АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД   КІРОВОГРАДСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

                                                  УХВАЛА

                                                        Іменем  України

Справа № 10 - 115                                                                      Головуючий у суді І-ї інстанції   Черненко І.В.

Категорія - ч. 3 ст. 364  КК України                                               Доповідач у суді 2-ї інстанції  Нікітін О.С.

  20  квітня  2010 року.                                         Колегія суддів судової палати у кримінальних справах  апеляційного суду Кіровоградської  в  складі:  

головуючого – судді   Зубка  К.А.,

                         суддів   Новіцького  Е.Й., Нікітіна  О.С.,

                                 за участю прокурора     Смірнягіна  О.С.,

                                   захисника-адвоката     ОСОБА_3

                                   та  обвинуваченого     ОСОБА_4

розглянула у  відкритому  судовому  засіданні  у м. Кіровограді матеріали  кримінальної  справи  за  апеляцією  захисника-адвоката   ОСОБА_3 на  постанову  Ленінського районного суду  м. Кіровограда від  9  квітня  2010 року,  якою по  кримінальній  справі № 80-1172  стосовно  

 ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженця  с. Цибульово, Знам’янського району, Кіровоградської області,  жителя  м. Знам’янка, Кіровоградської області, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого  і  має  на  утримані  неповнолітніх  дітей, звільненого  наказом № 3  від 18.01.2010 року начальника  управління МВС  України  на Одеській  залізниці  з  посади  начальника   лінійного  відділення   на  станції  Олександрії  лінійного  відділу   на  станції  Знам’янка  управління МВС  України  на Одеській  залізниці

обрано запобіжний захід   взяття  під варту  строком на два  місяці  до  06. 06. 2010 року  та  залишена   без  задоволення   скарга ОСОБА_4 про  незаконне  його  затримання.

            Органом  досудового  слідства ОСОБА_4 обвинувачується  у  вчинені тяжких і  особливо  тяжких  злочинів,  передбачених ч.3 ст. 364,  ч. 5 ст. 27,  ч. 3  та ч.  4 ст. 185,  ч. 3  та ч. 5 ст. 27 ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 369 КК  України,   у  тому,  що   він   під  час  виконання  службових  обов’язків  начальника   лінійного  відділення   на  станції  ОСОБА_2  лінійного  відділу   на  станції  Знам’янка  управління МВС  України  на Одеській  залізниці в травні 2009 року вступив у злочинну змову  з організатором  злочинного  угрупування ОСОБА_5  та  домовився  з  ним   здійснювати забезпечення   безперешкодного вчинення цим  угрупуванням у  складі   ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,  ОСОБА_12 і  неповнолітнього ОСОБА_13   крадіжок матеріальних цінностей з залізничних вагонів  і контейнерів  поїздів,   які  проходять  через залізничну  станцію Користівка на Одеській залізниці    та  приховування   цих   вчинених крадіжок матеріальних цінностей з залізничних вагонів  і контейнерів  поїздів.

Реалізуючи   домовленість  ОСОБА_5 і ОСОБА_4  розробили  також  спільний  план по підготовці і вчиненню ним у групі з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, неповнолітнім ОСОБА_13 та іншими невстановленими особами крадіжок   майна   з  вагонів  і  контейнерів   поїздів   та  по забезпеченню, завдяки службового становища ОСОБА_4, маскування та безпечних умов  вчинення організатором ОСОБА_5 у групі з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, неповнолітнім ОСОБА_13  крадіжок  майна з  поїздів  без  документування   цих  злочинів   працівниками   правоохоронних органів.

             Крім  того   ОСОБА_4, зловживаючи своєю владою,    також  взяв на себе обов’язок коректувати через ОСОБА_5 злочинними  діями  вказаних членів групи шляхом надання порад і вказівок,  дізнаватись про плануємі   заходи  працівниками ОВС та ВОХР   по  запобіганню  крадіжок   з вагонів  та  про  це  попереджати ОСОБА_5 і  членів   його  злочинного  угрупування,   а  також  використовувати  своє службове становище  по  недопущенню  викриття злочинів, їх реєстрацію та   запобігати   порушення кримінальних справ щодо членів злочинної групи ОСОБА_5 за вчинені ними крадіжки з  вагонів  поїздів  та  забезпечувати маскування дій   цієї групи,  також  дізнаватись про рух поїздів з матеріальними цінностями в   вагонах  і  про  відсутність   у  них  охорони та повідомляти про це групу ОСОБА_5, усувати можливі перешкоди вчиненню крадіжок  майна  з вагонів,  також зобов’язався вирішувати питання з представниками інших правоохоронних органів  щодо не проведення перевірок і не документування ними  злочинної діяльності групи ОСОБА_5,  за що   від  злочинної  групи ОСОБА_5  після  кожного    вчиненого  ними  злочину    мав одержувати хабар у розмірі 30% від загальної суми прибутку від збуту викраденого майна.

При цьому ОСОБА_5,   про  вказану   домовленость з  ОСОБА_4,  також повідомив  співучасників   своєї злочинної  групи та інших невстановлених осіб про залучення до вчинення   ними злочинів працівника лінійного управління міліції для впевненості співучасників у  своїх  злочинних діях   та  для гарантованості що  їх  дії не будуть  викриті правоохоронними органами.

Реалізуючи   вказані домовленості   і  мету на систематичне вчинення разом  з  ОСОБА_5   і  його злочинною  групою  крадіжок матеріальних цінностей з   вагонів  і  контейнерів   поїздів начальник ЛВ на ст. Олександрія ОСОБА_4, у період  з травня 2009 року по 23.01.2010 року, зловживаючи своєю владою всупереч інтересам служби, неодноразово  дізнавався  і повідомляв ОСОБА_5   і його  злочинну  групу  про рух поїздів  з матеріальними  цінностями  і  про  відсутність на  них охорони, усував перешкоди  для  вчинення  групою  ОСОБА_5   крадіжок   майна  з  вагонів  і  контейнерів, коректував їх злочинні дії, надавав  їм  поради і вказівки,  дізнавався по службі про заплановані   заходи працівниками  ВОХР  і  ОВС по  запобіганню  крадіжок   з вагонів  та  про  це  попереджав ОСОБА_5 і  його  злочинну  групу,     перешкоджав і  не  допускав  викриття працівниками ЛВ на ст. Олександрія   вчинених крадіжок матеріальних цінностей  з   вагонів  поїздів групою ОСОБА_5 та перешкоджав і  не  допускав  порушення кримінальних справ за фактами цих крадіжок  та  забезпечував маскування вказаних злочинів.  За  виконання  вказаних  своїх   злочинних  дій  ОСОБА_4 одержував від ОСОБА_5 винагороду в розмірі 30% від загальної суми прибутку за реалізоване викрадене майно,  а  всього  у період з травня 2009 року по 23.01.2010 року одержав  хабара приблизно у сумі 10 тис. гривень за   безперешкодне  вчинення   групою ОСОБА_5 крадіжок матеріальних цінностей  з  вагонів:   22.05.2009 року  з контейнеру № 0550709 на вагон-платформі № 94746187 вантажного поїзду   № 1502 на загальну суму 96 069,60 грн.,  6.12.2009 року з контейнеру № CRXU 4459824  на вагон-платформі №  94793510 вантажного поїзду №   2972  на загальну суму 54 930 грн.,   19.01.2010 року з піввагону № 60397932 вантажного поїзду  № 3521 на загальну суму 16468 грн.  та  23.01.2010 року  з піввагонів № 67783274  та  № 65165177 товарного поїзду № 3511 на загальну суму 13797, 23 грн.

Крім   того,   приблизно 22.07.2009 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5, дізнавшись про проведення працівниками УБОЗ оперативних заходів по перевірці причетності ОСОБА_5 до вчинення крадіжок  матеріальних  цінностей  з  вагонів  вирішили дізнатись про деталі проведення цієї перевірки та дати хабар працівникам УБОЗ УМВС України  з метою  щоб  така  перевірка   у ОСОБА_5  подальшому  не  проводилась    та   з метою  недопущення   притягнення  до кримінальної відповідальності ОСОБА_5 і  його  групи.

Реалізуючи вказану  мету  06.08.2009 року близько 12 години ОСОБА_5, діючи згідно  домовленості  з ОСОБА_4, зустрівшись біля кафе “Блюз” м. Олександрія  зі старшим оперуповноваженим Олександрійського відділу УБОЗ УМВС України в області ОСОБА_14, запропонував останньому не проводити перевірки на причетність ОСОБА_5 та членів його угруповання до вчинення крадіжок з вагонів  поїздів  та не документувати їх   злочинні  дії, пообіцявши за це ОСОБА_14 та його керівництву хабарі у розмірі, які визначить пізніше.

  Реалізуючи вказану   домовленість  та  з метою усунення перешкод з боку правоохоронних органів злочинної діяльності угруповання ОСОБА_5, 28.10.2009 року близько 17 години 50  хвилин ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_5, зустрівся з начальником УБОЗ УМВС України в області ОСОБА_15 у  його службовому кабінеті,  став  підбурював ОСОБА_15 не проводити перевірки на причетність ОСОБА_5 та членів його угруповання до вчинення ними крадіжок з вагонів   поїздів, не документувати їх дії, пообіцявши за це передачу хабара у розмірі, визначеному пізніше при зустрічах з підлеглими ОСОБА_15 у м. Олександрія.

    Після  цього,  з  такою  ж  метою  05.11.2009 року близько 13 години 20 хвилин ОСОБА_5  також  зустрівся біля будинку № 22 по вул. Сімашко у м. Олександрія зі старшим оперуповноваженим Олександрійського відділу УБОЗ УМВС України в області ОСОБА_14, якого також  підбурював не проводити перевірки на причетність   його  і  членів його угруповання до вчинення  ними  крадіжок з   вагонів  поїздів   та не документувати їх дії, пообіцявши за це  здійснювати  передачу хабарів щомісяця у розмірі,  який визначать пізніше,  а  через  деякий  час ОСОБА_5  по  такому ж  питанню  близько 17 години 30 хвилин 16.11.2009 року зустрівся  з начальником УБОЗ УМВС України в області ОСОБА_15 у  його  службовому кабінеті,  якого  підбурював   також не проводити перевірки на причетність   його та членів його угруповання до вчинення   ними крадіжок з   вагонів  поїздів  та не документувати їх дії, пообіцявши за це передачу хабара у розмірі, визначеному пізніше при зустрічах з довіреною особою ОСОБА_15 в якості посередника.

Продовжуючи   вказані злочинні дії ОСОБА_5  25.11.2009 року близько 12 години 10 хвилин  з  відому  ОСОБА_4,  зв’язався по телефону з довіреною особою ОСОБА_15 ОСОБА_16,   якому  передав  через водія на ім’я “Віктор” рейсового автобуса “Лоцман” державний реєстраційний номер НОМЕР_1 слідуючого за маршрутом “Дніпропетровськ-Вінниця” для ОСОБА_15 хабара  5 тис. грн. у білому  паперовому  конверті з позначкою “В.О.”,  які ОСОБА_16    отримав  для ОСОБА_15,  а  потім ОСОБА_5  з відому  ОСОБА_4  28.12.2009 року   близько 12 години 20  хвилин  повторно вчинив давання хабара у сумі 5 тис. грн.  через  ОСОБА_16   для  ОСОБА_15  При цьому ОСОБА_5   були виконані усі дії направлені на давання хабара начальнику УБОЗ УМВС України в області ОСОБА_15, однак злочин не було закінчено з причин, які не залежали від волі ОСОБА_5

                  Суд  свою  постанову від  09.04. 2010 року   про  обрання   ОСОБА_4  запобіжного  заходу  взяття  під варту    мотивував  тим,  що   він  хоч  і  не  судимий,  має сім’ю і  трьох  неповнолітніх  дітей,  має постійне  місце  проживання  і   хворіє,  але  обвинувачується  у  вчинені   декілька  тяжких  і  особливо  тяжких   злочинів,   що  спричинило  тяжкі  наслідки,  санкція  статей  вчинених   ним   злочинів   передбачає  покарання   від  5  до  12 років  позбавлення  волі,    перебуваючи на волі може уникнути слідства та суду  або  продовжити злочинну  діяльність,  а  також   те,  що  він,    маючи  зв’язки   з  високо посадовцями,   здатний   негативно впливати   на  свідків  і  на   хід  досудового  слідства,  та  з  метою   забезпечення  виконання   процесуальних  рішень по  справі.

            В апеляції захисник-адвокат  ОСОБА_3 просить  постанову   суду  скасувати,  визнати  незаконним  затримання  обвинуваченого ОСОБА_4    та  обрати  йому   запобіжний захід   у  виді застави,  мотивуючи  це тим, що   він  не  судимий,  має  постійне місце  проживання,  сім’ю  і  трьох  неповнолітніх  дітей,  за  час  роботи в  правоохоронних  органах характеризується позитивно,  хворіє  та  з  станом  здоров’я  не  може  перебувати  в  умовах СІЗО  під  вартою,   а  також   те,  що  по  справі  не  має  достатніх  доказів  його  вини  у  вчиненні  злочинів,   органом  слідства затримання   ОСОБА_4  проведено   з  порушенням ст.ст.21, 85 і ч.3 т. 106  КПК  України та  не  представленні  докази  того,  що  він  має намір ухилитися  від  слідства  і суду, перешкоджати  встановленню  істини  по  справі  або  продовжити  злочинну  діяльність.

           Заслухавши   доповідача,  думку прокурора,  який   просить  постанову  суду  залишити  без  зміни,  а  апеляцію  захисника  без  задоволення, пояснення   старшого слідчого  СВ   прокуратури  Кіровоградської  області ОСОБА_17, який   також просить  постанову  суду  залишити  без  зміни,  а  апеляцію  захисника  без  задоволення,  пояснення  обвинуваченого ОСОБА_4  та   у  його  інтересах пояснення  захисника ОСОБА_3,  які підтримали  апеляцію, просить  постанову  суду  скасувати,  визнати  затримання  ОСОБА_4  незаконним  та   обрати  йому  запобіжний  захід   у  виді  застави у  сумі  20 000  грн., перевіривши  матеріали  справи  та  обговоривши  доводи  апеляції,  колегія  суддів  вважає,  що апеляція   не  підлягає задоволенню з таких підстав .

          Відповідно до ст. 155 КПК України взяття під варту, як  найбільш  суворий  запобіжний захід, застосовується в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки. а  також,  коли є  всі підстави вважати,  що інші, менш  суворі, запобіжні  заходи можуть  не  забезпечити  виконання  обвинуваченим  процесуальних  обов’язків і  належної поведінки.

Так,  перевіривши  матеріали кримінальної  справи,  колегія суддів  вважає,  що суд  1-ї  інстанції   обгрунтовано дійшов  висновку про  обрання   обвинуваченому  ОСОБА_4   запобіжного  заходу  у  вигляді   взяття  під  варту  з  метою   забезпечення  виконання   процесуальних  рішень  по  справі,  оскільки він хоч і не  судимий,  має  постійне місце  проживання, позитивно  характеризується,  має сім’ю і  трьох  неповнолітніх  дітей  та   хворіє,    однак  обвинувачується  у  вчиненні  декілька  злочинів, у  тому  числі  особливо  тяжких,  за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк  від  5  до  12  років,   перебуваючи на волі може уникнути слідства та суду  або  продовжити злочинну  діяльність,  а  також   те,  що  він  згідно матеріалів   оперативно-розшукових заходів налаштований  зникнути з місця  проживання   та    маючи  зв’язки   з  високо посадовцями,   здатний   негативно впливати   на  свідків  і  на   хід  досудового  слідства.  

За  таких  обставин  колегія суддів  вважає доводи обвинуваченого ОСОБА_4  і його захисника  в  апеляції  про  обрання   обвинуваченому   запобіжного  заходу   у виді  застави  у  сумі  20 000 грн.  такими,  що  не заслуговують  на  увагу,  оскільки  згідно матеріалів   оперативно-розшукових заходів  він  налаштований  зникнути з місця  проживання   та  продовжити  злочинну  діяльність.

Крім  того,  перевіривши матеріали  справи  встановлено, що  затримання  ОСОБА_4    у порядку ст. 106  КПК  України  проведено  відповідно  до вимог  кримінально-процесуального  закону,  а тому  апеляція  захисника   у  цій  частині   про  визнання  незаконним  затримання  ОСОБА_4  задоволенню  не  підлягає.

              З  врахуванням  викладеного  колегія суддів  вважає,  що  постанова   суду   від  9  квітня  2010 року   стосовно   обвинуваченого ОСОБА_4  відповідає  вимогам  ст.ст. 148, 149, 150, 155, 165-2  КПК України, а  тому не  находить підстав для  її скасування.

               Керуючись  ст.ст.  362, 366, 382 КПК  України, колегія  суддів

                                                              УХВАЛИЛА

         Апеляцію  захисника-адвоката  ОСОБА_3  залишити  без   задоволення.

         Постанову  Ленінського районного суду м. Кіровограда   від  9   квітня  2010 року,  якою   обвинуваченому  ОСОБА_4 обрано  запобіжний захід  взяття  під варту  строком  на два  місяці, залишити   без  зміни.

          Судді: