Справа № 22ц-20357/2010 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія - 46 (П) Козак А.В.
Доповідач – Михайлів Л.В.
У Х В А Л А
Іменем України
20 квітня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді – Митрофанової Л.В.
суддів - Михайлів Л.В., Карнаух В.В.
при секретарі - Бадалян Н.О.
за участю: позивача - ОСОБА_2 та його представника – ОСОБА_3,
відповідачів - ОСОБА_4 та його представника – ОСОБА_5, ОСОБА_6 та його представника – ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_4, ОСОБА_6 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, треті особи – Четверта Криворізька державна нотаріальна контора, Житлово-будівельний кооператив «Восток-39», про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності, розподіл майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_8, третя особа – Комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності, виключення квартири із спадкового майна, -
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про визнання права власності, розподіл спільного майна, посилаючись на те, що у зв’язку зі смертю ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і з якою він перебував у фактичних шлюбних відносинах з 1993 року по день її смерті, він має право на Ѕ частину спільно придбаного ними майна – двох квартир, які було зареєстровані на її ім’я.
Уточнивши та доповнивши позовні вимоги позивач ОСОБА_2 просив суд встановити факт проживання його з ОСОБА_9 з 1993 року однією сім’єю як подружжя без реєстрації шлюбу, визнати, що квартира АДРЕСА_1 та квартира АДРЕСА_2 є спільною сумісною власністю його та ОСОБА_9 та розділити вищевказані квартири, визнавши за ним та ОСОБА_9 право власності на Ѕ частку у кожній з них.
В січні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_8 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності, виключення квартири із спадкового майна, посилаючись на те, що фактичним покупцем АДРЕСА_1 є він, а не його матір – ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки квартира придбана за його особисті кошти. Просив суд визнати договір купівлі-продажу вказаної квартири, укладений 16.09.2005 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 недійсним в частині покупця ОСОБА_9, визнати за ним право власності на вказану квартиру та виключити її зі спадкового майна.
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 грудня 2009 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності, розподіл майна подружжя. Встановлено факт, що має юридичне значення, відповідно до якого визнано, що ОСОБА_2 та ОСОБА_9, з 1993 року проживали однією сім’єю, як подружжя, без реєстрації шлюбу.
Визнано квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_9
Розділено квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 й визнано за кожним з них право власності на Ѕ частку у кожній з квартир.
Зустрічний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_8 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності, виключення квартири із спадкового майна залишено без розгляду.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 81 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 ставить питання про скасування рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні заявлених ним позовних вимог, в іншій частині рішення просить залишити без змін, посилаючись на те, що спірні квартири придбані ОСОБА_9 за її особисті кошти, а доказів придбання квартири також за кошти ОСОБА_2 ним не надано. Крім того, позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з позовом, а питання про його поновлення ним не ставилося; він та відповідач ОСОБА_4 не є власниками спірних квартир, а тому не можуть бути відповідачами по справі; всупереч ст. 169 ЦПК України справу розглянуто за його відсутності.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення суду та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на необ’єктивність ухваленого рішення, оскільки судом неповно з’ясовані обставини справи, зокрема ухвалено рішення за його відсутності, у зв’язку з чим позбавлено його права надавати пояснення по справі; судом відмовлено в задоволенні його клопотань про виклик усіх свідків, витребування доказів. Крім того, судом не враховано, що його батьки розлучилися у 1994 році, й в період часу з 1994 року по 1999 рік його батько мешкав разом з матір’ю в квартирі АДРЕСА_4, при цьому місцем проживання позивача було інше житло. Доказів щодо участі у придбанні разом з ОСОБА_9 спірних квартир позивачем не надано, а тому жодних прав на них позивач не має.
В запереченнях на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 просить апеляційні скарги відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_4 – частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_9, після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй за життя майно - квартири за адресами: АДРЕСА_1, які зареєстровані в КП ДОР «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» на її ім’я.
Встановлюючи факт перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_9 у фактичних шлюбних відносинах та проживання з нею однією сім’єю без шлюбу до дня смерті останньої та визнаючи за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину спірного майна, суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог та керувався ст.ст. 70, 74 СК України.
