Справа № 22ц-884\2010 р.

Головуючий у 1-й інстанції: Єльченко О.І.

 Доповідач: Редька А.Г.

У Х В А Л А

І М “ Я М    У К Р А Ї Н И

26 квітня 2010 року                 місто Чернігів

А  п  е  л  я  ц  і  й  н  и  й     с  у  д     Чернігівської області

у складі:

головуючого – судді Бойко О.В.,

суддів – Лазоренка М.І., Редьки А.Г.,

при секретарі – Пільгуй Н.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 січня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Малківської сільської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на будинок та за зустрічним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та Малківської сільської ради про продовження строку про прийняття спадщини,

в с т а н о в и в:

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 січня 2010 року частково задоволено позов ОСОБА_1 та задоволено зустрічний позов ОСОБА_3 і ОСОБА_2, визнано за ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право власності на 1\3 частину за кожною житлового будинку з надвірними будівлями у АДРЕСА_1 у порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, що помер 1 липня 2008 року.

    Рішенням суду встановлено, що сторони є спадкоємцями першої черги, ОСОБА_1, мати спадкодавця, на день смерті проживала разом із ним і прийняла спадщину, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, діти спадкодавця, пропустили строк прийняття спадщини з поважних причин.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення суду, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи оскільки суд безпідставно визнав, що строк на прийняття спадщини пропущено з поважних причин, і на неправильне застосування судом норм матеріального права у зв’язку з цим, та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 і ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог оскільки суд дійшов невірного висновку, що вони пропустили строк прийняття спадщини з поважних причин, її ж позов задовольнити та визнати за нею право власності на весь будинок у порядку спадкування оскільки вона на час смерті сина проживала разом з ним і прийняла спадщину.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 рішення суду першої інстанції не оскаржують.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи скарги та  матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не може бути задоволена.

Суд першої інстанції у повному обсязі дослідив надані сторонами документи, перевірив доводи та заперечення сторін, правильно встановив обставини справи і висновок суду ґрунтується на матеріалах справи та законі.

Відповідно до ст.1260 ЦК України у першу чергу право на спадкування за коном мають діти спадкодавця, подружжя, який його пережив, та батьки.

З наданих суду документів встановлено, що ОСОБА_1 є матір’ю, а ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є дочки померлого 1 липня 2008 року ОСОБА_4, якому належав жилий будинок у АДРЕСА_1, відповідно до договору купівлі-продажу від 20 квітня 1989 року, посвідчений секретарем Малківської сільської ради, але не зареєстрований у Прилуцькому МБТІ за ОСОБА_4 своєчасно. Інших спадкоємців за законом першої черги по справі не встановлено.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що сторони є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 і відповідно до ст.1267 ЦК України частки у спадщині кожного з них є рівними.

Відповідно до ст.ст.1268,1269,1270 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців з часу відкриття спадщини, він не заявив про відмову від неї, а спадкоємці які постійно не проживали із спадкодавцем, мали подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з часу відкриття спадщини.

За матеріалами справи встановлено, що на час смерті ОСОБА_4 його мати ОСОБА_1 постійно проживала разом з ним і не заявляла про відмову від прийняття спадщини, отже вважається такою, що прийняла спадщину, але ОСОБА_3 та ОСОБА_2, діти спадкодавця, протягом встановленого строку не звернулися до нотаріальної контори у зв’язку з чим звернулися до суду із заявою про визначення їм додаткового строку для прийняття спадщини і у своїй заяві посилаються на поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Відповідно до ст.1272 ЦК України спадкоємцю, який пропустив строк для прийняття спадщини, суд може визначити додатковий строк, якщо встановлений строк пропущено з поважних причин.

За матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 пропустили встановлений строк для прийняття спадщини з поважних причин і суд першої інстанції правильно встановив, що на утриманні ОСОБА_2 перебуває малолітня дитина, стан здоров'я якої потребує додаткових зусиль та значно більших витрат часу для забезпечення її здоров'я,  пропуск строку ОСОБА_3 пов’язаний з її вагітністю та народження дитини у цей період, крім того пропуску строку з боку ОСОБА_3 та ОСОБА_2 сприяла недобросовісна поведінка і їх бабусі ОСОБА_1 щодо оформлення спадщини, і за таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 пропустили строк для прийняття спадщини після смерті батька з поважних причин.

Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального і процесуального права і доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування або зміни рішення.

    Керуючись ст.ст.307,308,314,315,319 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд  

у х в а л и в:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 січня 2010 року залишити без змін.

    Ухвала набуває чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після проголошення.

Головуючий:                     Судді: