Справа №22ц-940/2008р.

Категорія: 13

 Головуючий у 1 інстанції:Рибачук A.I.

 Доповідач:Бермес І.B.

    Ухвала

Іменем України

26 червня 2008 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справа х апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - Каблака П.І. суддів: Бермеса І.В.. Мусіної Т. Г. при секретарі Безп’ятко О.І., з участю ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 23 листопада 2007 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ВАТ "Державний ощадний банк України" про стягнення 516845.00 грн. упущеної вигоди та збитків, третя особа філія - Львівське міське відділення № 6319 ВАТ "Державний ощадний банк України", -

встановила:

 Оскаржуваним рішенням суду відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 до ВАТ "Державний ощадний банк України" щодо стягнення 516845.00 грн. упущеної вигоди та збитків, третя особа філія - Львівське міське відділення № 6319 ВАТ "Державний ощадний банк України".

Рішення суду оскаржив ОСОБА_4

В апеляційній скарзі покликається на те, що суд не прийняв до уваги норму Закону України "Про захист прав споживача", не перевірив доводів позивача, що спірні питання вирішуються на підставі міжнародних угод, зокрема Паризької Конвенції про охорону промислової власності до якої приєдналась Україна своєю заявою від 26 серпня 1992 року, не врахував висновку Державного департаменту інтелектуальної власності МОН України, ст. 3 "Міжнародні договори" Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі".

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимо г. Вислухавши доповідача, заперечення ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Встановлено, що позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ВАТ «Державний ощадний банк України» про стягнення 516845.00 грн. упущеної вигоди та збитків.

В обгрунтування позовних вимог покликався на те, що будучи постійним клієнтом ВАТ

«Державний ощадний банк України», 12.07.2004 року звернувся до Львівського міського

відділення № 6319 ВАТ «Державний ощадний банк України» з проханням відкрити йому

валютний рахунок, прийняти в нього на цей рахунок валютні кошти та здійснити в Російську

Федерацію переказ державного мита в сумі 1500.00 рублів Російської Федерації, однак

установою банку йому було безпідставно відмовлено в наданні таких послу г. Державне мито він повинен був сплатити за подання та розгляд документів на отримання правової охорони на території Російської Федерації винаходу, який був закладений в міжнародний проект № 3464. директором якого є ОСОБА_5, який він мав намір продати у формі ліцензії до

Німеччини, оскільки між ним та фірмою Neues Heimatland e.V. була підписана попередня угода.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, суд виходив із того, що

відповідно до статті 3 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про співробітництво в сфері охорони промислової власності від 30.06.1993 року мито за подання заявок, видачу охоронних документів, підтримання їх чинності га здійснення інших юридично значущих дій, пов’язаних з охороною промислової власності, а також платежі за проведення пошуку та надання інших послуг сплачуються у валюті, що передбачена законодавствами України і Російської Федерації для сплати мита та платежів національними заявниками відповідно до курсу, узгодженого компетентними органами України і Російської Федерації.

Крім цього, відповідно до пункту 1 Розділу 1 Правил здійснення переказів іноземної валюти за межі України за дорученням фізичних осіб та одержання фізичними особами в Україні переказаної їм із-за кордону іноземної валюти, затверджених Постановою Правління
Національного банку України від 17.01.2001 року № 18, перекази іноземної валюти за межі
України, визначені цими Правилами, та одержання суми переказу іноземної валюти із-за
кордону, можуть здійснюватись з поточних рахунків фізичних осіб в іноземній валюті та без
відкриття таких рахунків, а відповідно до пункту 2 Розділу І вказаних Правил, для здійснення
переказу з поточного рахунку фізична особа (резидент і нерезидент) подає працівникові
бан ку, установи відповідні документи.

А відтак, для здійснення переказу валюти за межі України Національним банком України встановлена відповідна формальна процедура, яка передбачає обов’язкове подання певних документів, незалежно від того, чи переказ здійснюється з відкритого рахунку чи без відкриття рахунку. Вказана процедура передбачає обов’язкову наявність листа - розрахунку відповідного повноважного органу іноземної країни або патентного ввіреного - нерезидента, в якому зазначається сума до сплати.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд прийшов до висновку, що позивачем не надано суду жодних доказів подання ним банку всіх необхідних документів передбачених Правилами здійснення переказів іноземної валюти за межі України за дорученням фізичних осіб та одержання фізичними особами в Україні переказаної їм із-за кордону іноземної валюти.

Ним, з усіх необхідних документів передбачених вказаними вище Правилами, як доказ, надано суду лише частково заповнене платіжне доручення, реквізити якого не відповідали вимогами Положення про оформлення та подання клієнтами платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів до уповноважених банків і інших фінансових установ та порядок їх виконання.

При цьому, позивачем долучено до позовної заяви «Запрос формальной экспертизы» адресований російським агентством по патентах та товарних знаках (Роспатент) не йому, а ОСОБА_5, яким її проінформовано про те, що в результаті формальної експертизи її заявки виявлено відсутність правильно оформленого документу, який би підтверджував сплату нею патентного мита за подачу заявки в розмірі 600.00 рублів Російської Федерації та запропоновано їй надати вказаний документ в двохмісячний строк з дати отримання вказаного документу.

А тому, суд прийшов до вірного висновку, що такий документ не міг бути підставою для здійснення позивачем переказу 1500.00 рублів в Російську Федерацію, так як він адресований іншій особі та в ньому вказана інша сума, яка підлягала сплаті. При таких обставинах суд вірно відмовив в задоволенні позову.

Покликання апелянта на те, що суд не врахував ухвали Верховного Суду України від 09 січня 2007 року, не може бути прийнята до уваги, оскільки згідно довіреностей (а.с. 52, 53), в порядку передоручення уповноважено представляти інтереси ВАТ "Державний ощадний банк України" Лепеха Мирослава Миколайовича - начальника юридичного відділу філії Львівське міське відділення № 6319, який і приймав участь у справі.

Виходячи з вищесказаного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає.

Керуючись ч. 1 п.1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ч. 1 п.1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 23 листопада 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.