Справа № 22-2070/08

Категорія:- 5

Головуючий у 1-й інстанції Мартинишин М. О.

Доповідач в апел. інстанції Кіт І.Н.

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справа х апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Кота І.Н..

суддів: Павлишина О.Ф., Штефаніци Ю. Г.

при секретарі: Безп»ятко О.І. розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, поданою за його дорученням уповноваженою особою ОСОБА_3 ( а.с. 40 ) на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 08 липня 2008 року.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду,

пояснення сторін на підтримання доводів апеляційної скарги і заперечень на неї, перевіривши матеріали справи колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 08 липня 2008р. Накладено арешт на нежитлову будівлю складу під літ Б-1 на АДРЕСА_1 загальною площею 92, 2 кв. метрів. Заборонено здійснювати реєстрацію, "перереєстрацію права власності на даний об»єкт нерухомості, а також видавативитяги з реєстру права власності для здійснення щодо нього будь-яких дій.

Ухвалу суду від імені позивача ОСОБА_2 оскаржив його представник ОСОБА_3, який діє відповідно до повноважень наданих йому довіреністю від 09.07.08р.( а.с. 40). В апеляційній скарзі покликається на незаконність ухвали суду, оскільки жодна із осіб, які брали участь у розгляді справи із заявою про забезпечення позову не звертались. Крім того, питання про накладення арешту на спірне нерухоме майно вирішено без належного повідомлення позивача про день, час і місце проведення судового засідання. Просить скасувати оскаржувану ухвалу про накладення арешту на нерухоме майно.

Перевіривши у межах доводів апеляційної скарги та пред»явлених позовних вимог законність і обгрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи із наступного.

Відповідно до положень ст. 13 Конституції України власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільстіву. Держава забезпечує захист прав усіх суб»єктів права власності і господарювання. Усі суб»єкти права власності рівні перед законом.

Згідно із ст. 4 ЦПК України, Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

В цьому зв»язку, беззаперечно встановивши, що ухвалене 20.06.07р. рішення Франківського районного суду м. Львова ( а.с. 12) стосується прав ВАТ « Кінескоп» на спірне нерухоме майно ( а.с. 19-20, а.с. 24), які порушені внаслідок укладених в тому числі й за участю позивача угод ( а.с. 4-5), районний суд підставно скасував за нововиявленими обставинами ухвалене ним 20.06.07р. рішення про визнання за ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно (а.с. ЗЗ).

Приймаючи до уваги викладені у заяві про перегляд рішення факти щодо можливого вчинення шахрайських дій при укладенні угод про перехід права власності на нерухоме майно ( а.с. 19-20), діючи у відповідності із ст. 13 Конституції України та ст. 4 ЦПК України на захист інтересів держави, районний Суд’підставно ухвалив накласти арешт на спірну будівлю, заборонивши вчинення будь-яких дій пов»язаних із зміною права власноті на нього.

В цьому зв»язку, доводи апеляційної скарги про те, що жодна із сторін не зверталася до суду із заявою про забезпечення позову, не заслуговують на увагу, оскільки ст. 151 ЦПК не містить категоричної заборони суду приймати заходи для забезпечення позову за власною ініціативою, якщо це продиктовано необхідністю захисту державних та суспільних інтересів й не суперечить Конституції України.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану його повноважним представником ОСОБА_3 відхилити. Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 08 липня 2008 року про забезпечення позову залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду вступає в законну силу з моменту її проголошення й відповідно до п.2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.