ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21001 м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, e-mail: admin-sud@inbox.ru
Справа №2-а-7515/07
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2007 року м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд
в складі головуючого: судді Мельник-Томенко Ж.М.
при секретарі Пивовар І.М.
за участю:
позивача - не з'явився
відповідача - представник за довіреністю Джемула О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Липовецькому районі Вінницької області про стягнення недоплаченої пенсії та зобов'язання вчинити певні дії -
ВСТАНОВИВ:
Подано позов про стягнення з Управління пенсійного фонду у Липовецькому районі 4121,58 грн. заборгованості, що виникла внаслідок недоплати позивачу пенсії за період з 01.01.2004 року по 31.12.2006 року, та зобов'язання відповідача продовжувати виплати пенсії у відповідних розмірах щомісячно.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що оскільки він є учасником війни, то відповідно до вимог п.20 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в період його дії він мав право на підвищення на 50% мінімальної пенсії за віком. При цьому у позовній заяві позивач, посилаючись на норми Конституції України як норми прямої дії, зазначив, що розрахунок даного підвищення необхідно здійснювати, беручи до уваги розмір мінімальної пенсії за віком, що передбачений законами України, зокрема, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та законів України про Державний бюджет України на відповідний рік, відповідно до яких у 2004 році її розмір склав 92,45 грн., у 2005 році - 332 грн., у 2006 році: з 1 січня по 31 березня - 350 грн., з 1 квітня по 30 вересня 359 грн., з 1 жовтня по 31 грудня - 366 грн.
Разом з цим позивач також вважає, що Постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03.01.2002 року №1, на підставі якої відповідач здійснював нарахування та вплати зазначеного підвищення в розмірі 9,96 грн., виходячи із розміру 19,91 грн. за 2004-2006 роки, не відповідає ч.3 ст.22 Конституції України, відповідно до якої при прийнятті нових законів чи внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, а тому є незаконною.
В судове засіданні позивач не з'явився, проте подав заяву від 11.07.2007 року, в якій просить розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд направити копію судового рішення.
Представник відповідача проти позову заперечила, мотивуючи тим, що Управління пенсійного фонду України, здійснюючи розрахунок зазначеного підвищення правомірно користувався положеннями п.2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03.01.2002 року №1, відповідно до якого розрахунок підвищення, що передбачений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» повинен провадитись, виходячи із розміру 19,91 грн., оскільки зазначена Постанова не визнана у встановленому законом порядку неконституційною. Окрім цього, відповідач стверджує, що посилання позивача на Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є неправомірним, оскільки мінімальний розмір пенсії за віком згідно положень ст.28 зазначеного Закону не може бути використаний для розрахунку підвищень, а лише виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно цього Закону. Крім того, позивач з січня 2007 року отримує доплату в розмірі 38 грн. (10% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність) та в квітні 40,60 грн. (10% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність) згідно ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Також відповідачем подано заяву з вимогою про те, що він вважає, що позивачем відповідно до ст.99 КАС України пропущений річний строк звернення до адміністративного суду, а тому просить суд на підставі ст.100 КАС України відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно посвідчення серії НОМЕР_1, виданого 31.03.2004 року Липовецьким управлінням праці та соцзахисту населення, позивач є учасником війни.
Кодекс адміністративного судочинства України набрав чинності з 01.09.2005 року. До набрання чинності зазначеного кодексу судовий захист порушених органами влади прав здійснювався у порядку, передбаченому Главою 31-А ЦПК України 1963 року, статтею 248-5 якого передбачено двомісячний строк звернення до суду.
Ч.2 ст.99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Тобто, порушення свого права щодо недоплати підвищень пенсії позивач повинен був дізнатися при отриманні пенсії, яка виплачується відповідно до чинного законодавства щомісячно. Позивач щомісячно отримував пенсію, що підтверджується пенсійною справою, яка була оглянута в судовому засіданні, і не міг не знати про розмір пенсії, що була йому нарахована. А тому, причина пропущення строку звернення до суду не є поважною.
Згідно ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
А тому в частині позовних вимог про стягнення недоплати за період з 01.01.2004 року по 14.06.2006 року слід відмовити на підставі ч.1 ст.100 КАС України.
Позовні вимоги в частині стягнення недоплати за період з 15.06.2006 року по 31.12.2006 року та зобов'язання продовжувати виплати пенсії у відповідних розмірах щомісячно також не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» встановлений прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність: з 1 січня по 31 березня - 350 грн., з 1 квітня по 30 вересня 359 грн., з 1 жовтня по 31 грудня - 366 грн. Проте, статтею 65 даного Закону визначено, що розміри державних соціальних гарантій на 2006 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами, цим законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Як стверджується матеріалами справи, позивачу, як учаснику війни в період з 15.06.2006 року по 31.12.2006 року виплачувалось підвищення до пенсії у розмірі 9,96 грн., що обраховано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03.01.2002 року №1.
Враховуючи, що зазначена постанова є підзаконним нормативним актом, що видана на підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», вона в силу вимог ч.1 ст.117 Конституції України є обов'язковою для виконання.
При цьому варто зазначити, що при здійсненні підрахунку підвищень до пенсії, що підлягають виплаті відповідно до ч.4 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», положення ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не підлягають застосуванню, оскільки відповідно до ч.3 ст.28 зазначеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим ч.1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом.
Відповідно до наданих відповідачем доказів позивачу на протязі 2007 року виплачувалась доплата до пенсії у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб що втратили працездатність: у січні-березні в розмірі 38 грн., з квітня по даний час - 40,60 грн.
Даний розмір доплати до пенсії відповідає вимогам ч.4 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до вимог якої з 01.01.2007 року учасникам війни пенсії підвищуються на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 11, 71, 86, 99, 100, 158, 159, 163, 167, 186 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Липовецькому районі Вінницької області про стягнення недоплаченої пенсії у сумі 4121,58 грн. та зобов'язання відповідача продовжувати виплати пенсії у відповідних розмірах щомісячно відмовити повністю.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у термін, встановлений для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Мельник-Томенко Ж.М.
Копія вірна:
Суддя:
Секретар: