Справа № 22ц-1251 2008 р.  

Категорія 53    

Головуючий у 1 інстанції Мелешко С. І.

Доповідач: Мікуш Ю.Р.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2008 року серпня місяця 11 дня колегія суддів Судової палати у цивільних справа х апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого Юхименка А. Г.

Суддів  Мікуш Ю.Р., Монастирецького Д.І.

при секретарі: Підлужній К.В.

з участю  сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою

директора шахти „Лісова" на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 06 березня 2008 року, колегія суддів

встановила:

Оскаржуваним рішенням Червоноградского міського суду Львівської області від 06 березня 2008 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1.

Стягнуто з ДП „Львіввугілля" в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку, тобто з 13.01.2003 р. по 30.09.2005 року в сумі 6838 грн. 51 коп.

Стягнуто з ДП „Львіввугілля" 68, 38 грн. судових витрат в дохід держави.

Рішення суду оскаржив директор шахти „Лісова".

В апеляційній скарзі зазначає, що вважає оскаржуване рішення суду незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що підставою відповідальності власник а (підприємства) згідно ст. 117 КЗпП України є складова правопорушення, який включає в себе два юридичних факти -порушення власником строків розрахунку при звільненні ( ст. 116 КЗпП України) і вина власника.

Вини Шахти у несвоєчасній виплаті розрахункових сум немає, оскільки шахта „Лісова" ДП „Львіввугілля" є державним підприємством. Основним джерелом формування майна підприємства є державна підтримка, яка в недостатній кількості несвоєчасно виділяла кошти на погашення заборгованості по заробітній платі працівникам шахти.

Останній перерахунок коштів із бюджету у вигляді компенсації за несвоєчасну виплату за минулі роки ОСОБА_1, як і іншим працівникам згідно списків надійшли 26.03.2005 року і 30.09.2005 року та позивачці ОСОБА_1 були перераховані 26.09.05 р. в сумі 104, 25 грн., 30.09.05 р. - 0, 52 грн.

Судом не враховано, що позивачка ОСОБА_1 порушила терміни звернення до суду (строк позовної давності, який передбачений ст. 233 КЗпП України, оскільки позовна заява ОСОБА_1 підписана 21.09.2004 року, а звільнена остання з роботи 13.01.2003 року і позивачці в цей же день була відомо про наявність боргу.

Просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове про відмову у позовних вимогах ОСОБА_1

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача на підтримання апеляційної скарги, заперечення з приводу апеляційної скарги позивачки, вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що така не підлягає до задоволення.

Встановлено, що ОСОБА_1 працювала на шахті „Лісова" ДП „Львіввугілля" та 13 січня 2003 року була звільнена за скороченням чисельності працівників.

Судом було встановлено, що на час звільнення позивачки їй було нараховано вихідну допомогу і компенсацію за відпустку - всього.^ 002 грн. 96 коп. та виплачено частинами в березні, квітні, травні 2003 року, а заборгованість по заробітній платі за минулі роки в сумі 277, 55 грн. виплачено в жовтні 2004 р. після надходження цих коштів із Державного бюджету у відповідності до Закону України ст. 34 „Про державний бюджет України на 2004 рік", якою передбачена державна допомога вугледобувним підприємствам у вигляді фінансування коштів для виплати заборгованості по заробітній платі саме за минулі роки.

Постановляючи рішення про задоволення позову, суд дійшов правильного висновку, що сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності, а тому нараховуючи середній заробіток за час несвоєчасної виплати заробітної плати підставно покликався на вимоги ст. ст. 116, 117 КЗпП України. Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" роз"яснено, що якщо працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, а коли він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні останнього до розгляду справи - по день постановления рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

За таких обставин, доводи відповідача про відсутність коштів для виплати заробітної плати через їх неотримання із Державного бюджету, а відповідно, і відсутність вини у невиплаті заробітньої плати, не можуть бути підставою для звільнення від оплати середнього заробітку позивачці згідно ст. 117 КЗпП України.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає, оскільки таке постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307 ч. 1п.1, 314 ч. 1п.1, 315 ЦПК України, - колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу директора шахти „Лісова" м. Червонограда відхилити.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 06 березня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду України на протязі 2-х місяців.