Справа № 22-1929/08    

Категорія:- 52      

Головуючий у 1 -й інстанції Мартинишин М. О.

Доповідач в апел. інстанції  Кіт І.Н.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справа х апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Каблака П.І.

суддів: Федоришина А.В., Кота І.Н..

при секретарі: Безп»ятко О.І. розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 рішення Франківського районного суду м. Львова від 18 березня 2008 року.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду,

пояснення сторін на підтримання доводів апеляційної скарги і заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 18 березня 2008р.відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 про поновлення її на посаді оператора ЕОМ служби руху в ЛКП « Львівелектротранс», з якої її було звільнено 12.04.07р. за п.1 ст. 40 КЗпП України, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачеві незаконним звільненням з роботи.

Рішення суду оскаржила позивач. В апеляційній скарзі покликається на його незаконність та невідповідність викладених у ньому висновків дійсним обставинам справи про права та обов»язки сторін щодо спірних правовідносин. Зокрема зазначає, що поза увагою та належною оцінкою з боку суду залишились доводи позивача про наявність у неї очевидних переваг для залишення на роботі перед іншими працівниками, визначених ст. 42 КЗпП, а саме таких, як наявність лише у неї спеціальної освіти для роботи оператором ЕОМ та тривалий стаж роботи у відповідача, як в цілому, так і за спеціальністю. Крім того, її посада фактично не була скорочена, оскільки замість позивача для роботи оператором прийнято іншу молодшу за віком особу.

Просить оскаржуване рішення районного суду скасувати й ухвалити у справі нове рішення про задоволення поданих нею позовних вимог у повному їх обсязі.

Перевіривши у межах доводів апеляційної скарги та пред’явлених позовних вимог законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи із наступного.

Відповідно до положень ст. 11 та ст. 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних та юридичних осіб, в межах заявлених

ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В цьому зв»язку, враховуючи роз»яснення, що містяться у п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992р. № 9, з наступними змінами і доповненнями « Про практику розгляду судами трудових спорів», колегія суддів виходить із беззаперечно встановленого і підтвердженого матеріалами справи факту, що у відповідача в дійсності відбулися зміни в організації виробництва і праці які призвели до скорочення чисельності працівників, у тому числі й посад операторів -ЕОМ служби руху (а.с. 19-28).

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема наявних у ній штатних розписів ( а.с. 30 ) в штаті служби руху ЛКП « Львівелектротранс « станом на 01.04.07р. було 11 посад операторів ЕОМ, а протягом квітня-травня 2007р. з штату цієї служби було виведено 5 таких посад ( а.с. 31-33). Актом від 12.02.07р. засвідчено факт доведення до відома позивачки, поряд з іншими працівниками офіційного попередження за 2 місяці наказом № 29 від 12.02.07р.( а.с. 27-29) про наступне вивільнення їх посад, та пропозицію їй для працевлаштування посади кондуктора, від якої позивачка відмовилась. У це й же строк про наступне вивільнення було повідомлено державну службу зайнятості ( а.с. 53-56).

Разом з тим, перевіряючи доводи позивачки про її переважне право на залишення на роботі перед рештою із 6-ти операторів ЕОМ служби руху, які залишились працювати, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність її доводів. Відповідно до положень ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв»язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При визначенні таких, використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо й лише за рівних умов продуктивності праці і кваліфікації перевага надається особам, перелік яких міститься у зазначеній статті. Працівники, які порушують трудову дисципліну, навіть при рівній кваліфікації і продуктивності праці втрачають переваги на залишення на роботі через своє негативне ставлення до роботи.

Як вбачається із оглянутих в судовому засіданні колегії суддів особових карток операторів ЕОМ служби руху, оператор ОСОБА_2, перебуває у відпустці по догляду за дитиною до сповнення їй 6-ти річного віку, а оператор ОСОБА_5 не одружена і є одинокою матір»ю малолітньої дитини, відтак згадані особи за жодних обставин не можуть бути звільнені з роботи з ініціативи власника згідно із положеннями ст. 184 КЗпП України. Оператори ОСОБА_4 та ОСОБА_6 мають більший ніж позивачка стаж роботи на даному підприємстві, а оператори ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які прийняті на роботу після позивачки, мають на своєму утриманні по двоє малолітніх дітей.

У межах року, що передував звільненню всі 11 операторів ЕОМ мали однакові заохочення, проте лише до позивачки за допущені помилки в роботі розпорядженням № 09 від 23.05.06р. було застосовано передбачений Правилами внутрішнього трудового розпорядку засіб впливу у вигляді зменшення розміру премії за квітень 2006р. (а.с. 39-41), що відповідно й потягло за собою втрату нею переваг при залишенні на роботі перед іншими працівниками.

Таким чином, колегія суддів приходить до переконливого висновку про повне дотримання відповідачем відносно позивача гарантій визначених ст. 49-2 КЗпП України. Доводи апеляційної скарги про те, що на посаду оператора після звільнення позивача було прийнято іншу особу не знайшли свого підтвердження, оскільки оглянутими у судовому засіданні журналами реєстрації наказів по особовому складу за 2007-08рр. встановлено,

що починаючи з 12.04.07р. й до 14.08.08р. на посаду оператора ЕОМ служби руху ЛКП « Львівелектротранс» так і не було прийнято жодного працівника.

За таких обставин, суд першої інстанції ухвалив законне і обгрунтоване рішення про відмову в позові з яким колегія суддів повністю погоджується. Доводи апеляційної скарги повністю спростовуються матеріалами справи. Враховуючи наведене та керуючись ст.. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 18 березня 2008 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили, шляхом подання на неї касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.