Справа№ 22 -7386/2006 рік                                     Головуючий в 1-й інстанції Литвиненко В.М.

Категорія   21                                                            Доповідач -  Осіян О.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2007 року.                                                                   м.Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області   в складі:

головуючого   судді - Костюченко Н.Є.

суддів                          - Басуєвої Т.А., Осіяна О.М.,

при секретарі           - Качур Л.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в М.Павлограді Дніпропетровської області

на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у М.Павлограді Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, -

встановила:

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із відповідача на користь позивача 25 000 гривень на відшкодування моральної шкоди, спричиненої йому внаслідок професійного захворювання.

В апеляційній скарзі Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в М.Павлограді Дніпропетровської області ставить питання про скасування рішення суду, та постановленння нового рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки суд не врахував всі обставини по справі, а саме те, що позивач не надав жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення моральної шкоди. Суд не врахував, що для встановлення факту спричинення моральної шкоди необхідні спеціальні медичні знання, тому стягнув безпідставно грошову суму на відшкодування моральної шкоди, не звернувши увагу і на те, що п.27 стЛ7 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" зупинено дію норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", якими передбачається виплата моральної шкоди.

Перевіривши матеріали справи, законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду необхідно змінити із наступних підстав.

Постановлюючи рішення, суд першої інстанції обгрунтовано виходив із того, що професійне захворювання, отримане позивачем ОСОБА_1, пов'язане із виробництвом, оскільки потерпілий працював на підприємстві ВАТ "Павлоградвугілля", а за висновком МСЕК від 22.12.2004 року йому встановлено 55% втрати професійної працездатності у зв'язку із професійним захворюванням та третю групу інвалідності безстроково.

Оскільки факт професійного захворювання сторонами не заперечувався, то суд встановивши, що позивач є інвалідом третьої групи, постійно відчуває наслідки хвороб, стан його здоров'я є незадовільний, а це примушує його пристосовуватися та організовувати своє повсякденне життя по

новому, на підставі ст.ст.21 п "є", 28 ч.3, 34 п.3 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" обгрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача.

Але визначаючи суму, необхідну на відшкодування моральної шкоди, пропорційно розміру проценту втрати позивачем професійної працездатності суд першої інстанції не врахував ступінь та характер фізичних та душевних страждань, а також вимоги розумності та справедливості.

А тому із врахуванням цих обставин у справі, колегія суддів вважає за необхідне зменшити суму стягнутої на користь позивача моральної шкоди до 17 000 гривень.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не прийняв до уваги, що наявність моральної шкоди може бути підтверджена медичним висновком, а також не встановив в чому полягає вина відповідача та чи є причинний зв'язок між шкодою та неправомірними діями відповідача, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки у відповідності до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" наявність спричинення моральної шкоди суд може встановлювати без медичного висновку, а обов'язок по її відшкодування покладається на відповідача в силу закону, а не наявності вини в його діях.

В зв"язку із цим, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, змінивши рішення суду першої інстанції в частині стягнутої на користь позивача суми на відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст. 307,309,316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області задовольнити частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2006 року змінити, зменшивши стягнуту на користь позивача суму на відшкодування моральної шкоди до 17 000 гривень.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту його проголошення.