КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-8899/08/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О. В.
Суддя-доповідач: Бараненко І.І.
У Х В А Л А
Іменем України
"13" квітня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді – Бараненка І.І.,
суддів: Бєлової Л.В.,
Данилової М.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2009 року в адміністративній справі №2-а-8899/08/2570 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова про зобов’язання провести донарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни,
в с т а н о в и в :
У листопаді 2008 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом в якому, посилаючись на положення Закону України «Про соціальний і правовий захист дітей війни», інші норми права, просила зобов’язати відповідача провести нарахування надбавки до пенсії як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний і правовий захист дітей війни» за 2006, 2007 роки.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2009 року позов задоволено частково: зобов’язано відповідача провести позивачу перерахунок пенсії з урахуванням її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.6 Закону України «Про соціальний і правовий захист дітей війни» з 28.11.2007р. по 31.12.2007р. та забезпечити її виплату.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати зазначену постанову та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
По справі встановлено, що позивач є дитиною війни, але спірний розмір підвищення до пенсії протягом 2007 року відповідачем не виплачувався.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний і правовий захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний і правовий захист дітей війни» та ст.111 Закону встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. №6-рп/2007 положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими раніше було зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний і правовий захист дітей війни», визнано такими, що не відповідають Конституції України.
Проте, відповідно до резолютивної частини зазначеного Рішення Конституційного Суду України, положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», які були визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
Крім того, відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Враховуючи той факт, що у 2007 році підвищення до пенсії в передбаченому Законом розмірі позивач не отримував, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на отримання підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний і правовий захист дітей війни» на рівні 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за відповідний період 2007 року.
Проте, враховуючи пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, судом першої інстанції вірно застосовані наслідки пропущення цього процесуального строку і визначено період, з якого позовні вимоги підлягають задоволенню – з 28 листопада 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Беручи до уваги все наведене вище, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги безпідставними.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зважаючи на те, що Чернігівський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду – без змін.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Чернігова залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2009 року в адміністративній справі №2-а-8899/08/2570 – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду України в порядку цивільного судочинства.
Головуючий __________________ І.Бараненко
Судді: __________________ Л.Бєлова
__________________ М.Данилова