Справа № 22ц-2379 2008 р.
Категорія: 45
Головуючий у 1 інстанції: Бадівська І.В.
Доповідач: Мікуш Ю.Р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2008 року жовтня місяця 27 дня Колегія суддів Судової палати в цивільних справа х апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого: Юхименка А. Г.
Суддів: Мікуш Ю.Р., Цяцяка Р.П.
При секретарі: Макойді Н.З.
З участю: сторін
розглянувши в судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою голови Красненської селищної Ради Білого Ярослава Володимировича, ОСОБА_2
на рішення Буського районного суду Львівської області від 07 серпня 2008 p., колегія суддів, -
встановила:
Оскаржуваним рішенням Буського районного суду Львівської області від 07 серпня 2008 року задоволено позов ОСОБА_3, ОСОБА_4.
Визнано частково недійсним Державний акт на право приватної власності на землю, виданий ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1268 га по АДРЕСА_1 в частині земельної ділянки розміром 1070, 85 кв. м., що є в користуванні ОСОБА_3 та 1017, 75 кв. м., якою користується ОСОБА_4
Скасовано рішення Красненської селищної Ради від 12 листопада 2007 року в частині передачі ОСОБА_2 земель в розмірі 1070, 85 кв. м. та 1017, 75 кв. м. якими користується ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Зобов’язати Львівську регіональну Філю Державного підприємства „Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" змінити межі землекористування земельної ділянки переданої ОСОБА_2 у приватну власність.
Визнати право на користування земельними ділянками на АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 в розмірі 1070, 85 кв. м., за ОСОБА_4 - розміром 1017, 75 кв. м.
Встановити для позивачів право земельного сервітуту в частині проїзду транспортними засобами по шляху, що існував на день постановления рішення за рахунок земель іншого землевласника чи землекористувача.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_5 3, 40 грн. державного мита та 7, 50 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи.
Рішення суду оскаржив голова Красненської селищної Ради Білий Я.В. та відповідач по справі ОСОБА_2
В апеляційній скарзі голова Красненської селищної Ради зазначає, що вважає оскаржуване рішення суду незаконним. Судом не враховано суттєві обставини справи, а саме, що рішення постановлено колегіальним органом на 12 сесії 5 скликання 02.11.2007 року Красненської селищної Ради про надання ОСОБА_2 земельної ділянки під ведення ОСГ, на виготовлення проектної документації відводу земельної ділянки площею 1260 га. ОСОБА_2 виконав всі вимоги чинного земельного законодавства, отримав ДА на законних підставах.
Не відповідають обставинам справи покликання позивачів про те, що вони являються належними землекористувачами, оскільки в 2001 році ВАТ „Красненський цукровий завод" було визнано банкрутом і вся земля була передана до земель запасу Красненської селищної Ради.
ВАТ „Красненський цукровий завод" не уповноважений був надавати земельні ділянки, оскільки власником землі являється орган місцевого самоврядування - Красненська селищна Рада згідно ст. 12 ЗК України.
Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не зверталися в Красненську селищну Раду із заявами про узаконення спірних земельних ділянок.
Просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Відповідач по справі ОСОБА_2 в апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є незаконним внаслідок порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Суд вийшов за межі позовних вимог позивачів, встановивши для них право земельного сервітуту по спірній земельній ділянці.
Судом не враховано, що відповідно до ст. 82 ч. 1 п. а, б ЗК України він володіє земельною ділянкою розміром 0, 5556 га згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки на підставі ДА на право власності на земельну ділянку, зареєстрованого за № 020744900018 від 11.12.2002 р. До цієї земельної ділянки прилягає земельна ділянка площею 1, 2680 га, яку він приватизував на законних підставах. Відповідно до довідки № 220 від 22.07.2008 р. приватизована земельна ділянка знаходилася у вільних землях, а не в землях під городництва?
Отже, висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи.
Просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 та пояснення голови Красненської селищної Ради Білого Я.В. на підтримання апеляційної скарги, заперечення з приводу апеляційної скарги позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_6, вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Ухвалюючи оскаржуване відповідачами рішення, суд виходив із вимог ст. 119 ЗК України - набуття права на земельну ділянку за давністю користування (набувальна давність) та встановив, що факт користування позивачів спірною земельною ділянкою є беззаперечним з 1976 року.
З такими висновками суду колегія суддів не погоджується.
Як пояснили позивачі в суді апеляційної інстанції і цього не заперечив голова Красненської селищної Ради народних депутатів Білий Я.В., вони, , тобто ОСОБА_3 та ОСОБА_4, не зверталися до бувшого Красненського цукрового заводу та до органу місцевого самоврядування із клопотанням про передачу їм у користування спірної земельної ділянки відповідно до вимог ст. 119 ЗК України.
Судом не враховано, що ст. 119 ЗК України має юридичну силу із прийняттям Земельного кодексу України і введенням його в дію з 01.01.2002 року та зворотної сили немає, а тому передача земельної ділянки громадянам у власність або користування за набувальною давністю здійснюється не шляхом безпосереднього звернення до суду з позовом про визнання права користування або права власності, а в порядку, який визначений Земельним кодексом України, тобто з додержанням загальних правил щодо звернення громадян за наданням землі і набуття на неї права і в межах норм визначених Кодексом.
У цих випадках захист прав громадян на земельні ділянки судом здійснюється у передбачений п. „г" ч.3 ст. 152 ЗК України спосіб - визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у разі безпідставної відмови у клопотанні про надання земельної ділянки, чого позивачами зроблено не було як і не було звернення до органу місцевого самоврядування у відповідності до положень ст. 116 ч.5 ЗК України.
Окрім цього, в матеріалах цивільної справи знаходиться довідка Красненської селищної Ради № 129 від 22.07.2008 р. (а.с. 15) про те, що ОСОБА_3 в урочищі „Між лани" користується земельною ділянкою для ведення городництва площею 0, 12 га. (а.с. 15).
Задовільняючи позовні вимоги, суд в порушення вимог ЦПК України ст. 11 ч. 1 вийшов за межі позовних вимог, встановивши для позивачів право земельного сервітуту в частині проїзду транспортними засобами по шляху, що існував на день постановления рішення за рахунок іншого землевласника чи землекористувача.
За таких обставин, оскаржуване рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 309 ч. 1 п.4 підставою для скасування рішення суду першої інстанції є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Виходячи із вище наведеного, колегія суддів вважає за необхідне скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити позивачам у задоволенні їх позовних вимог за безпідставністю.
Керуючись ст. ст. 307 ч. 1 п.2, 309 ч. 1 п.4, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу голови Красненської селищної Ради народних депутатів Буського району Львівської області Білого Я.В. та апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити.
Рішення Буського районного суду Львівської області від 07 серпня 2008 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у задоволенні їх позову за безпідставністю позовних вимо г.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене до Верховного Суду України на протязі 2-х місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.