Справа № 22ц-1760    

Категорія - 44    

Головуючий у І інстанції- Варениця B.C.

Доповідач в апеляційній інстанції- Федоришин А.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 серпня 2008 року    м. Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справа х апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - Кіт І.Н.,

суддів:  Штефаніци Ю. Г., Федоришина А.В.

при секретарі - Безп’ятко О.І., з участю: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 13 травня 2008 року, -

встановила:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, третя особа - Яво-рівська КЕЧ району про визнання відповідачки втратившою право користування АДРЕСА_1 відповідно до ст. 71 ЖК України, так як вона з другої половини 2006 року не проживає в квартирі без поважних причин.

ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, треті особи: Яворівська КЕЧ району, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення порядку користування спірним житлом та зобов’язати Яворівську КЕЧ району укласти з нею окремий договір найму житла і оформити на нього особовий рахунок.

Суд першої інстанції в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив, зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнив, встановивши порядок користування спірною квартирою: визнав за ОСОБА_3 право користування житловою кімнатою площею 19, 8 м2, кухню, коридор та санвузол залишив у спільному користуванні сторін. Судові втрати у розмірі 8, 5 грн. покладено на ОСОБА_1

Рішення оскаржив ОСОБА_1, просить його скасувати і ухвалити нове про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції внаслідок недоведеності обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм процесуального права.

Покликається на те, що відповідачка не надала суду допустимих доказів на підтвердження поважності причин її відсутності у спірній квартирі, натомість суд невірно оцінив довідки про інвалідність батька і хворобу матері, які не є належним доказом цієї обставини; пояснення ОСОБА_3 про проживання у спірній квартирі голослівні; жодним належним доказом не обгрунтовується твердження відповідачки про зайняття підприємницькою діяльністю як факт вимушеної відсутності в квартирі.

Вважає, що за зустрічним позовом до участі у справі не притягнута його дружина ОСОБА_7. яка проживає разом із ним у спірній квартирі, а рішенням суду вирішено питання про її права та обов’язки.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_4 і його представника ОСОБА_8 на підтримання скарги. ОСОБА_3 на заперечення її обгрунтованості, дослідивши матеріали справи, перевіривши межі оскарження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про їх безпідставність і необхідність залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Із матеріалів справи вбачається, що 27.05.1996 року ОСОБА_1 отримав ордер на АДРЕСА_1 для вселення сім’єю з дружиною - ОСОБА_3 та чотирма дітьми (а.с. 11) як наймачі цього житла. Після розірвання шлюбу в 1997 році (а.с. 5) ОСОБА_3 реєстрацію місця проживання не змінювала (а.с. 4, 13, 41) і зберігала право користування цим житлом.

Згідно до ст. 71 ЖК України, жиле приміщення зберігається за наймачем при тимчасовій його відсутності протягом шести місяців, і може бути збереженим понад цей строк - при наявності поважних причин відсутності в ньому.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_3 з 2006 року періодично не проживала у спірному приміщенні і ця тимчасова відсутність була викликана поважними причинами, зокрема, необхідністю догляду за перестарілою хворою матір’ю, яка проживає у іншому населеному пункті; здійснення підприємницької діяльності: неможливістю спільного проживання із нинішньою дружиною, яка користується житлом без її згоди.

На думку колегії суддів районний суд вірно оцінив доводи ОСОБА_3 і правильно визнав причину тимчасової її відсутності в приміщенні поважними та обгрунтовано відмовив в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право на користування житлом.

Покликання апелянта на те, що довідка із місця проживання матері не свідчить про догляд ОСОБА_3 за своєю матір’ю не грунтується на чинному законодавстві і матеріалах справи, адже із цього документа вбачається, що мати ОСОБА_3 є перестарілою жінкою, а відповідно до Сімейного кодексу України утримання таких батьків є обов’язком їх дітей. Натомість ОСОБА_1 не довів протилежного.

Що стосується довідки податкових органів про відсутність доходів від підприємницької діяльності ОСОБА_3 не спростовує самого факту зайняття нею такою діяльністю, в тому числі і поважності причин тимчасової відсутності в жилому приміщенні.

Не грунтується на чинному законодавстві України твердження ОСОБА_1 про те. що суд вирішив питання про права і обов’язки ОСОБА_7. яка не брала участі у справі. Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_7 була вселена у квартиру з порушенням ст. 65 ЖК і не набула права користування цим житлом, а відтак вона не могла притягуватись до участі у справі.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон і дотримана процедура розгляду справи, передбачена ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення.

На підставі наведеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307. ст. ст. 308. 313-315, 317 ЦПК України колегія суддів, -

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 13 травня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання нею законної сили.