АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц -159/ 2006                                    Головуючий в 1 інстанції - Бабаніна В.А.

Категорія -39/41                                                    Доповідач   - Глущенко Н.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ           УКРАЇНИ

27 лютого 2007 року              Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного

суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого    - Глущенко Н.Г.

суддів                - Григорченка Е.І., Прозорової М.Л.

при секретарі   - Чергенець С.О.

з участю адвоката - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гетьман" про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в які просить скасувати рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29.09.2006 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зазначеним рішенням суду від 29.09.2006 року ОСОБА_2. відмовлено в його позовних вимогах до ТОВ "Гетьман" про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди / а. с. 127-128 /.

Як на підстави апеляційної скарги ОСОБА_2 посилається на те, що рішення суду є незаконним /а.с. 133-135/.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 працював ІНФОРМАЦІЯ_1 / а. с.21-23 /, який ІНФОРМАЦІЯ_2  було реорганізовано в ІНФОРМАЦІЯ_3, а затим, ІНФОРМАЦІЯ_4, КСП було реформоване в ТОВ "Гетьман"/ а. с. 29-30 /, де позивач продовжував працювати сторожем / а. с. 23 / до лютого 2006 року. У липні 2004 року між позивачем та відповідачем було укладено ІНФОРМАЦІЯ_5 договір про повну матеріальну відповідальність, як з ІНФОРМАЦІЯ_6

Працюючи у зазначених підприємствах, позивач отримував заробітну плату, але розмір її не оспорював та не порушував питання про стягнення недоплачених сум.

У квітні 2005 року позивач звернувся в суд з позовом до ТОВ "Гетьман" де просив стягнути на його користь доплату по заробітній платі: за роботу в нічний час, у святкові та вихідні дні і понаднормові години, за період з 1997 року по 1 квартал 2005 року включно, в сумі 7314 грн., а також грошову компенсацію за невикористані ним щорічні відпустки за період 1997-2003 роки включно в сумі 1532 грн., 4000 грн. - у відшкодування моральної шкоди і 1088 грн. - за інфляцію гривни, а всього 13934 грн.

Між тим, згідно ч.1 ст. 233 КЗпП України ( в редакції Закону від 19.01.1995 року № 6/5), яка діяла до 02.08.2001 року, коли ст. 233 КЗпП України було доповнено ч.2 ( Закон від 11.07.2001 року № 2620-Ш ), - працівник міг звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк. Тобто, позивачем пропущено процесуальний строк на звернення до суду з позовом без поважних на те причин за період з 1997 року по 02.08.2001 року.

Крім того, згідно довідок відповідача / а. с. 57-58 / та витягів з особистих рахунків позивача за 1997 - 2005 роки / а. с.70-78 /, - позивачу нараховувалась та виплачувалась заробітна плата, як і виплачувалась грошова компенсація за невикористані відпустки в оспорюваний період.

Заробітна плата позивачу за період його роботи в ТОВ "Гетьман", зокрема 2004-2005 року, виплачувалась виходячи з мінімальни:: розмірів, які встановлювались наказами по товариству у відповідності з постановами Кабміну України та колективним договором / а. с. 79-85,86-90/.

Як вбачається з матеріалів справи позивачу, було зроблено перерахунок заробітної плати за 2004 рік і відповідачем було зроблено відповідну доплату позивачу / а. с. 24,27,39,62 /, що підтвердила в судовому засіданні і представник позивача.

Щодо вирішення питання про перерахунок заробітної плати позивачу за 2000-2003 роки ( робота в нічний час, вихідні та святкові дні, понаднормові години ), то суд був позбавлений такої можливості, оскільки встановити кількість відпрацьованих позивачем годин у нічні часи, свята та вихідні дні, а також понаднормові години - неможливо, так як відповідні документи ( табелі обліку робочого часу, наряди і таке інше) не збереглися, деякі були знищені із закінченням строку зберігання, а інші втрачені, що підтверджується листом Територіальної державної інспекції праці у Дніпропетровській області, актом про знищення, листом районного відділу міліції, листом архівного відділу та іншими довідками / а. с. 28,39,40-41,42,46-47,52,53 /. В трудовій книжці наданій позивачем, а також в документах наданих відповідачем зазначені лише кількість днів, які були відпрацьовані позивачем.

Доказів спричинення моральної шкоди позивач суду не надав.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції правильно встановив вище зазначені обставини по справі і прийшов до правильного висновку про відмову позивачу в його позовних вимог.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обгрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказам та поясненнями самих сторін.

Приведені позивачем в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який  має  оцінювати  докази   за  своїм   внутрішнім   переконанням,   що   грунтується   на

всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення постановлене судом на підставі доказів, які були надані сторонами.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення чи його зміни, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.