ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2010 рокуСправа № 2а-907/10/0370
Волинський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Волдінера Ф.А.,
при секретарі судового засідання – Шафранюк І.Ф.,
з участю позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Гейзера С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» про визнання нечинним рішення та зобов’язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» про визнання нечинним рішення відповідача від 09.02.2010 року за №662 про відмову у проведенні державної реєстрації права власності та зобов’язання відповідача провести державну реєстрацію права власності за позивачем на об’єкт нерухомого майна, а саме: незавершену будівництвом однокімнатну квартиру номер 110, загальної площею 53,0 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Липинського, 4.
Позов вмотивовано тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.09.2009 року у справі №2-4126/2009 за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «Західпромбуд» про визнання права власності на незавершену будівництвом однокімнатну квартиру номер 110, загальної площею 53,0 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Липинського, 4, позов задоволено в повному обсязі. Рішення набрало законної сили 28.09.2009 року. Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Правовою підставою виникнення права власності у позивача є рішення суду про визнання права власності на незавершену будівництвом квартиру та договір дольової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку від 29.12.2005 року. Статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» визначено, що підставою для державної реєстрації прав є, зокрема, рішення судів, що набрали законної сили. Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції від 07.02.2002 року за №7/5, зокрема, пунктом 10 додатку 1 до пункту 2.1 цього положення визначено, що рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, є правовстановлювальними документами, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна. Відповідно до пункту 3.5 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, забороняється тлумачення прав реєстратором або самостійне внесення ним змін до відомостей про заявлені права власності.
Відповідач позов не визнав та надав суду заперечення. Позиція відповідача вмотивована наступним. Згідно п. 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти. Частиною першою статті 382 Цивільного кодексу України встановлено, що квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Відповідно до частини другої статті 331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Відповідно до частини першої статті 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Отже, об’єкт будівництва набуває статусу новоствореного нерухомого майна лише після прийняття об’єкта в експлуатацію та здійснення державної реєстрації права власності на нього. Відповідно до частини третьої статті 331 Цивільного кодексу України, до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). Таким чином, квартира є об’єктом інвестування в об’єкті будівництва, який після завершення будівництва стає окремим майном. До завершення будівництва проінвестованого об’єкта нерухомого майна та прийняття його до експлуатації інвестору належить не право власності на цей об’єкт, а майнові права на нього. У відповідності до п. 3.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно в реєстрації права власності може бути відмовлено, якщо заявлене право не є таким, що підлягає реєстрації відповідно до цього Положення.
В судовому засіданні позивач позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив з підстав наведених в наданому суду запереченні. Крім того, представник відповідача в судовому засіданні визнав, що позивач наділений правом власності на об’єкт нерухомого майна, а саме: незавершену будівництвом однокімнатну квартиру номер 110, загальної площею 53,0 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Липинського, 4, однак чинним законодавством не передбачено порядку реєстрації права власності на зазначений об’єкт.
Заслухавши думку сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до частини другої статті 316 Цивільного кодексу України, фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Підставою набуття позивачем права власності на об’єкт нерухомого майна є рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.09.2009 року у справі №2-4126/2009 за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «Західпромбуд» про визнання права власності на зазначений об’єкт, яке набрало законної сили 28.09.2009 року. Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до пункту п’ятого частини першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», державна реєстрація прав здійснюється на підставі рішень судів, що набрали законної сили. Пункт 10 додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, визначає рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, як правовстановлювальний документ на підставі якого проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна.
Відповідно до пунктом 1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць. Таким чином, комунальне підприємство «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» здійснює державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно в межах Волинської області.
Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірності прийнятого рішення про відмову у проведенні державної реєстрації права власності.
Керуючись частиною 3 статті 160, статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 124 Конституції України, статей 316, 328 Цивільного кодексу України, на підставі статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати нечинним рішення комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» від 09.02.2010 року за №662 про відмову у проведенні державної реєстрації права власності та зобов’язати комунальне підприємство «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» провести державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на об’єкт нерухомого майна, а саме: незавершену будівництвом однокімнатну квартиру номер 110, загальної площею 53,0 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Липинського, 4.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у строк, встановлений ст.186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається сторонами протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі, тобто з 07 квітня 2010 року. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ф.А. Волдінер