Справа № 22-1245/2008
Категорія справи -37
Головуючий у 1 -й інстанції -Піцикевич І.Й.
Доповідач в апсл. Інстанції - Бермес І.В.
Ухвала
Іменем України
29 травня 2008 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справа х апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого- Бермеса І.В.,
суддів - Мусіної Т. Г., Монастирецького Д.І.,
При секретарі Калитовська І.О.,
З участю ОСОБА_4, ОСОБА_5.
Та адвоката ОСОБА_6,
розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17
січня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7, ОСОБА_4, третя особа Перша Дрогобицька державна
нотаріальна контора про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за
законом та визнання права власності на будинковолодіння, -
встановила:
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 січня 2008 року позов задоволено.
Постановлено визнати частково недійсним свідоцтво про права на спадщину за законом видане Другою Дрогобицькою державною нотаріальною конторою 26 серпня 1996 р. реєстровий № 2565, 2567 на ім’я ОСОБА_7 та ОСОБА_4, визнано за ОСОБА_5 право власності на 24, 16/100 ідеальних часток житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого в АДРЕСА_1, решту спадкового майна, що складається з 75, 84/100 ідеальних часток житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого в АДРЕСА_1, залишено у власності ОСОБА_7 та ОСОБА_4 в рівних частках.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_4
В апеляційній скарзі покликаються на те, що рішення вважає незаконним через неповноту з’ясованих судом обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновку суду фактичним обставинам справи.
Після смерті ОСОБА_9 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1.), він - ОСОБА_4, його сестра ОСОБА_7 та їх батько ОСОБА_10 успадкували її майно, тобто фактично вступили в управління та володіння спадковим майном ( ст. 529, ст. 549 ЦК України в редакції 1963 p.). Це підтверджується і тим, що після смерті ОСОБА_11 всі вони продовжували проживати в АДРЕСА_1 і були там прописані і їх частка в цьому будинку становила 81, 34/100 частин будинку. Цей факт, позивачем не оспорювався.
ОСОБА_12 та ОСОБА_13 після смерті ОСОБА_11 спадщину у відповідності до ст. 549 ЦК України, що діяв на цей час не прийняли, не подали в нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (ОСОБА_14, понад десять останніх років не проживав в АДРЕСА_1). А тому частка ОСОБА_12 та ОСОБА_14 в АДРЕСА_1 не змінилася і становила по 9, 33/100 частини будинку кожному.
Таким чином, судом не враховано, що після смерті ОСОБА_11 частка ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_10 в АДРЕСА_1 стала становити 81, 34/100 ідеальних частин порівну.
Тому просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, а саме:
Визнати частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом № № 2565; 2567 видані 26 серпня 1997р. Другою Дрогобицькою державною нотаріальною конторою на право власності на 28/100 частин АДРЕСА_1
Визнати за ОСОБА_5 (правонаступник ОСОБА_13, помер ІНФОРМАЦІЯ_2.) право власності на 13, 995/100 частин АДРЕСА_1
Вислухавши доповідача, пояснення ОСОБА_4 на підтримання апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_5 та виступ адвоката ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
ОСОБА_5 подав позов до відповідачів та зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 р. помер ОСОБА_13, який склав заповіт на його користь і заповів все належне йому майно.
При житті ОСОБА_13 спадкував після смерті своїх батьків ОСОБА_15 та ОСОБА_12 частину будинковолодіння, розташованого в АДРЕСА_1. проте відповідачі в порушення чинного законодавства 26 серпня 1997 р. отримали свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом Дрогобицької державної нотаріальної контори ОСОБА_16 згідно з яким визнані власниками спадкового майна що належало ОСОБА_15, а саме 28/100 ідеальних частин будинковолодіння та ОСОБА_11 72/100 ідеальних частин цього будинковолодіння.
Дане свідоцтво про право на спадщину за законом слід визнати частково недійсним з таких підстав:
ОСОБА_15 помер ІНФОРМАЦІЯ_3., спадкоємцями першої черги по закону після його смерті залишились його дружина ОСОБА_12, син ОСОБА_13 та дочка ОСОБА_11, всі вони вступили в фактичне володіння спадковим майном, оскільки проживали у спірному будинковолодіння, а тому прийняли спадщину у встановлені строки. Частка кожного з них становить 28/100: 3 = 9, 33/100.