Залишаючи без розгляду позовні вимоги ОСОБА_6 суд першої інстанції виходив з того, що належним чином повідомлений позивач двічі не з’явився в судове засідання без поважних причин.
Однак, розглядаючи справу та ухвалюючи рішення, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення з направленням справи на новий розгляд.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання.
Так, згідно з положенням ч.1 ст. 158 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов’язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.
Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог ст.ст. 74-76 ЦПК України.
Про належне повідомлення особи про час і місце розгляду справи може свідчити розписка.
В частині 1 ст. 169 ЦПК України наведені підстави, за наявності яких суд зобов’язаний відкласти розгляд справи, зокрема: в разі неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки, а також неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними.
З матеріалів справи вбачається, що цивільна справа розглядалася судом по суті починаючи з 03.06.2009 року (а.с. 169 т.1) й 18.12.2009 року (а.с. 225-226 т.1) судом ухвалено по цій справі рішення.
Відповідно до журналу судового засідання від 18.12.2009 року (а.с. 223-224 т.1) відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_4 присутніми в судовому засіданні не були, при цьому докази про належне повідомлення ОСОБА_6 про час і місце зазначеного судового засідання в матеріалах справи відсутні.
Колегія судів не приймає до уваги в якості доказу належного повідомлення відповідача ОСОБА_6 розписку на а.с. 211 т.1, оскільки вона містить виправлення, й з неї вбачається що він повідомлявся про слухання справи, яка призначена на 19.12.2009 року, на цю ж дату повідомлявся й ОСОБА_2 (а.с. 212 т.1).
Не приймає колегія суддів й як доказ належного повідомлення відповідача ОСОБА_6 про розгляд справи, призначений на 18.12.2008 року через оголошення у пресі (а.с. 215-216 т.1), оскільки суду було відоме місце проживання ОСОБА_6, у зв’язку з чим таке повідомлення повинно було здійснюватися в порядку визначеному ст.ст. 76, 77 ЦПК України, а не в порядку ч. 9 ст. 74 ЦПК України.
Крім того, на а.с. 219 т.1 наявна заява відповідача ОСОБА_6 про відкладення розгляду справи, призначеної на 10-00 год. 18.12.2009 року у зв’язку з хворобою його представника – адвоката ОСОБА_7 та потреба у наданні йому юридичної допомоги адвоката.
Однак, не врахувавши вищенаведених обставин та в порушення вимог діючого цивільно-процесуального законодавства, суд першої інстанції не відклав розгляд справи й розглянув заявлені позовні вимоги ОСОБА_2 за відсутності відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_4, й ухвалив рішення по суті позову, позбавивши їх права на особисту участь у процесі та захист від заявлених позовних вимог шляхом надання ними заперечень проти позову та доказів в обґрунтування обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх заперечень, що є основним змістом загальних засад цивільного судочинства - змагальності сторін та диспозитивності.
Також, в порушення положень ст.ст. 214, 215 ЦПК України, вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції включив до резолютивної частини рішення висновок про залишення без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 207 ЦПК України вимог ОСОБА_6 за зустрічним позовом, який є висновком з процесуального питання і не пов'язаний з вирішенням справи по суті. Аналогічне роз’яснення надане й Пленумом Верховного суду України в п.18 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18.12.2009 року.
Отже, суд першої інстанції фактично не вирішив питання щодо позовних вимог ОСОБА_6, оскільки належним чином оформлений процесуальний документ з цього питання відсутній.
Крім того, ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_2, суд встановив фактичні обставини справи, не перевіривши факт знаходження у шлюбних відносинах з іншими особами - ОСОБА_9 з ОСОБА_11, шлюб між якими розірвано 27.10.1994 року (а.с. 98 т.1), та ОСОБА_2 з ОСОБА_12, шлюб між якими розірвано у 2008 році, й не узгодив свій висновок з роз’ясненнями, наведеними у п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року про те, що при застосуванні ст. 74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст. 311, 313–315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 – задовольнити, а апеляційну скаргу ОСОБА_4 – задовольнити частково.
Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 грудня 2009 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: