Справа № 22ц-505 2008 р.

Категорія 52

Головуючий у 1-й ін ст. Дячишин В.Ф.

Доповідач Юхименко А. Г.

РІШЕННЯ

 Іменем України

18 серпня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справа х апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого: Юхименка А. Г. Суддів: Мікуш Ю.Р., Монастирецького Д.І. При секретарі: Терземан Б.В. З участю: сторін та їх представників, третя особа розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 12 грудня 2007 року;

встановила:

29 березня 2007 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Золотоволоска" з участю третьої особи - директора ТОВ Неплюхіної Любові Володимирівни про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Покликалась на те, що працювала в товаристві з квітня 1995 року на посаді жіночого перукаря, з якої звільнена 12 березня 2007 року наказом № 13 від 12 березня 2007 року у зв"язку із відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці згідно п.6 ст. 36 КЗпП України.

Звільнення з роботи вважала незаконним, оскільки в порушення трудового законодавства їй жодним чином не доведено до відому про зміну істотних умов праці за два місяці до впровадження таких змін, а з 13 березня 2007 року директор до роботи її не допускає.

Оскаржуваним рішенням в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги, оскільки висновки суду про дотримання відповідачем при її звільненні з роботи трудового законодавства не відповідають обставинам справи та наявним в ній доказам.

Не враховано, що директора ТОВ Неплюхіну притягнуто судом до адміністративної відповідальності за порушення вимог ст. 103 КЗпП України, оскільки вона не попередила її та двох перукарів про зміну умов праці за 2-а місяці, не витребувано з поштового відділення даних про те, що вона дійсно не отримувала такого попередження, хоча вона про це просила суд; за основу взято акти та рішення зборів працівників товариства, які сфальсифіковані директором, яка мстиь їй за те, що вона з іншими засновниками товариства судилася в господарському суді і суд задовольнив їх вимоги, визнав рішення зборів від 10.07.07 року недійсним та визнав, що виключення їх із числа засновників було незаконним та за те, що вона скаржилась на порушення трудового законодавства зі сторони директора в Територіальну державну інспекцію праці у Львівській області.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що її слід задовольнити, рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог, оскільки суд неправильно застосував норми матеріального права.

Суд прийшов до висновку, що відповідно до протокольних зборів працівників Товариства від 02 та 30 листопада 2006 року директором було розроблено та введено в дію з 1 грудня 2006 року «Положення про оплату праці», яке передбачало зміну істотних умов в оплаті праці працівників Товариства, в т.ч. 1 позивачки; відповідач дотримав двохмісячне попередження про зміну істотних умов праці, оскільки підписати вказане Положення 18 грудня 2006 року позивач відмовилась, тобто «фактично відмовилася від продовження роботи», а тому позовні вимоги на думку суду є безпідставними.

Однак висновок суду про те, що позивач відмовилась від продовження працювати за новим Положенням про оплату праці введеним в дію 1 грудня 2006 року не відповідає матеріалам справи та поданим сторонами доказам.

З протоколу судового засідання та змісту рішення вбачається, що суд фактично досліджував питання: чи була повідомлена позивачка за два місяці про введення в дію нового Положення про оплату праці, чи ні? Однак позову про оплату праці у зв»язку з введенням цього Положення між сторонами в суді не було і ця обставина, хоча й має значення по справі про поновлення на роботі, однак не суттєве, що вбачається з наступного.

Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом. Згідно п.6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є відмова працівника від продовження роботи у зв»язку із зміною істотних умов праці. Саме за цією підставою ОСОБА_1 звільнено з роботи 12 березня 2007 року наказом № 13 від 12 березня 2007 року з посиланням на Акт про її відмову від ознайомлення з новим Положенням (а.с. 4).

Законодавець не визначив форму терміну «відмова», однак така має бути безумовною.

Дійсно на звороті останньої сторінки Положення про оплату праці ТзОВ «Золотоволоска» від 01 грудня 2006 року є такий запис: «З положенням ознайомлений» і далі зазначено 11 прізвищ працівників, в тому числі і ОСОБА_1, навпроти якого замість підпису стоїть прочерк (а.с. 10-12). На аркуші справи № 19 наявний акт від 18 грудня 2006 року за участю директора Товариства та двох працівників, зі змісту якого вбачається, що він складений «для підтвердження того факту, що працівник ОСОБА_1 в приміщенні товариства безпідставно та без поважних причин особисто відмовилася підписатися про ознайомлення із Положенням».

Хоча позивач заперечує про вказані обставини, однак вони свідчать лише про те, що відповідач виконував обов»язок, передбачений ч.3 ст. 32 КЗпП України про повідомлення працівника про зміну умов праці не пізніше ніж за два місяці до їх введення. Правда, виконав це неналежним чином, за що Директор Товариства Неплюхіна на підставі Акту перевірки Територіальної державної інспекції праці у Львівській області № 13-01-028/1586 від 29.12.06 р. була притягнута 26.01.2007 року Франківським райсудом м. Львова до адміністративної відповідальності(адмінсправа № 3 -1025/07).

Однак в порушення вимог вказаного вище п.6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України Товариство в особі його директора не запитало у позивачки ОСОБА_1, чи згідна вона продовжувати роботу у зв»язку із зміною істотних умов праці, чи ні? Та, не отримавши від ОСОБА_1 відмови, не переконавшись в тому, що вона дійсно не бажає продовжувати роботу, видало оспорюваний наказ про звільнення її з роботи.

Покликання відповідача та суду на відправлення позивачці цінного листа 11 січня 2007 року (а.с. 13), колегія не приймає до уваги, оскільки такий позивачка не отримувала, що стверджено офіційною довідкою поштамту-ЦПЗ -1 на запит суду, крім цього в ньому мова йде лише про «ознайомлення» з новим Положенням, а не про згоду чи незгоду продовжувати роботу.

Після введення нового Положення про оплату праці (01.12.06 р.) до видачі вказаного наказу взаємовідносини сторін по трудовому договору та його умови, в т.ч. 1 відносно оплати праці, не змінювались.

Тому колегія приходить до висновку, що припинення трудового договору з позивачкою шляхом її звільнення з роботи було проведено без її згоди, однак суд невірно застосував норми ст. 36 КЗпП України, тому рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог, тобто про поновлення позивача на раніше займаній посаді жіночого перукаря з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 13 березня 2007 року по 18 серпня 2008 року. Позивач мала шестиденний робочий тиждень, кількість робочих днів під час вимушеного прогулу становить 438 днів, середньоденний заробіток згідно розрахунків відповідача становить 7 грн.32 коп., сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 3206 грн.16 коп., яку й слід стягнути з відповідача в користь позивача.

Також з відповідача в користь держави судовий збір в розмірі 51 грн. і 30 грн. за інформаційно технічне забезпечення (ІТЗ).

Керуючись ст. ст. 307, 309, 316 ЦПК України, п.6 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України, колегія суддів;

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 12 грудня 2007 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 на посаді жіночого перукаря ТзОВ «Золотоволоска» з 12 березня 2007 року.

Стягнути з ТзОВ «Золотоволоска» в користь: позивача ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 3206 (три тисячі двісті шість) грн.16 коп.; в дохід держави судовий збір в сумі 51 грн.; та 30 грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на р/р 31212259700006 в ГУДКУ у Львівській області, МФО банку 825014, код бюджетної класифікації 22050000, ідентифікаційний код 22389406 одержувач: Держбюджет Личаківського району для апеляційного суду Львівської області.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.