ІНФОРМАЦІЯ_1. померла ОСОБА_11, спадкоємцями першої черги по закону після її смерті залишились: мати ОСОБА_12, чоловік ОСОБА_10, діти ОСОБА_7 та ОСОБА_4, які вступили у фактичне володіння спадковим майном і прийняли спадщину у встановлений строк, а тому кожен з них спадкував: 72/100 + 9, 33/100: 4 = 20, 33/100 ідеальних часток.
ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_12, якій на час смерті належали: 9, 33/100 + 20, 33/100 = 29, 66 ідеальних часток у спірному будинковолодінні.
Спадкоємцями першої черги по закону залишились її син ОСОБА_13 та в порядку спадкової трансмісії онуки - відповідачі по справі ОСОБА_7 та ОСОБА_4. які вступили у фактичне володіння спадковим майном і прийняли спадщину у встановлені строки, а тому спадкове майно повинно бути поділене по половині: 29, 66:2 = 14.83/100
Таким чином на час смерті ОСОБА_13 належалось 9, 33/100 + 14, 83/100 = 24, 17/100 ідеальних часток, які він спадкував після смерті своїх батьків.
ІНФОРМАЦІЯ_5. помер батько відповідачів ОСОБА_10, а тому відповідачі спадкували його частку, як спадкоємці першої черги і частка відповідачів в будинковолодінні становить 75, 83/100 ідеальних часток.
Тому він просив визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 26 серпня 1997 р. Другою Дрогобицькою державною нотаріальною конторою на ім’я відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_4, згідно з яким вони спадкували у рівних частках будинковолодіння, розташоване в АДРЕСА_1 визнати за ним, як спадкоємцем за заповітом право власності на 24, 17/100 ідеальних часток цього будинковолодіння, а 75.83/100 ідеальних часток в цьому будинковолодінні залишити у спільній частковій власності відповідачів.
При розгляді справи суд вірно вирахував частки сторін, однак не привів їх до звичайних дробів, тому судова колегія вважає, що слід привести ці частки до звичайних дробів.
Судом встановлено, що співвласникам даного будинковолодіння були ОСОБА_15 якому належали 28\100 ідеальних часток, та ОСОБА_11, якій належало 72\100 ідеальні частки.
З оглянутих свідоцтв про смерть вбачається, що ОСОБА_15 помер ІНФОРМАЦІЯ_3., ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.. ОСОБА_12 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_5
На час смерті ОСОБА_15 спадкоємцями першої черги по закону, відповідно до ст. 529 ЦК України, 1963 р., який діяв на час виникнення спірних правовідносин, були його дружина ОСОБА_12. та діти ОСОБА_13 та ОСОБА_11., які спадкували в рівних частках, оскільки спадкове майно не було спільним сумісним майном подружжя, що підтверджується матеріалами інвентаризаційної справи, тому кожен із цих спадкоємців спадкував: 28/100: 3 = 7/75 ідеальних часток в будинковолодінні.
Після смерті ОСОБА_11 спадкоємцями першої черги по закону, відповідно до ст. 529 ЦК України, 1963 p., який діяв на час виникнення спірних правовідносин, були її мати ОСОБА_12, чоловік ОСОБА_10 та діти ОСОБА_7 та ОСОБА_4, які спадкували в рівних частках, оскільки спадкове майно не було спільним сумісним майном подружжя, що підтверджується матеріалами інвентаризаційної справи, тому кожен з них спадкував: 72/100 + 7/75: 4 = 122V450 ідеальних часток в будинковолодінні.
Після смерті ОСОБА_12. спадкоємцем першої черги по закону, відповідно до ст. 529 ЦК України, 1963 p., який діяв на час виникнення спірних правовідносин, був її син ОСОБА_14., а також онуки ОСОБА_4 та ОСОБА_7 які спадкували частку, яка повинна належати їх, мамі ОСОБА_11 в рівних частках.
З оглянутих будинкових книг вбачається, що всі спадкоємці на час відкриття спадщини були прописані у спадковому житловому будинку, а в судовому засіданні сторони не заперечували, що ОСОБА_7 своєчасно вступила у фактичне володіння спадковим майном і прийняла спадщину.
Враховуючи наведене ОСОБА_13 спадкував після смерті мами ОСОБА_12:
7/75 + 122\450 = 164\450: 2 = 82V450 ідеальні частки в будинковолодінні, а другу половину в рівних частках спадкували відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_7 в порядку спадкової трансмісії.
Таким чином на час смерті ОСОБА_17 йому належало у спадковому майні:
7/75 + 82\450 = 124/ 450 ідеальних частин будинковолодіння.
З оглянутого заповіту, складеного від імені ОСОБА_14 вбачається, що ОСОБА_13 заповів усе належне йому майно ОСОБА_5, а тому, відповідно до ст. ст. 1216, 1220, 1223 ЦК України, має право на спадкування майна, що належало ОСОБА_13
З оглянутої спадкової справи № 94/97 Другої Дрогобицької нотаріальної контори вбачається, що відповідачам ОСОБА_4 та ОСОБА_7 як спадкоємцям першої черги по закону після смерті ОСОБА_11, якій належало 72/100 ідеальні частин будинковолодіння по АДРЕСА_1, будинковолодіння по АДРЕСА_1, та ОСОБА_15, якому належало 28/100 ідеальних частин будинковолодіння по АДРЕСА_1. 26 серпня 1997р. видано свідоцтво про право на спадщину за законом відповідно з яким вони спадкували в рівних частках кожний будинковолодіння розташоване в АДРЕСА_1 яке розташоване на земельній ділянці площею 1282 метра квадратних і складається з дерев’яного житлового будинку „А-І" дерев’яного житлового будинку „А-1-1", дерев’яних сараїв „Б", „В", „З", вбиральні „У", огорожі з металевої сітки „1-2".
Тому цим свідоцтвом про право на спадщину порушено законні права та інтереси ОСОБА_13, спадкоємцем якого є ОСОБА_5, і це свідоцтво слід визнати частково недійсним, оскільки відповідачі мають право кожен по 163/450 ідеальних часток будинковолодіння.
Не заслуговують на увагу покликання в апеляційній скарзі на те, що будинковолодіння в АДРЕСА_1 було реально розділене рішенням суду від 21.01.1964р. та складалось з двох частин з різними номерами, т.я. з рішення Дрогобицького міськвиконкому № 654 від 14.11.1974 року вбачається, що будинковолодіння по АДРЕСА_1 рахується як одне і що розділити його неможливо (а.с. 27).
До того ж з свідоцтва про право на спадщину за законом, відповідно з яким відповідачі спадкували в рівних частках кожний будинковолодіння, вбачається, що це будинковолодіння не розділене і складається з дерев’яного житлового будинку „А-І" дерев’яного житлового будинку „А-І-1".
Тому голослівними є покликання апелянта на те, що після смерті ОСОБА_11 її мати ОСОБА_12 не була спадкоємцем, оскільки проживала в іншому будинку та не
прийняла спадщину.
Крім того в судовому засіданні 17.01.2008 року ОСОБА_4 визнавав, що його мати ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. і спадкоємцями першої черги по закону після її смерті залишились: мати ОСОБА_12. чоловік ОСОБА_10, діти ОСОБА_7 та ОСОБА_4. які вступили у фактичне володіння спадковим майном і прийняли спадщину у встановлений строк, а тому кожен з них спадкував її майно у рівних частках (а.с. 46).
Рішення суду відповідають вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає.
Резолютивну частину рішення слід уточнити без зміни розміру часток та привести ці частки до звичайних дробів.
Керуючись п.1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, п.1 ч. 1 ст. 314, ст. 315 ЦГІК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 січня 2008 року залишити без змін.
Резолютивну частину рішення уточнити без зміни розміру часток та викласти в такій редакції:
Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом в частині 124/450 ідеальних часток житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого в АДРЕСА_1, видане Другою Дрогобицькою державною нотаріальною конторою 26 серпня 1997 р. реєстровий № 2565, 2567 на ім’я ОСОБА_7 та ОСОБА_4.
Визнати за ОСОБА_5 право власності на 124/450 ідеальних часток житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого в АДРЕСА_1, решту спадкового майна, що складається з житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого в АДРЕСА_1, залишити у власності ОСОБА_7 та ОСОБА_4 кожному по 163/450 ідеальних часток.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.