Справа № 22-1299/2008
Категорія справи -48
Головуючий у 1-й інстанції -Борняк P.O.
Доповідач в апел. Інстанції - Бермес І.В.
рішення
Іменем України
5 червня 2008 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справа х апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого- Бермеса І.В. суддів - Мусіної Т. Г., Вовка А.С., При секретарі Борачок М. Б.,
З участю ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 6 березня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів, -
встановила:
Рішенням суду постановлено позов ОСОБА_4 задоволити. Розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, укладений 27 травня 1995 року в Короснянській сільській раді Перемишлянського району Львівської області, актовий запис № 1.
Позов ОСОБА_3 задоволено частково. Постановлено стягувати з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого по АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючої АДРЕСА_2 аліменти на утримання: ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_5, в розмірі 30% усіх видів зароби щомісячно, починаючи з 17.12.2007 року і до досягнення дітьми повноліття.
Рішення в часині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць - допущено до негайного виконання.
Стягнуто з ОСОБА_4 державне мито в дохід держави в розмірі 51 (п’ятдесят одна) грн., користь ОСОБА_3 300 грн. витрат пов’язаних з розглядом справи.
При оформлені розірвання шлюбу в органах РАЦС стягнуто в дохід держави з ОСОБА_4 державне мито в розмірі одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_3
В апеляційній скарзі покликається на те, що судом не враховано, що факт безвісної відсутності ОСОБА_4 з серпня 2004року по 3 вересня 2007року був встановлений в судовому порядку і був взятий до уваги у даному судовому розгляді, однак при винесенні рішення не враховано, що вона не могла одержати аліменти у зв’язку з ухиленням останнього від їх сплати.
При визначенні розміру аліментів в сумі 30 % заробітку, суд не взяв до уваги, що аліменти стягуються на двох дітей, а такий відсоток суд, як правило, встановлює по аліментах на одну дитину.
Оскільки Законом «Про держбюджет України на 2008 р.» від 31.12.2007 p., який вступив в силу на момент винесення оскаржуваного рішення, для дітей віком від б до 18 років прожитковий мінімум з 1 січня по 31 березня 2008 р. становить 663 гривні на місяць, то 30 відсотків цієї суми складатиме 198, 90 гри. на місяць на одну дитину, а на двох дітей відповідно - 397, 80 гри. мінімально на місяць. Отже 30-ти % заробітку відповідача ОСОБА_4 явно не достатньо для аліментів на дітей, мінімальний розмір яких гарантує їм закон.
Також суд 1-ої інстанції всупереч вимогам ст. 182 Сімейного Кодексу України при визначенні такого розміру аліментів в розмірі 30% заробітку на двох дітей, суд фактично не зважає на те, що саме на ній, як на матері двох неповнолітніх доньок, є весь тягар по їх утриманню, а вона маю мінімальну заробітну плату і слабе здоров’я.
Просить судове рішення в частині розміру аліментів та часу їх стягнення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Вислухавши доповідача, пояснення ОСОБА_3, ОСОБА_5 на підтримання апеляційної скарги, пояснення ОСОБА_4, ОСОБА_6 на заперечення апеляційної скарги перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Встановлено, що в жовтні 2007 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.
Позивач зазначав, що знаходиться в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, що був укладений 27.05.1995 року в Короснянській сільській раді і від якого у них народилося двоє дітей: ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_8 -ІНФОРМАЦІЯ_5.
Одруження з відповідачем виявилось невдалим. Протягом останніх 5 років сторони проживали окремо, оскільки позивач перебував у на заробітках, та повернувшись додому стосунки між подружжям не налагодились, сумісне життя, через постійні суперечки та сварки, стало неможливим.
Посилаючись на вказані обставини просив шлюб розірвати.
В процесі розгляду справи відповідач подала позовну заяву в якій просила стягувати аліменти з ОСОБА_4 в її користь на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_7 -ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_5 в передбаченому законом розмірі, але не менше 30% прожиткового мінімуму на кожну дитину. А також просила стягнути аліменти за минулий час з 2004 року та витрати на юридичну допомогу.
У позовній заяві ОСОБА_3 зазначала, що відповідач з липня 2004р. ухиляється від утримання дітей, що знаходяться на повному її утриманні, матеріальний стан останніх є вкрай незадовільним, оскільки зарплата ОСОБА_3 складає лише 440грн., крім того вона перенесла важку операцію, перебуває на постійному диспансерному обліку, витрачає значні кошти на лікування.
Суд прийшов до вірного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 про розірвання шлюбу підлягають до задоволення, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача, в наданий судом строк для примирення зі сторони ОСОБА_3 не було зроблено жодних активних дій направлених на збереження сім’ї.
Рішення суду в цій частині не оскаржується.
Згідно представлених копій свідоцтв про народження, у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_5.
Відповідно до рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 18.08.2006р. ОСОБА_4 був визнаний безвісно відсутнім, яке за заявою ОСОБА_4 03 вересня 2007р. було скасоване тим же судом.
Вирішуючи питання щодо позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення аліментів, суд виходив з того, що такий позов підлягає до часткового задоволення в частині стягнення з ОСОБА_4 аліментів в розмірі 30% усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 17.12.2007 року і до досягнення дітьми повноліття, оскільки нею не наведено доказів того, що вона вживала заходів щодо одержання аліментів з відповідача з 2004 року.
Суд також вказав, що відсутні докази того, що вона не могла одержати аліменти в зв’язку з ухиленням від їх сплати ОСОБА_4, як це предбачено ч. 2 ст. 191 СК України. Суд не розцінив як доказ такого ухилення звернення ОСОБА_3 в липні 2006 року в суд з заявою про визнання ОСОБА_4 безвісті відсутнім.
Однак суд надав невірну оцінку цій обставині, т.я. в рішенні Перемишлянського районного суду Львівської області від 18.08.2006р., яким ОСОБА_4 був визнаний безвісно відсутнім, вказано, що метою звернення ОСОБА_3 з такою заявою було утримання дітей.
У зустрічній позовній заяві ОСОБА_3 зазначала що відповідач з липня 2004р. ухиляється від утримання дітей, що знаходяться на повному її утриманні, матеріальний стан останніх є вкрай незадовільним, оскільки зарплата ОСОБА_3 складає лише 440грн., крім того вона перенесла важку операцію, перебуває на постійному диспансерному обліку, витрачає значні кошти на лікування.
Апелянт покликається на те, що суд зробив хибний висновок, що цього факту
Оскільки ОСОБА_3 не було відомо місце перебування свого чоловіка., який не надавав утримання дітей, тому судова колегія прийшла до висновку, що вона не могла одержати аліменти саме в зв’язку з ухиленням від їх сплати ОСОБА_4
Таким чином у відповідності з ч. 2 ст. 191 СК України є підстави для стягнення аліментів за минулий період за три роки з часу подачі позовної заяви, тобто з 8.10.2004 року.
Тому рішення суду в частині початку стягнення аліментів з 17.12.2007 року слід скасувати, та постановити нове про те, що стягнення аліментів проводити з 8.10.2004 року.
При визначенні розміру аліментів суд врахував стан здоров’я та матеріальне становище як дітей так і платника аліментів, наявність у останнього інших дітей, дружини, батьків інші обставини, мають істотне значення. Враховано, що платник аліментів працює в ТзОВ "Електроконтакт Україна" на посаді монтера кабельного виробництва, має регулярний дохід, а тому вважав за можливе визначити аліменти у частці 30-ти % заробітку ОСОБА_4
Однак суд не врахував, що розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж ЗО відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Крім того апелянт вказує, що при визначенні самого розміру аліментів в сумі 30 % заробітку, суд не взяв до уваги, що аліменти стягуються на двох дітей.
З врахуванням наведеного судова колегія прийшла до висновку, що відповідно до ч.2 ст. 182 СК України рішення суду в цій частині слід скасувати та постановити нове про те, що слід стягувати аліменти в розмірі 1\3 частини усіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку.
Враховуючи матеріальний стан сторін, обставини справи, суд прийшов до вірного висновку, що витрати пов’язані оформленням розлучення в органах РАЦС слід покласти на позивача, ОСОБА_4, та стягнути останього в користь ОСОБА_3 300 гривень витрат пов’язаних з наданням юридичної допомої останній
В решті частині рішення суду залишити без зміни.
Керуючись ч. 1 п.п.1, 2 ст. 307, ч. 1 п.3 ст. 309, ч. 1.п.п.1, 6. ст. 314, ст. 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 6 березня 2008 року скасувати в частині розміру аліментів та початку часу їх стягнення та ухвалити нове рішення.
Стягувати з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючої АДРЕСА_1 аліменти на утримання: ОСОБА_7 -ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_5, в розмірі 1\3 частини усіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з 8.10.2004 року і до досягнення дітьми повноліття.
В решті частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.