Справа № 22ц/189

Категорія 23

   Головуючий у суді 1-ї ін ст. Мельничук

   Суддя - доповідач Заполовський В.Й.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справа х апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Заполовського В.Й.,

суддів   Миніч Т.І., Забродського М. І.,

при секретарі судового засідання Никончуїс О.О., за участю прокурора Кімак Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом прокурора Чуднівського району Житомирської області в інтересах ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Нібулон" ( ТзОВ СП „Нібулон") про визнання договору оренди землі недійсним за апеляційною скаргою ТзОВ СП „Нібулон" на рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 06 листопада 2008 року, -

встановила:

У липні 2008 року прокурор Чуднівського району Житомирської області звернувся до суду з вказаним позовом, . посилаючись на те, що проведеною прокуратурою району ^перевіркою встановлено, що між відповідачем та ОСОБА_1 02.02.2008 року було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 5 років. Проте ОСОБА_1 вказаний договір не підписував, а останній від його імені підписано невідомою особою. За таких обставин прокурор просив визнати цей договір недійсним.

Рішенням Чуднівського районного суду Житомирської області від 06 листопада 2008 року позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 02.02.2008 року між ТзОВ СП „Нібулон", в якості орендаря, та ОСОБА_1, в якості орендодавця, як такий, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Стягнуто з відповідача 51грн. судового збору в доход держави та 30грн. витрат з інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи, а також 1095, 54грн. витрат за проведення судово-почеркознавчої експертизи.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального закону, просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Зазначає, що суд не звернув уваги на те, що згідно положень ст. 638 ЦК України договір оренди не є укладеним, тому права ОСОБА_1 не порушені. Суд, на думку апелянта, помилково застосував до спірних правовідносин норми ст. 203 ЦК України та не встановив особу, якою підписано оскаржуваний договір.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

З ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що 02.02.2008 року укладено договір оренди земельної ділянки, належної ОСОБА_1, який замість останнього підписала стороння особа, що підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи ( а.с. 38 - 43 ). Вказаний договір було зареєстровано у Чуднівському РРО, відповідно до вимог ст. 20 Закону України „ Про оренду землі", про що у Державному реєстрі земель Центру Державного земельного кадастру вчинено запис від 15.02.2008 року за № 049822400149 ( а.с. 6-8).

Згідно ч. 1 ст. 210 ЦК України такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Тобто оскаржуваний договір є укладеним, однак, в порушення вимог п.п. 1-3 ст. 203 ЦК України, у момент його вчинення було відсутнє волевиявлення орендодавця ОСОБА_1

У відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у відповідності до положень ч. 1 ст. 215 ЦК України договір оренди є недійсним, оскільки ОСОБА_1 його не підписував, а тому при укладенні цього договору не було його волевиявлення.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на обгрунтованість прийнятого судом рішення.

З матеріалів справи та пояснень сторін встановлено, що договір не приводився до виконання, хоча є наявний акт прийому-передачі земельної ділянки, тому суд першої інстанції правильно не зазначив про застосування положень ст. 216 ЦК України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не містять посилань на порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело чи могло призвести до неправильного вирішення справи.

Підстави для скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Нібулон" ( ТзОВ СП „Нібулон") відхилити.

Рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 06 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.