Справа № 22ц-1461

Категорія - 6

 Головуючий у І інстанції - Гирич С. В

 Доповідач в апеляційній інстанції- Федоришин А.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 червня 2008 року м. Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справа х апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - Богонюка М. Я.,
суддів: Шашкіної С. А., Федоришина А.В.,

при секретарі- Раб О.В., з участю - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги позивача ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_4 на рішення Лича-ківського районного суду м. Львова від 17 грудня 2007 року, -

встановила:

ОСОБА_3 звернулась до Личаківського районного суду м. Львова із позовною заявою про зобов’язання ОСОБА_4 демонтувати самочинно здійснену ним надбудову на горищі АДРЕСА_1 та відновити горище в попередньому стані.

Із зустрічним позовом звернувся представник ОСОБА_4 - ОСОБА_2, у якому просив суд визначити частки у спільній власності - горища зазначеного будинку у пропорціях: за квартирою № 1 - 460/1000, за квартирою № 2 - 446/1000, за квартирою № 2-а - 94/1000. Просив також встановити порядок користування цим спільним майном, для чого виділити в користування співвласників квартири № 2 - частину горища площею 97, 6 м2, яка приєднана до цієї квартири внаслідок реконструкції; залишити у спільному користуванні співвласників будинку решту частини горища площею 21, 5 м~.

Оскаржуваним рішенням у задоволенні первісного позову ОСОБА_3 та зустрічного позову ОСОБА_4 було відмвлено.

Рішення оскаржили позивач і відповідач, кожен з яких просить його скасувати та ухвалити нове рішення: ОСОБА_3 - про задоволення її вимог, ОСОБА_4 - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 та задоволенні зустрічного позову.

На обгрунтування скарги апелянт ОСОБА_3 зазначає, що суд невірно встановив характер спірних правовідносин і неправильно вирішив справу, так як для переобладнання горища - допоміжного приміщення багатоквартирного жилого будинку, слід було отримати її дозвіл.

Підставою для скасування рішення суду апелянт ОСОБА_4 вбачає порушення норм матеріального права - суд не застосував законодавство України яке визначає правовий режим власності. Крім цього позивач просив про визначення частки у спільній власності на підставі ст. 358 ЦК, а суд, натомість, відмовив у позові на підставі ст. 364 ЦК стосовно виділу частки із спільного майна.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на обгрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_4 та спростування доводів апеляційної скарги ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги мають бути відхилені, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Із матеріалів справи вбачається, що будівельні роботи по реконструкції квартири АДРЕСА_1 з розширенням за рахунок площі горища ОСОБА_4 виконані в повному обсязі (за винятком поновлення оздоблення фасадів) згідно робочого проекту, який був погоджений з відповідними службами у встановленому порядку, з дотриманням технічних умов, виданих зацікавленими міськими організаціями, що було відображено в акті державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об’єкта до експлуатації.

Так як ОСОБА_4 проводив реконструкцію горища відповідно до погодженої проектної документації та чинних рішень і постанов Львівської міськради і Державного комітету з будівництва та архітектури України, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що таке будівництво не є самочинним і вірно обгрунтував цей висновок ст. 376 ЦК України.

Крім цього, відмовляючи ОСОБА_5 в задоволенні її позовних вимог про демонтаж надбудови, суд правильно взяв до уваги висновок будівельно-технічного дослідження, згідно якого провести демонтаж надбудови без завдання істотної шкоди технічному стану будинку неможливо.

Не підлягає задоволенню і апеляційна скарга ОСОБА_4

Так, суд першої інстанції проаналізував норми матеріального права, які визначають правовий режим власності допоміжного приміщення - горища і зробив правильний висновок про безпідставність вимог позову представника ОСОБА_4 1..

Згідно чинного законодавства, на яке посилається апелянт ОСОБА_4, горище є частиною допоміжного приміщення, що забезпечує належне функціонування жилого будинку і належить до неподільного, а не загального, як помилково він вважає, майна.

Цей висновок грунтується і на підзаконних нормативно-правових актах.

Так, відповідно до Державних будівельних норм України «Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005» горище, це простір між поверхнею покриття (даху), зовнішніми стінами і перекриттям верхнього поверху. Площа горища не входить в загальну та корисну площу житлового будинку, горище не має окремої вартості, його вартість входить у вартість корисної (загальної) площі житлового будинку, а тому воно не підлягає поділу між співвласниками будинку.

Крім цього, згідно з Правилами пожежної безпеки в Україні (затвердженими управлінням Державної пожежної охорони МВС України від 14.06.1995 року), використання горищ для господарських та побутових потреб заборонено.

Із Правил утримання жилих будинків та прибудинкової території, затверджених Державним комітетом України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року № 76, випливає, що використання горищних приміщень під майстерні, для сушіння білизни і під складські приміщення не допускається.

За таких обставин у даній конкретній справі суд не мав законних підстав для визначення часток співвласників будинку у спільній власності - горища, та встановлювати порядок користування ним, що вимагав у позовній заяві ОСОБА_4

Таким чином, оскільки суд першої інстанції повно і об’єктивно дослідив надані сторонами докази, дав їм належну оцінку та правильно встановив фактичні обставини справи, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права то рішення суду має бути залишене без змін, а апеляційні скарги підлягають відхиленню.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України колегія суддів, -

ухвалила:

апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 17 грудня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання нею законної сили.