Справа № 11 - 784/08 р.  

 Категорія ст. 186 ч. 2 КК України

Головуючий суду 1 інстанції  суддя Бойко Л.Л.

Доповідач суду апеляційної інстанції суддя Гребенюк В.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2008 р. Колегія суддів судової палати у кримінальних

справа х апеляційного суду Миколаївської області в складі: Головуючого:  Ржепецького О.П.

Суддів:   Маркової Т.О.

Гребенюк В.І. за участю: прокурора Осіпенко О.М.

захисника ОСОБА_2

засудженого ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_4 на вирок Баштанського районного суду Миколаївської області від 21 жовтня 2008 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Миколаєва, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого монтажником ЖКП № 10, одруженого, проживаючого по вул. по АДРЕСА_1 раніше судимого:

1) 03.03.2004 року Корабельним районним судом м. Миколаєва за ст. 190 ч. 1 КК України до 1 року позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;

2) 10.11.2004 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ст. ст. 185 ч. 2, 71, 72 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі; постановою Пищанського районного суду Вінницької області 19.10.2005 року не відбута частина покарання замінена 1 роком 7 місяцями виправних робіт з утриманням 20% заробітку в доход держави; 02.11.2006 року постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва звільнений умовно - достроково на 8 місяців 6 днів; -

- засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с. Добре Баштанського району Миколаївської області, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_6, холостого, працюючого охоронником підрозділу «Варта» Миколаївського МВДСО УДСО УМВС України в Миколаївській області, зареєстрованого АДРЕСА_2, що мешкає по АДРЕСА_3, раніше не судимого; -

- засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця с. Грейгово Жовтневого району Миколаївської області, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_10, холостого, учня ІНФОРМАЦІЯ_11, що мешкає по АДРЕСА_3, раніше не судимого; -

- засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 УК України ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звільнені від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

Згідно вироку ОСОБА_3, ОСОБА_5 та неповнолітній ОСОБА_6 визнані винними і засуджені за те, що вони 09 січня 2008 року близько 16.30 год. за попередньою змовою, біля с. Христофорівка Баштанського району, рухаючись на автомобілі ВАЗ 2106 держ. номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3, побачили по польовій дорозі ОСОБА_4, зупинилися та вийшли з автомобіля. Діючи з корисливих спонукань, ОСОБА_3 підійшов до ОСОБА_7 і наніс йому два удари кулаком в область обличчя, від чого потерпілий упав на землю. ОСОБА_5 також наніс ОСОБА_7 декілька ударів ногами по голові та тулубу, а ОСОБА_6 вдарив потерпілого ногою після того, як потерпілий схопив його за ногу. Після цього вони відкрито викрали у ОСОБА_7 мобільний телефон «НОКІА 6230І» з флеш -карткою загальної вартістю 945 грн. та сім - карта оператора «Джине» вартістю 25 грн. та ондатрову шапку вартістю 150 грн., чим заподіяли матеріальну шкоду потерпілому на загальну суму 1120 грн. Потім стали бігти до автомобіля, так як потерпілий біг за ними. ОСОБА_3, взявши із салону автомобіля палку, наніс потерпілому один удар по тулубу.

В апеляції захисник ОСОБА_2, не заперечуючи винності засудженого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину, просить змінити вирок в частині призначеного покарання і на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком З роки.

Вважає, що суд не врахував належним чином такі пом’якшуючі покарання ОСОБА_3 обставини, як його щире каяття, а також думку самого потерпілого про застосування до ОСОБА_3 іспитового строку.

Також посилається на те, що в ході судового слідства не з’ясовувались і не досліджувались характеризуючи данні ОСОБА_3 щодо його стану здоров’я, щодо знаходження у нього на утриманні вагітної дружини та хворої матері - пенсіонерки, яка є інвалідом 3-ї групи. Просить врахувати зазначені вище обставини при вирішені даної апеляції.

Потерпілий ОСОБА_4 в апеляції просить вирок змінити і звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, а щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зменшити іспитовий строк. Вважає призначене ОСОБА_3 покарання занадто суворим, а призначений ОСОБА_5 та ОСОБА_6 іспитовий строк - занадто великим.

Посилається на те, що при призначенні покарання суд не взяв до уваги відшкодування засудженими спричиненої йому шкоди та відсутність претензій до засуджених з його боку, щире каяття кожного із засуджених, його (потерпілого) думку щодо покарання засуджених, а також позитивні характеристики засуджених, що ОСОБА_3 одружений і має маленьку дитину та вагітну дружину і матір -інваліда, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 вчинила злочин вперше, а останній - у неповнолітньому віці.

В запереченнях на апеляції прокурор Сириця О.О. просить відмовити в задоволенні апеляцій адвоката ОСОБА_2 та потерпшого ОСОБА_4 як безпідставних, а вирок суду залишити без змін.

Вважає, що вказані апелянтами пом’якшуючі покарання ОСОБА_3 обставини повністю враховані судом, а також судом обгрунтовано призначено ОСОБА_6 та ОСОБА_5 максимальний термін іспитового строку 3 роки кожному, оскільки ними вчинено тяжкий злочин групою осіб.

Заслухавши доповідь судді, захисника ОСОБА_8 та засудженого ОСОБА_3 на підтримку апеляцій, думку прокурора Осіпенко О.М. про залишення вироку без змін, вивчивши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає апеляцію захисника ОСОБА_8 не підлягаючою задоволенню, а апеляцію потерпілого ОСОБА_4 - частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд вірно встановив фактичні обставини вчиненого ОСОБА_3, ОСОБА_5 і ОСОБА_6. злочину, які ніким, в тому числі і апелянтами не оспорюються, і дії засуджених судом правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна - грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб, а для ОСОБА_3 ще й повторно.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_3 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину -вчинення ним тяжкого злочину, особи винного, який за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, а також пом’якшують покарання обставини: його сімейний стан знаходження на утриманні малолітньої дитини, відшкодування шкоди потерпшому, думку потерпілого, відсутність обтяжують покарання обставин. Тому доводи апелянтів в цій частині є безпідставними.

Посилання захисника на не з’ясовування і не дослідження в ході судового слідства характеризуючих даних ОСОБА_3 щодо його стану здоров’я, знаходження у нього на утриманні вагітної дружини та хворої матері - пенсіонерки, яка є інвалідом 3-ї групи, безпідставні, оскільки, згідно протоколу судового засідання суд дослідив всі ці дані на а. с. 218 - 226, а також дослідив і приєднав до матеріалів кримінальної справи надані захисником характеристику ОСОБА_3, копію свідоцтва про розірвання шлюбу між його батьками, довідку про склад його сім’ї, копію довідки МСЕ та копію пенсійного посвідчення ОСОБА_9 - матері засудженого (а. с. 326, 327).

Зауважень на протокол судового засідання у встановленому законом порядку ані від захисника ОСОБА_8 ані від засудженого ОСОБА_3 не надходило.

Посилання захисника ОСОБА_2 на стан здоров’я засудженого ОСОБА_3 із зазначенням в апеляції про надання апеляційному суду відповідних даних є безпідставними, оскільки ніяких додаткових даних захисник під час апеляційного розгляду справи не надав.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є раніше неодноразово судимим, був ініціатором вчинення даного злочину і виконував при цьому активну роль. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення засудженого ОСОБА_3 та попередження нових злочинів є покарання у виді позбавлення волі.

Призначене ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 186 КК України є справедливим, призначено майже в мінімальних межах санкції цієї норми закону, а тому вважати його надмірно суворим колегія суддів підстав не находить.

Таким чином, покарання засудженому ОСОБА_3 судом першої інстанції призначено у відповідності з вимогами ст. ст. 65, 66 КК України.

Підстави для застосування ст. ст. 69, 75 КК України відсутні.

Призначаючи покарання ОСОБА_5 і ОСОБА_6, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, який є тяжким, особи винних, які за місцем проживання, роботи та навчання характеризуються позитивно, а також пом’якшуючі покарання обставини: визнання ними вини, вчинення ОСОБА_6 злочину в неповнолітньому віці, відшкодування шкоди потерпілому; думку потерпілого та відсутність обтяжуючих покарання обставин, і обгрунтовано прийшов до висновку про можливість їх звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Тому доводи потерпілого в цій частині є безпідставними.

Однак, призначаючи іспитовий строк ОСОБА_6, суд припустився помилки.

Згідно з ч. 1 ст. 104 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується до неповнолітніх відповідно до ст. ст. 75 - 78 КК України з урахуванням положень ст. 104 цього Кодексу, зокрема щодо тривалості іспитового строку від одного до двох років (ч.3 ст. 104 КК України).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 вчинив злочин у неповнолітньому віці, що суд врахував при призначенні покарання, але залишив поза увагою цю обставину при визначенні тривалості іспитового строку і, всупереч вимог ч.3 ст. 104 КК України встановив іспитовий строк три роки.

За таких обставин вирок суду в цій частині підлягає зміні, а апеляція потерпілого ОСОБА_4 - задоволенню в цій частині.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляцію захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Апеляцію потерпілого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Баштанського районного суду Миколаївської області від 21 жовтня 2008 року відносно ОСОБА_6 змінити, скоротивши йому іспитовий строк до двох років.

В іншій частині вирок Баштанського районного суду Миколаївської області від 21 жовтня 2008 року відносно ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6залишити без змін.