Справа №22ц-20851/10 Головуючий в 1 інстанції – Костенко В.В.
Категорія 26 ( 4 ) Доповідач – Митрофанова Л.В.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
« 20 » квітня 2010 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: - Митрофанової Л.В.
Суддів: - Карнаух В.В., Михайлів Л.В.
При секретарі: - Іванюк О.В.
За участю: позивача ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_6
Представника відділення Фонду – Бершадської Людмили Станіславівни
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 07 вересня 2009 року за позовом ОСОБА_5 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, 3 особа, яка не заявляє самостійних вимог – відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», про перерахунок розміру втраченого заробітку та розміру сум страхових виплат відшкодування шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
В листопаді 2005 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі - ВАТ «КЗРК»), відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (надалі - Відділення фонду) про стягнення недоплати в рахунок відшкодування шкоди та перерахунок розміру щомісячної виплати, посилаючись на те, що ВАТ «КЗРК» неправильно проводив перерахунок сум відшкодування втраченого заробітку, у зв’язку із чим у відповідачів виникла заборгованість.
Позивач неодноразово змінював свої позовні вимоги і в позовній заяві від 31.07.2009р. пред’явленої до Відділення фонду, просив суд стягнути з Відділення фону недоплату по щомісячним страховим виплатам відшкодування шкоди за період з 01.08.2006р. по 01.08.2009р. у сумі 31457,52грн. та щомісячно стягувати починаючи з 01.06.2009р. страхові виплати в сумі 1473,72грн.
В серпні 2009 року позивач відмовився від позовних вимог до ВАТ «КЗРК» і частини позовних вимог до Відділення Фонду.
Ухвалою суду від 28.08.2009р. позовні вимоги ОСОБА_5 до ВАТ «КЗРК» і частини позовних вимог до Відділення Фонду залишено без розгляду.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 07 вересня 2009 року позов задоволено, з Відділення фонду на користь ОСОБА_5 стягнуто недоплату по щомісячним страховим виплатам відшкодування шкоди за період з 01.08.2006р. по 01.08.2009р. в сумі 31457,52 грн., та щомісячно, починаючи з 01.08.2008 року по 1473,72 грн. страхові виплати до зміни обставин, що тягнуть їх перерахунок або припинення..
Ухвалою суду від 26 лютого 2010 року виправлено описку та арифметичну помилку в рішенні суду від 07.09.2009р., стягнуто з відділення Фонду на користь ОСОБА_5 недоплату по щомісячним страхових виплатам відшкодування шкоди за період з 01.08.2006р. по 01.08.2009р. у сумі 31169,52грн. (замість 31457,52грн.) та стягувати на його користь щомісяця, починаючи з 01.08.2009р. (замість 01.08.2008р.) страхові виплати у сумі 1473,72грн.
В апеляційній скарзі Відділення фонду ставить питання про скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд, оскільки ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не застосував строк позовної давності, Відділення фонду не є належним відповідачем по справі, судом не наведено підстави та не проведено розрахунки застосування чи незастосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та посадових окладів на ВАТ «КЗРК».
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що працюючи на ш. «Більшовик» ВО «Кривбасруда», правонаступником якого є ВАТ «КЗРК», з позивачем стався нещасний випадок, в результаті якого він отримав травму.
За актом судово-медичної експертизи №545 від 10.08.1961р. позивачу встановлено первинно 100% втрати професійної працездатності. В подальшому відсоток втрати профпрацездатності ОСОБА_5 змінювався і згідно висновку МСЕК від 06 вересня 1967 року встановлена ступінь втрати профпрацездатності у розмірі 60 % безстроково.
Згідно наказу №276 від 15.04.1992р. ВАТ «КЗРК» позивачу встановлено розмір виплат в сумі 3070крб. на відшкодування шкоди здоров’ю, виходячи із заробітної плати позивача, з приводу розміру якої спір не виникає та які до 01.01.1996р. позивач вважає вірними, проте розраховуючи розмір відшкодування шкоди з 01.01.1996р. ВАТ «КЗРК» застосувало не всі коефіцієнти, які запроваджувалися на підприємстві для підвищення тарифних ставок та окладів, що потягло неправильне нарахування та виплату регресних сум підприємством та було невірно розраховано суму відшкодування шкоди при передачі особової справи позивача до Відділення Фонду, у зв’язку із набранням з 01.04.2001р. чинності Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що при перерахунку позивачеві сум відшкодування шкоди підприємство не застосувало коефіцієнти росту тарифних ставок і посадових окладів: 2,5 з 01.01.1996р., 1,25 з 01.06.1997р., 1,3 з 01.01.1998р., 1,256 з 01.07.1999р., 1,226 з 01.01.2000р. та 1,217 з 01.05.2000р. встановлених спільними постановами дирекції і профспілкового комітету підприємства та наказами по ВАТ «КЗРК», що в подальшому призвело до заборгованості по щомісячним виплатам відшкодування шкоди та несвоєчасній виплаті частини щомісячних платежів відшкодування шкоди.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна виходячи із наступного.
Відповідно до п. 28 «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №472 від 23.06.1993р. в редакції зі змінам и, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України №492 від 18.07.1994р., що діяла до 03.10.1997р., перерахування розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку, витрат на соціальну і медичну допомогу) проводиться у разі підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових підприємств, а також заробітної плати відповідно до колективного договору.
Положення про перерахунок сум відшкодування шкоди передбачено Галузевими угодами між Міністерством промислової політики України та добровільними об’єднаннями і ЦК профспілок на 1995-2000 рр., а саме: роботодавець проводить перерахунок відшкодування шкоди, пов’язаної з виконанням трудових обов’язків одночасно з підвищенням на підприємстві тарифних ставок та посадових окладів на коефіцієнт фактичного підвищення заробітної плати за даною професією.
Таким чином, діючими на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правовими актами визначено порядок нарахування та перерахунку сум відшкодування шкоди працівникові у зв’язку із ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків.
Відповідно до наказів по підприємству, проводився перерахунок сум відшкодування шкоди позивачу, заподіяної внаслідок ушкодження здоров’я при виконанні ним трудових обов’язків.
Суд перерахував призначені підприємством суми відшкодування шкоди позивачеві, починаючи з 01.01.1996 року по 01.04.2001 року і не врахував, що ВАТ «КЗРК» в межах своїх повноважень та виходячи із фінансових можливостей визначило розмір коефіцієнта зростання тарифних ставок та збільшило розмір відшкодування шкоди на коефіцієнт фактичного підвищення заробітної плати.
Відповідно сумісної Постанови адміністрації і профспілкової адміністрації від 26.01.1996р. №1/6 тарифні ставки та посадові оклади були підвищені на коефіцієнт 2,5 і в межах маючого фонду споживання підприємство знайшло можливість збільшити суми відшкодування шкоди в 1,25 рази, але без збільшення фактичної заробітної плати.
Відповідно до сумісної Постанови адміністрації і профспілкової організації від 21.05.1997р. №3/91/06 збільшення тарифних ставок на 1,25 рази відбулося без збільшення фонду споживання, в результаті чого середньомісячна заробітна плата по руднику залишилась без змін.
Відповідно спільної Постанови адміністрації і профспілкової адміністрації від 25.12.1997р. №6/195 збільшення тарифних ставок на 1,3 рази також відбулося без збільшення фонду оплати труда і середньої заробітної плати.
Згідно спільної Постанови адміністрації і профспілкової адміністрації від 230.06.1999р. №11/13/5 тарифні ставки було збільшено на 1,256 рази, з 01.07.1999р. збільшені регресні виплати в 1,15 рази.
Відповідно спільної Постанови адміністрації і профспілкової адміністрації від 28.12.1999р. №16/20/11 тарифні ставки і оклади було збільшено на 1,226, а відповідно наказу від 29.05.2000р. №159 тарифні ставки збільшено на 1,217.
За оспорюваний період підприємство перерахувало суми відшкодування шкоди позивачу на коефіцієнти фактичного збільшення заробітної плати, що не суперечить закону, оскільки заробітна плата на підприємстві, у тому числі за професією позивача збільшилася саме на них.
Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що підстав для перерахунку сум втраченого заробітку у зв’язку з ушкодженням здоров’я позивачеві починаючи з 01.01.1996р. не має.
Таким чином враховуючи, що позивачем всупереч вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, не надано суду жодного доказу на підтвердження своїх позовних вимог щодо фактичного підвищення заробітної плати за оспорюваний період, у суду першої інстанції не було передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з Відділення фонду недоплати по щомісячним виплатам відшкодування шкоди в сумі 31169,52грн. та щомісячних виплат в сумі 1473,72грн. з 01.08.2009р.
На підставі викладеного, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, апеляційна скарга Відділення фонду, як вважає колегія суддів, підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з підстав передбачених п. 3 ч.1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ст. 309, ст.ст. 313-314, 316 ЦПК України колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області – задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 07 вересня 2009 року –скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_5 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, 3 особа, яка не заявляє самостійних вимог – відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», про перерахунок розміру втраченого заробітку та розміру сум страхових виплат відшкодування шкоди – відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: