Справа № 2-1827-1/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2008 року Святошинський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Мазур І.В.

при секретарі Полосенко Г. Л.

з участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про знесення самовільно споруджених гаражів та відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконними діями, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про зобов’язання повернути самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, шляхом демонтажу за їхній рахунок належних їм металевих гаражів, що знаходяться на цій земельній ділянці, що йому належить на праві приватної власності, стягнення солідарно з відповідачів грошової компенсації за моральну шкоду у розмірі 6000 гривень. При цьому посилається на те, що на підставі рішення Київської міської ради за № 30/904 від 25.09.2003 року по державному акту на право власності на земельну ділянку він є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1, що призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Відповідачі самовільно встановили на цій земельній ділянці гаражі, при цьому в них ніяких документів щодо надання їм дозволу для встановлення гаражів немає. Він неодноразово вимагав від відповідачів звільнити його земельну ділянку, але вони на його звернення не звертають уваги. В зв’язку з чим він вимушений звернутися до суду з зазначеним позовом.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав його позовні вимоги.

Відповідачі в судове засідання не з’явились, належним чином повідомлялись про час та місце розгляду справи, про що є відповідні розписки, про причини неявки суд не повідомили. Суд, керуючись вимогами ч.4 ст. 169 ЦПК України, вважає можливим постановити заочне рішення на підставі наявних доказів у справі. Позивач та його представник проти такого вирішення справи не заперечував.

Суд вислухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши письмові докази по справі встановив наступне.

Позивач по справі ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1, яка належить йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 16.07.2004 року. Земельна ділянка була надана йому на підставі рішення Київської міської ради № 30/904від 25.09.2003року для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Дане рішення Київською міською радою ніким не оскаржено і набуло законної сили, тобто судом достовірно встановлено, що позивач на законних підставах є власником земельної ділянки.

В той же час судом встановлено, що на зазначеній земельній ділянці знаходять металеві гаражі, які були побудовані ще в минулому столітті і якими користуються по теперішній час відповідачі по справі. Дані гаражі відповідачами не узаконені, дозвільна документація на їх будівництво та введення в експлуатацію відсутня.

Згідно ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

На підставі ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до ст. 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Як встановлено ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Будь-яких доказів про те, що відповідачі набули законного права на користування металевими гаражами відповідачі суду не надали. Оскільки відповідачі користуються гаражами на земельній ділянці без відповідного дозволу, а ОСОБА_2 земельна ділянка по АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині повернення самовільно зайнятої відповідачами

земельної ділянки шляхом демонтажу належних їм металевих гаражів, що знаходяться на цій земельній ділянці за власний рахунок підлягають задоволенню.

Згідно ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

В частині позовних вимог, що до відшкодування моральної шкоди, суд вважає необхідним відмовити, оскільки позивач не надав доказів на підтвердження завдання йому відповідачами моральної шкоди.

На підставі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У відповідності із ст. 88 ЦПК України з урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору, як інвалід 2-ї групи з відповідачів має бути стягнуто на користь держави судові витрати: судовий збір по справі з кожного відповідача по 1 грн. 42 коп.( 8, 50 грн.:6), а також за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з кожного по 5 гривень (30 грн.:6).

Судові витрати в частині вимог про відшкодування моральної шкоди, які залишилися не задоволеними, необхідно віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 610, ч. 1, п.4, ч. ст. 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 86-88, 169, 209, 212, 213, 214, 215, 218-224, 292, 294 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов’язати ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 повернути самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, шляхом демонтажу належних їм металевих гаражів, що знаходяться на цій земельній ділянці за власний рахунок.

В частині позовних вимог про відшкодуванні моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь держави по 1, 42 гривні судового збору та по 5 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Судові витрати по справі в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди віднести за рахунок держави.

За письмовою заявою відповідачів, поданою до суду протягом 10 днів, заочне рішення може бути переглянуте.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі до районного суду заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.