Справа №22-ц-320 Головуючий у 1-й інстанції Аршук Т.М.
Категорія 27 Суддя – доповідач Маслов В.О.
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
04 березня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області у складі:
головуючого – Маслова В.О.,
суддів – Дубровної В.В., Лузан Л.В.,
з участю секретаря судового засідання – Кияненко Н.М.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 17 грудня 2009 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики, відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
17 вересня 2009 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_1, який мотивувала тим, що 05 квітня 2008 року дала відповідачу в борг 112500 грн. строком до
05 травня 2008 року.
Посилаючи на те, що ОСОБА_1 не виконує взятих на себе зобов’язань, грошей не повертає, просила стягнути з останнього на свою користь 112500 грн. за договором позики та 5000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.
Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29 вересня
2009 року до участі в даній справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_4
Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 17 грудня
2009 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 112500 грн. боргу, 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Вирішено питання щодо судових витрат.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про стягнення з нього 56250 грн., тобто половини боргу за договором позики. Зазначає, що договір позики було укладено під час шлюбу з ОСОБА_3, а позичені кошти були витрачені на потреби сім’ї, а тому погасити позику повинні відповідачі удвох, а не він один. Позивачка не надала суду доказів про заподіяння їй моральної шкоди, а тому в цій частині позову їй треба відмовити.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_5, розглянувши матеріали справи в межах заявленого позову і апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, до 26 травня 2008 року ОСОБА_1 і
ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі, під час якого 05 квітня 2008 року ОСОБА_2 передала ОСОБА_1 112500 грн., які останній зобов’язався повернути протягом місяця. Вказаний договір позики було укладено в письмовій формі, що підтверджується копією розписки такого змісту: «Я, ОСОБА_1, даю розписку в тому, що я взяв у ОСОБА_2 112500 грн. та зобов’язуюся повернути їх протягом місяця» (а. с. 5).
Згідно з ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним з подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї.
Відповідачка ОСОБА_3 категорично заперечує доводи свого бувшого чоловіка про використання вказаних грошей в інтересах сім’ї. Їй взагалі невідомо на які цілі бувший чоловік витратив зазначені гроші. З цього приводу вона надала суду письмове пояснення, яке є на а. с. 26.
Оскаржуючи рішення місцевого суду і посилаючись на використання запозичених коштів в інтересах сім’ї, відповідач як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді не надав жодного доказу на підтвердження своєї правової позиції.
За таких обставин та з огляду на положення ст. 65 СК України, ст. ст. 1046, 1047 ЦК України місцевий суд обґрунтовано задовольнив позов ОСОБА_2 та стягнув всю суму заборгованості з ОСОБА_1, оскільки всупереч ст. 60 ЦПК України останній не надав суду доказів на підтвердження того, що кошти отримані за договором позики були отримані та використані ним в інтересах сім’ї. Відповідач визнає, що вже через декілька днів після складання і підписання ним розписки про запозичення грошей, дружина подала позов до Голосіївського районного суду м. Києва про розірвання шлюбу і вже в травні 2008 року шлюб було розірвано. Це свідчить про ненормальні відносини між відповідачами в час запозичення грошей відповідачем у позивачки. А тому вкрай непереконливими виглядають його доводи про використання запозичених грошей в інтересах сім’ї.
Проте, в частині вирішення позову про відшкодування моральної шкоди рішення суду згідно з п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих вимог.
Зі змісту позовної заяви слідує, що свої вимоги в цій частині позивачка обґрунтовувала душевними стражданнями, зміною в організації свого життя, посилаючись при цьому на ст. 1167 ЦК України.
Стягуючи з ОСОБА_1 на користь позивачки 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди, суд взагалі не вказав якою нормою закону передбачено її відшкодування.
Втім з таким рішенням погодитись не можна, оскільки воно ґрунтується на невірному застосуванні судом норм матеріального права. Між сторонами існували договірні, а не деліктні правовідносини. У той же час, умови та підстави відшкодування моральної шкоди за порушення зобов’язання за договором позики не передбачені ні договором від 05 квітня
2008 року, ні законом.
З урахуванням викладеного, рішення суду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України в частині вирішення питання про відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні цієї вимоги.
Керуючись ст. ст. 303, 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 17 грудня
2009 року в даній справі в частині позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди скасувати і в цій частині постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення місцевого суду і ухвала апеляційного суду набрали законної сили, але можуть бути оскаржені в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий -
Судді -