Справа 22ц-10137\2007                                  Головуючий в 1 інстанції Шум Л.І.

Категорія 21 (2 )                                              Доповідач Митрофанова Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

28 лютого 2007 року колегія судців судової палати по цивільних справах апеляційного

суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого: судді Неклеси В.І.

суддів:   Митрофанової Л.В., Братіщєвої Л.А.

при секретарі: Бадалян Н.О.

за участю: представника Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування

від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому

Розі   -Гришенкової   Валерії   Олександрівни;   представника   позивача   ОСОБА_1 -ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за

апеляційними скаргами відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний

комбінат", Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних

випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі     на

рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 29 червня 2006 року за позовом

ОСОБА_1  до   Відкритого   акціонерного   товариства   «Криворізький

залізорудний комбінат», Відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування

від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому

Розі про відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» ( надалі- ВАТ "КЗРК"), Відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі ( надалі- Фонд соціального страхування ), про стягнення недоплат по втраченому заробітку у зв"язку з відшкодуванням шкоди здоров"ю та компенсації за порушені строки їх виплати, і просив поновити строк позовної давності та стягнути на його користь: з ВАТ "КЗРК" заборгованість по щомісячним виплатам відшкодування втраченого заробітку за період з 01.01.1996 року по 01.04.2001 року у розмірі 6816,29 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв*язку з порушенням терміну виплати щомісячних платежів- 5490,02 грн., заборгованість по щомісячним страховим виплатам з Фонду соціального страхування в розмірі 19328,71 грн. за період з 01.04.2001 року по 01.06.2006 року; компенсацію у зв*язку з несвоєчасною виплатою страхових сум у розмірі 4286,66 грн., та зобов*язати Фонд соціального страхування виплачувати позивачу щомісячні страхові виплати починаючи з 01.06. 2006 року в сумі 666,39 грн. до зміни обставин, що тягнуть перерахунок або припинення виплат.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що працював у відповідача ВАТ "КЗРК" з 1961 року по серпень 1977 року, машиністом скреперної лебідки з правом ведення підривних робіт, у шкідливих підземних умовах. Висновком ВТЕК з 1974 року йому встановлено 50% втрати професійної працездатності з подальшим переоглядом та зміною відсотків втрати професійної працездатності. Висновком ВТЕК від 08.05.1985 року позивачу встановлено 40% втрати професійної працездатності безстроково.

Відповідач ВАТ "КЗРК" при розрахунку щомісячних виплат у відшкодування шкоди заподіяної його здоров*ю не відкоригував його середньомісячний заробіток на коефіцієнт підвищення тарифних ставок та посадових окладів з    січня  1992 року. В подальшому відповідач не застосував коефіцієнти: 2 з 01.07.1994 року; 01.01.1996 року -2.5; 1,25 з 01.06.1997 року; з 01.01.1998 року коефіцієнт 1.3; 1.265 з 01.07.1999 року; 1.226 з 01.01.2000 року; з 01.05.2000 року -1.217.

Відповідно, з 01.04.2001 року Фонд соціального страхування проводив щомісячні виплати, які не відповідають розрахунку з застосуванням вищевказаних коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та посадових окладів.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 29 червня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволений частково.

Суд стягнув з відповідача ВАТ «КЗРК» на користь позивача ОСОБА_1 заборгованість по щомісячним виплатам відшкодування втраченого заробітку за період з 01.01.1996 року по 01.04.2001 року у розмірі 6816,29 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв*язку з порушенням терміну виплати щомісячних платежів- 4812,99 грн., заборгованість по щомісячним страховим виплатам з Фонду соціального страхування в розмірі 19328,71 грн. за період з 01.04.2001 року по 01.06.2006 року; компенсаційні виплати в сумі 4196,48 грн. та зобов*язати Фонд соціального страхування виплачувати позивачу щомісячні страхові виплати, починаючи з 01.06. 2006 року в сумі 666,39 грн. до зміни обставин, що тягнуть перерахунок або припинення виплат.

В апеляційних скаргах ВАТ "КЗРК" ставить питання про скасування рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову позивачу в позові, Фонд соціального страхування просить про скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд, оскільки судом не досліджене питання фактичного підвищення тарифних ставок і окладів за період з 01.07.1994 року по 01.05.2000 року.Судом не дана належна правова оцінка економічному обгрунтуванню застосування або не застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і окладів на підприємстві, а також фактичних заробітної плати. Крім того, суд необгрунтовано стягнув компенсацію втрати частини щомісячних виплат у відшкодування шкоди здоров'ю, оскільки суд не врахував, що компенсація передбачена тільки за несвоєчасно виплачені суми заробітної плати, призначені після 01.01.1998 року, а суми відшкодування шкоди не є елементами заробітної плати та стягнув суми недоплати за період, який перевищує три роки.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що скарга Фонду соціального страхування підлягає задоволенню, а скарга ВАТ "КЗРК" частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач працював у відповідача ВАТ "КЗРК" з 1961 року по серпень 1977 року, машиністом скреперної лебідки з правом ведення підривних робіт, у шкідливих підземних умовах. Висновком ВТЕК з 1974 року йому встановлено 50% втрати професійної працездатності з подальшим переоглядом та зміною відсотків втрати професійної працездатності. Висновком ВТЕК від 08.05.1985 року позивачу встановлено 40% втрати професійної працездатності безстроково. Після чого, відповідач ВАТ "КЗРК" призначив позивачу щомісячні платежі у відшкодування шкоди, заподіяної його здоров*ю.

Як вказав суд першої інстанції, спір між сторонами виник з приводу застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та посадових окладів з 01.01.1996 року \а.с.129\.

Однак, колегія суддів вважає, що з таким висновком суду погодитись неможливо, оскільки як вбачається з матеріалів справи позивач оспорює розмір середнього заробітку з січня 1992 року та застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та посадових окладів за оспорюваного періоду \а.с.2-5,117-120V

При розрахунку середнього заробітку для визначення сум відшкодування шкоди, суд не врахував положення п. 22 "Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим їм органом шкоди, заподіяної працівнику пошкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків"( надалі -"Правил відшкодування шкоди"), затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472, і Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.1992 р. №276 із змінами і доповненнями, відповідно до якого, для розрахунку сум відшкодування шкоди потерпілим, які на момент встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності вже не працюють на підприємстві, береться середньомісячний заробіток за січень-квітень 1992года по тій професії, розряду( посаді), на якій працівник працював до ушкодження здоров'я. Середньомісячний заробіток у зазначений період підлягає коригуванню на час встановлення МСЕК стійкої втрати працездатності з урахуванням підвищення тарифних ставок, посадових окладів, які встановлюються на підприємстві.

На думку колегії суддів, ухвалюючи рішення, суд не з'ясував суть та обсяг позовних-вимог та розглянув не всі позовні вимоги, суд першої інстанції не визначив середній заробіток позивача та не розглянув позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по щомісячним виплатам відшкодування втраченого заробітку за період відповідно до позовних вимог, в той час, як позивач не відмовлявся від цієї частини позову.

Оскільки цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що рішення суду необхідно скасувати та направити справу на новий розгляд відповідно до вимог ст. 311 ч.І п.5 ЦПК України.

Поновлюючи строк позовної давності та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в межах, які перевищують строк позовної давності, суд першої інстанції виходив з того, що перебіг строку позовної давності починається з дня винекнення права на позов, а право на позов виникає з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення її права.

Однак з таким висновком погодитись неможливо, так як він зроблений на неповно досліджених обставинах по справі та з порушенням норм матеріального права.

Згідно пункту 41 "Правил відшкодування власником підприємства, установи, логанізації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров*я, пов*язаним з виконанням ним трудових обов*язків" \надалі Правил відшкодування шкоди, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року №472, якщо заяву на відшкодування шкоди потерпілий або заінтересовані особи подали через три роки з дня визначення МСЕК стійкої втрати працездатності, відшкодування шкоди проводиться з дня подання заяви.

Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України у пункті 22 Постанови Пленуму від 27.03. 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» де зазначено, що виплати призначені, але своєчасно не одержані потерпілим або особою, яка має право на їх одержання, а також вимоги про перерахунок сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років.

Однак, всупереч зазначених Правил суд стягнув з відповідача ВАТ "КЗРК" недоплачені виплати за весь період з 1.01.1996року.

Оскільки допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду першої інстанції слід усунути зазначені вище порушення і вирішити спір у відповідності з вимогами закону.

Керуючись ст. 303, 307,ч. 1 п.5 ст. 311, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі задовольнити, Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат"» задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 29 червня 2006 року скасувати. Справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.