Справа№2-180/07 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2007 року Малиновський районий суд м.Одеси у складі:

Головуючого судді - Погорєлової С.О.

при секретарі - Холод О.М.

за участі адвоката - ОСОБА_1

розглянувши   у  відкритому   судовому   засіданні   справу   за  позовом   ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право

користування жилим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2006 року ОСОБА_2. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням, вказуючи що вона не проживає в будинку АДРЕСА_1 більше 6 місяців. Просив задовольнити позов на підставі ст.71 ЖК України.

В процесі слухання справи ОСОБА_2. уточнивши свої позовні вимоги, просив суд на підставі ст.ст.405,406,383,386,391 ЦПК України визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1, висилити її з зазначеного будинку. Свої вимоги мотивував тим, що йому на підставі договору купівлі -продажу від ІНФОРМАЦІЯ_1 належить 44/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1. З 2003 року в указаному будинку проживає відповідачка, яка вселилась в зазначений будинок з його згоди, як член сім'ї. На теперішній час, шлюб розірваний, в зв'язку з чим відпали підстави для існування права відповідачки на користування належним йому майном.

ОСОБА_3 позов не визнала та пояснила, що з ІНФОРМАЦІЯ_2 вони стали проживати разом. ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрували шлюб. За цей час перебудували будинок, у середині зробили ремонт, переклали дах, підняли стіни. В серпні 2005 року сторони посварились, ОСОБА_2. перестав пускати відповідачку у будинок. ІНФОРМАЦІЯ_4 вона звернулась до суду з позовом про вселення. Рішенням суду ОСОБА_3 була вселена в будинок АДРЕСА_1, а в задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_2. про втрату її права на користування жилим приміщенням відмовлено. Зазначила, що вона отримала право на користування жилої площі після вступу в зареєстрований шлюб та отримання дозволу позивача на вселення та реєстрацію її за вказаною адресою. Відповідно до норм ЖК України, має право на користування житловою площею спірного будинку і після розірвання шлюбу. Вважає, що спірні правовідносини повинні регулюватись ЖК України, а пред'явлення позову за підставами ст. 405,406 ЦК України, вважає безпідставними.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши представлені докази, суд вважає, що позов ОСОБА_2. не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2. належить на праві приватної власності 44/100 частин житлового будинку з надвірними спорудами під АДРЕСА_1 та складається в цілому з одного кам'яного жилого будинку під літ.А, житловою площею 39,5 кв.м. та надвірних споруд, розташованих на земельній ділянці площею 591 кв.м.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2. та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, про що у відділі реєстрації актів цивільного стану Малиновського районного управління юстиції м.Одеси був зроблений актовий запис НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_3.

ІНФОРМАЦІЯ_5 була проведена реєстрація місця проживання відповідачки за адресою АДРЕСА_1. У зв'язку з погіршенням стосунків між подружжям, ОСОБА_2 не пускав відповідачку на спірну житлову площу. ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про вселення.

Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси позов ОСОБА_3 задоволено, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2. про визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування жилим приміщенням, на підставі ст.71 ЖК України, відмовлено.

Рішення суду було виконане, ОСОБА_3 була вселена в будинок за АДРЕСА_1. Однак, проживати за вказаної адресою не має змоги, тому що позивач привів будинок в нежилий стан.

ОСОБА_2. стверджує, що відповідачка користується чужим майном -належним йому будинком за АДРЕСА_1- тому між ними був встановлений особистий сервітут. У зв'язку з тим, що підставою встановлення сервітуту був шлюб, який на даний час розірвано, вважає, що сервітут припинив свою дію.

Однак с таким твердженням суд не може погодитись, оскільки право користування членів сім'ї житлом його власника породжується фактом членства сім'ї . При цьому дане право не залежить від фактичного стану сімейних відносин. Члени сім'ї власника мають право на користування житлом і тоді, коли сім'я зберігається в повному складі, і тоді, коли вона розпалася. Дружина власника житла має право користуватися житлом власника навіть після розлучення.

Тому, суд вважає, що розірвання шлюбу в даному конкретному випадку не є підставою для припинення сервітуту, у зв'язку з чим в задоволенні позову ОСОБА_2. про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, та виселенні слід відмовити.

Керуючись ст..ст.10,11,60,209,212,214,125,218 ЦПК України, 383, 401,402,405, п.4 ст.406 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування жилим приміщенням в будинку за АДРЕСА_1, та ії виселенні - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції , шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя