Справа № 22- 1345/08  

Категорія: - 34    

 Головуючий у 1 -й інстанції Дячишин В.Ф.

Доповідач в апел. інстанції Кіт І. Н.

Рішення

Іменем України

07 серпня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справа х апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: КотаІ.Н.

суддів: Федоришина А.В., Штефаніци Ю. Г.

при секретарі: Безп»ятко О.І. розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами іноземного підприємства « Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» та ОСОБА_3 на рішення Франківського районного суду міста Львова від 27лютого 2008 року.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 27 лютого 2008р. частково задоволено позов ОСОБА_4 й стягнуто на його користь з іноземного підприємства « Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед « 15 986 грн. на відшкодування матеріальної та 5000 грн. моральної шкоди, заподіяної йому зіткненням транспортних засобів внаслідок ДТП, що настала з вини відповідача, а також 608 грн. 50 коп. витрат за проведення експертизи, 1500 грн. за надання правової допомоги, а всього 23094 грн.53 коп.

Рішення суду оскаржили відповідач та третя особа ОСОБА_3, який управляв транспортним засобом належним відповідачеві. В апеляційних скаргах покликаються на незаконність ухваленого районним судом рішення, неповне з»ясування судом обставин справи та невідповідність висновків, наведених у рішенні, дійсним обставинам справи. Зокрема, зазначають, що не відповідають дійсності висновки суду про вину лише третьої особи ОСОБА_3 у зіткненні транспортних засобів, оскільки він до адміністративної відповідальності за це не притягався, а дані проведених експертиз є вкрай суперечливими бо у них йдеться також і про вину позивача. Крім того, в користь позивача стягнуто 5000 грн. морального відшкодування, на підтвердження якого позивачем не подано, а в судовому засіданні не було здобуто жодних доказів. Просять

оскаржуване рішення районного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши у межах доводів апеляційної скарги та пред»явлених позовних вимог законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги виходячи із наступного.

Відповідно до положень ст. П та ст. 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому, згідно із ч. 4 ст. 61 ЦПК постанова суду у справі про адміністративне правопорушення є обов»язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Як безспірно вбачається із матеріалів справи, зокрема експертних висновків № 1648 від 30.06.05р.( а.с. 9-16) попутне зіткнення транспортних засобів мало місце 05.06.05р. на вул. Кн.Ольги у м. Львові, як за участю водія автомобіля « Опель Астра « ОСОБА_4, так і водія автомобіля « Форд Ескорт « ОСОБА_3

Експертним висновком № 1649 від 29.06.05р. ( а.с. 22-24), який власне й покладено в основу постанови Франківського районного суду м. Львова від 21.07.05р. про закриття провадження в адміністративній справі стосовно ОСОБА_4 ( а.с. 7), чітко визначено, що водій автомобіля « Опель-Астра « ОСОБА_4 повинен був керуватися вимогами пунктів 10.4 та 12.3 Правил дорожнього руху України, які зобов’язують водія дати дорогу транспортним засобам, що рухаються у зустрічному напрямку, а в разі виникнення небезпеки для руху, яку водій об»єктивно спроможний виявити негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу.

У цьому ж висновку також зазначено, що водій автомобіля « Форд Ескорт « ОСОБА_3 у свою чергу повинен був керуватися вимогами пунктів 11.2, 11.5, 12.3 та встановленим дорожнім знаком « Обмеження максимальної швидкості»-40км/год., які зобов»язують водія рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини дороги зі швидкістю не більше 40 км/год, а у разі виникнення небезпеки для руху, яку водій об»єктивно спроможний виявити негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу.

Таким чином, наявними у справі експертними висновками беззаперечно встановлено вину обох володільців транспортних засобів у їх зіткненні, а тому суду першої інстанції при вирішенні даного спору належало керуватися роз»ясненнями, що містяться у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992р., з наступними змінами і доповненнями « Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», де за наявності вини обох володільців джерел підвищеної небезпеки розмір відшкодування визначається відповідно до ступеня вини кожного, а в частині відшкодування моральної шкоди також і роз»ясненнями у п.4 та п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. № 4. з наступними змінами і доповненнями « Про судову практику в справа х про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди», щодо обов»язку доведення позивачем та зазначення ним у позовній заяві у чому власне полягає моральна шкода, якими неправомірними діями її заподіяно, з яких міркувань він виходить визначаючи її розмір і якими доказами це підтверджується.

Невиконання судом першої інстанції зазначених вимог, виключає можливість залишення без зміни ухваленого ним рішення й зобов»язує суд апеляційної інстанції згідно із ст. 309 ЦПК України ухвалити нове рішення про відмову у відшкодуванні моральної шкоди за її недоведеністю та очевидної вини позивача у зіткненні транспортних засобів, й зменшення розміру матеріального відшкодування з урахуванням ступеня вини кожного з учасників ДТП у заподіянні шкоди, який колегія суддів визначає в розмірі 50%, виходячи із наявних у справі експертних висновків про обставини її скоєння.

Доводи апеляційних скарг про наявність підстав для повного скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд не заслуговують на увагу, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи.

Враховучи наведене та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги іноземного підприємства « Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед « та ОСОБА_3 задоволити частково. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 27 лютого 2008 р. в частині стягнення з відповідача в користь позивача 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди за її безпідставністю та недоведеністю.

Рішення районного суду в частині відшкодування матеріальної шкоди змінити, зменшивши розмір суми який підлягає стягненню з відповідача в користь позивача до 7993 грн. В решті розглянутих вимог, які стосуються відшкодування витрат за проведення експертиз та надання правової допомоги, рішення районного суду залишити без змін, а відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 10101 грн.53 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двох місяців з дня набрання законної сили, шляхом подання на нього касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.