Справа № 22- 3130/2009

 Головуючий у 1-й інстанції - Савлук Т.В..

Доповідач - Кабанченко О.А.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справа х Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Кабанченко О.А.
         суддів-Шахової О.В.

Желепи О.В. при секретарі - Кузнецовій З.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 січня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи Головне управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_4, про усунення від права спадкування за законом та визнання права на спадкове майно,

за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - Головне управління юстиції у м. Києві, про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги,

встановила:

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 22 січня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення від права спадкування за законом, визнання права на спадкове майно та зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду з направленням справи на новий розгляд, мотивуючи свої вимоги порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що в висновок суду про те, що факт ненадання допомоги ОСОБА_3 на утримання батька не свідчить про її ухилення від виконання обов»язку щодо його утримання є таким, що не відповідає дійсним обставинам справи. Докази надання будь-якої допомоги ОСОБА_5 відповідачкою в справі відсутні. ОСОБА_3 знала про стан здоров»я батька та його потребу у сторонньому догляді, проте була байдужа до нього, мала фізичну та матеріальну можливість надавати допомогу батькові, але не намагалась надати таку допомогу.

Доводів щодо неправильності рішення суду у частині відмови у задоволенні зустрічного позову апеляційна скарга не містить.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5

Після його смерті відкрилась спадщина на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1. Інша 1\2 вказаної квартири належить позивачу ОСОБА_2

Заповіт ОСОБА_5 не вчинявся.

Спадкоємцями першої черги за законом є дружина померлого ОСОБА_2, діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Останньому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв'язку із пропуском встановленого законом строку на прийняття спадщини.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 про усунення від права спадкування відповідачки ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що факт ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків по утриманню батька гне доведений.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи, з яких вбачається, що спадкодавець ОСОБА_5, який хворів і декілька років до смерті перебував у безпорадному стані, не звертався до відповідача ОСОБА_3 з вимогою про надання матеріальної допомоги, внаслідок неприязних стосунків з дружиною батька ОСОБА_2 відповідачка була обмежена у можливості регулярного спілкування з батьком.

Крім того, судом було встановлено, що сім'я відповідачки перебувала у тяжкому матеріальному становищі, в зв'язку з чим відповідач не мала можливості надавати матеріальну допомогу батькові.

Норми матеріального закону судом застосовані правильно.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не прийняв до уваги показання свідків, які були допитані за клопотанням позивача, не відповідають дійсності, оскільки з рішення суду вбачається, що на підставі показань цих свідків та інших доказів, що були надані позивачем, встановленно, що спадкодавець тяжко хворів, потребував стороннього догляду, який здійснювався дружиною ОСОБА_2

Доводи скарги про те, що відповідачка мала фізичну та матеріальну можливість надавати допомогу батькові, не грунтуються на доказах, що містяться у матеріалах справи, та яким суд дав належну оцінку.

 Порушень процесуального закону, які б стали підставою для скасування рішення суду, не встановлено.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду немає.

Керуючись ст., ст.. 307, 312 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 січня 2009 року залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України.