Справа № 22ц-20757/2010 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія - 32 (Ш) Шум Л.І.
Доповідач – Турік В.П.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
27 квітня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Савіної Г.О.
суддів: Турік В.П., Братіщевої Л.А.
при секретарі: Бондаренко І.В.
за участю: представника позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_3,
представника відповідача Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - Мордвінкіна Сергія В’ячеславовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 17 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі – ВАТ «Кривбасзалізрудком»), Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (надалі – Відділення Фонду) про відшкодування моральної шкоди й уточнивши та збільшивши позовні вимоги просив суд стягнути на його користь з ВАТ «Кривбасзалізрудком» у відшкодування моральної шкоди 100000 грн.
Ухвалою суду від 09.11.2009 року за заявою представника позивача позовні вимоги ОСОБА_2 до Відділення Фонду про стягнення моральної шкоди залишено без розгляду.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 17 грудня 2009 року задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_2 до ВАТ «Кривбасзалізрудком» про стягнення моральної шкоди. Стягнуто з ВАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 30000 грн., а також - на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 1,50 грн.
В апеляційній скарзі ВАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Так, суд помилково застосував до спірних правовідносин норми ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України замість Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»; не з’ясував, що ВАТ «Кривбасзалізрудком» не є належним відповідачем по справі; не встановив, які саме незаконні дії роботодавця спричинили моральну шкоду позивачу; факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами, розмір моральної шкоди необґрунтований; судом не проведено огляду МСЕК для встановлення факту спричинення моральної шкоди та не з’ясовано причин пропуску позивачем строку позовної давності.
Крім того, судом безпідставно збільшено вимоги позивача в частині розміру відшкодування моральної шкоди з 50000 грн. до 100000 грн.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ВАТ «Кривбасзалізрудком» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 протягом тривалого часу виконував роботи в умовах важкої фізичної праці та несприятливого мікроклімату, працюючи з 22.08.1980 року по 30.03.2009 року на шахтах «Об’єднана», «Першотравнева» ВО «Кривбасруда», правонаступником якого є ВАТ «Кривбасзалізрудком», шахті «Гвардійська» ВАТ «Кривбасзалізрудком», на різних посадах, а саме: підземного гірника, підземного машиніста скреперної лебідки, підземного вибухівника, підземного роздавальника вибухових матеріалів, підземного електрослюсаря чергового та з ремонту обладнання.
В період роботи на шахті «Гвардійська» ВАТ «Кривбасзалізрудком» (з 24.03.1998 року по січень 2009 року) позивач отримав професійне захворювання, наявність якого встановлена у нього за останнім місцем його роботи рішенням ЛЕК НДІ Промислової медицини від 13.01.2009р., з діагнозом: хронічне обструктивне захворювання легень 1-2 ст. (пиловий бронхіт 1-2 ст., емфізема легень 1-2 ст.), ЛН 1-2 ст. та вегетативно-сенсорна полінейропатія верхніх кінцівок 1-2 ст. з дв. плечелопатковим періартрозом ПФ нульового-першого ст., деф. артозом дрібних суглобів кистей.
Актом № 2 розслідування хронічного професійного захворювання від 29.01.2009 року, затвердженого Головним державним санітарним лікарем Тернівського району м. Кривого Рогу 30.01.2009 року, встановлена причина зазначеного професійного захворювання – важка фізична праця та несприятливий мікроклімат, які виникли в результаті порушення керівництвом підприємств, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Висновком МСЕК від 27.03.2009р. повторно ОСОБА_2 встановлена стійка втрата професійної працездатності в загальному розмірі 40%, з яких первинно 20% по хронічному обструктивному захворюванню легень, 5% первинно по вегетативно-сенсорній полінейропатії, 10 % повторно по тринітротолуоловій катаракті першої ст. обох очей (первинно висновок МСЕК від 25.02.2004 року), 5% - повторно по трудовому каліцтву, яке сталося 29.06.1988 року, безстроково з 10.03.2009 року.
На підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування позивачу у зв’язку з отриманим ним на виробництві професійним захворюванням моральної шкоди відповідачем, з вини, якого її й заподіяно.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з акту № 2 розслідування хронічного професійного захворювання від 29.01.2009 року (а.с. 20-22) причиною професійного захворювання ОСОБА_2 є важка фізична праця та несприятливий мікроклімат, які виникли у зв’язку з порушенням керівництвом підприємств, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов’язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Виходячи з викладеного, доводи ВАТ «Кривбасзалізрудком» про відсутність обов’язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу з тих підстав, що останній є суб’єктом страхування від нещасного випадку на виробництві, суперечать нормам діючого законодавства, оскільки Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачеві вперше стійкої втрати працездатності по профзахворюванню з діагнозом: хронічне обструктивне захворюванню легень та вегетативно-сенсорна полінейропатія, не передбачає у 2009 році відшкодування застрахованим і членам їх сімей моральної (немайнової) шкоди, отриманої внаслідок ушкодження здоров’я Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Отже, враховуючи викладене й те, що, право на відшкодування моральної шкоди у зв’язку з ушкодженням здоров’я ОСОБА_2 пов’язаного з виконанням трудових обов’язків, виникло у позивача з 27.03.2009 року, тобто з моменту встановлення йому стійкої втрати професійної працездатності (а.с. 16), питання про відшкодування працівнику такої шкоди слід вирішувати на загальних підставах, передбачених нормами КЗпП України та Закону України «Про охорону праці», а не відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», норми якого є спеціальними.
Також, спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв’язку з отриманими ним професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні.
Так, позивач переніс зменшення обсягу трудової діяльності – на даний час не працює, час від часу змушений проходити стаціонарний курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв’язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя, тому доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди позивачеві у зв’язку з відсутністю висновку ЛКК щодо наявності у нього моральних страждань й необхідності в такому випадку обов’язкового проведення МСЕК для встановлення факту спричинення йому моральної шкоди є необґрунтованими.
Не погоджується й колегія суддів з доводами відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, оскільки відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з ушкодженням здоров’я, випливають з порушення особистих немайнових прав, а тому відповідно до п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України, не мають строку позовної давності.
Спростовуються матеріалами справи доводи відповідача щодо безпідставного збільшення судом позовних вимог позивача в частині розміру відшкодування моральної шкоди з 50000 грн. до 10000 грн., оскільки на а.с. 44 мається заява представника позивача від 09.11.2009 року про зміну позовних вимог, відповідно до якої позовні вимоги в частині розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ВАТ «Кривбасзалізрудком» було збільшено до 100000 грн.
Однак, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, визначений судом першої інстанції без урахування роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. з подальшими змінами, відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, характер професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі.
На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди, визначений судом першої інстанції, є завищеним.
За таких обставин, колегія суддів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, й, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманого позивачем професійного захворювання, період роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів, час, з яким пов’язується право позивача на відшкодування моральної шкоди, і пов'язані з ним фізичні і моральні страждання позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили, вважає необхідним змінити рішення суду, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача з 30000 грн. до 15000 грн.
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 17 грудня 2009 року змінити, зменшивши розмір моральної шкоди, стягнутої з Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_2, з 30000 грн. до 15000 грн. (п’ятнадцяти тисяч грн.).
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: