтованих.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через суд Ленінського району м. Луганська шляхом подачі протягом 10 днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження, та поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.