Справа 2-2846/08р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.12.2008р. Ленінський районний суд м. Луганська у складі: головуючого - судді Масенко Д.Є., при секретарі - Філатовій Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства „Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут по збагаченню та брикетуванню вугілля" про встановлення справедливої часткової відсоткової участі з виготовлення апарату та стягнення компенсації, -
встановив:
У жовтні 2008р. позивач звернувся до суду з позовом до відповідача у якому послався на наступні обставини.
01.04.1977р. ВНДІДПЕ СРСР м. Москва йому видано пріоритет на апарат попереднього збезводнювання вугільних пульп № 4123970/25 від 03.03.1987р. У 1987р. він отримав авторське свідоцтво на засіб з попереднього збезводнювання пульп у вугільній та горно-рудній промисловості. Формула виробу - засіб для попереднього збезводнювання пульп із застосування двох сит у формі звужуючихся до низу конусів, встановлених послідовно та співвідносно один до одного, з’єднаних між собою зливним порогом у вигляді кільця. У 1993р. він отримав патент України № 917.
На його думку відповідач, застосовуючи таку саме навіску сит виготовив апарат який відповідає половині його авторського свідоцтва № 1532085 та патенту № 917 або повністю його пріоритету від 01.04.1977р.
На його неодноразову пропозицію відповідачу про встановлення відсоткової участі у виготовленні грохотів він отримував відмову.
У зв’язку з викладеним позивач просить: встановити справедливу відсоткову участь по виготовленню його апарата який захищений авторським свідоцтвом та зобов’язати відповідача виплатити йому компенсацію у розмірі 500 000 гривень.
В судовому засіданні позивач підтримав свій позов, надав відповідні пояснення, письмово уточнив найменування відповідача ОСОБА_2 підприємство „Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут по збагаченню та брикетуванню вугілля".
Представник відповідача позов не визнав, надав письмові заперечення у яких послався на ті обставини, що позивач безпідставно наполягає на пріоритеті на винахід тому, що згідно доданої до позову копії описання винаходу до авторського посвідчення № 483151, виданого відповідачу, заявка відповідача та пріоритет на „конусний грохот" датується 13.05.1974 року, згідно цього факту ні як не можуть бути порушені права. Також, в підтвердження своїх вимог позивач посилається на копію описання винаходу до авторського посвідчення № 906626, у якої заявка та пріоритет датується 23.06.1980 року, але дано ще посвідчення іншому підприємству - Державному проектно-конструкторському інституту „Гіпромашвуглезбагачення", тому цей документ не може бути покладено в обгрунтування позовних вимог до ДП "Укрндівуглезбагачення". В продовж періоду 1970 - 1985 років відповідач при розробки грохотів конусного типу ГК використовував такі авторські посвідчення: № 381420, у якому дата заявки визначена 06.08.1971р., № 398275, у якому дата заявки визначена 20.07.1971 р., та № 483151, у якому дата заявки визначена 13.05.1974 року. Це підтверджується патентним формуляром, службовим документом відповідача, від 28.12.1978 р. Згідно вищевказаних документів, а
також паспортів на грохот конусній типа ГК, авторський винахід позивача при розробки грохотів конусного типу ГК не використовувався.
Стосовно вимог щодо стягнення компенсації у розмірі 500000, 00 грн. за виготовлення апарату позивача, захищеного авторським посвідченням, відповідач зазначив, що ніколи не виготовлював такий апарат, так як має статус науково-дослідного проектно-конструкторського інституту, а не заводу-виготовлювача. Згідно ст. 518 Цивільного кодексу УРСР, діючого с 1963 до 31.12.2003 року винахідник, якому видано авторське свідоцтво, в разі використання його винаходу, має право на винагороду залежно від економії або іншого позитивного ефекту, одержуваного в результаті використання винаходу. До такого авторського свідоцтва повинно бути додано: акт впровадження у виробництво та розрахунок економічного ефекту. Але позивач не надав суду доказів використання його винаходу у виробництві та розрахунок економічного ефекту, ці документи повинні бути затверджені міністерством у галузі якого використовується винахід. Кошти винагороду авторам сплачувалися також Міністерством зі спеціального фонду, створеного підприємствами галузі. Сам же позивач додає до позовної заяви копію листа № 2-25/675 від 12.04.1996 року з Управління економіки промислової власності Державного патентного відомства України, у якому значено що для підтвердження факту використовування його винаходу позивач повинен звертатися на завод-виготовлювач.
Також, безпідставні вимоги позивача на дольову процентну участь по виготовленню його апарату підтверджуються листом Державної гірничої академії України № 16-18/54 від 05.06.1996р., згідно якого встановлено, що позивач не є співавтором створення конструкцій типорозмірного ряду грохотів ГК-1, 5м, ГК-3 й ГК-6, які створені лише ДП Укрндівуглезбагачення". А також, що заявка Позивача від
01.04.1977 року до Державного комітету СРСР по справа м винаходів не знайшла новизни, тому у видачі авторського посвідчення позивачу було відмовлено і він його отримав лише 30.12.1987 року. Прототипом його винаходу експертиза встановила конструкції грохотів типа ГК відповідача. Тобто сам Позивач опирається у своєму винаході на винахід відповідача. Цей лист підписано компетентними спеціалістами академії: проректором по науковій роботі, доктором технічних наук, професором ОСОБА_3 та завідуючою патентним відділом ОСОБА_4 компетенцію яких не можливо ставити під сумнів. Наприкінці цього листа вказані спеціалісти надають висновок, що конструкції грохотів типа ГК відповідача не мають круглої підставки та циліндричних сит нерухомо встановлених по кругу на цій підставці, згідно з винаходом позивача, конструктивні особливості знахідки відповідача захищені авторськими посвідченнями СРСР у 1974 році, задовго до винаходу позивача, тобто позивач не має авторських прав на серію грохотів ГК і на матеріальне заохочення.
Вислухавши пояснення сторін, висновок спеціаліста та дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного.
Згідно ст. 459 ЦК України винахід вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо він, відповідно до закону, є новим, має винахідницький рівень і придатний для промислового використання. Об’єктом винаходу може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології. Законом можуть бути встановлені продукти та процеси, які не є придатними для набуття права інтелектуальної власності на них відповідно до цієї статті.
Відповідно до ст. 462 ЦК України набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом. Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, корисної моделі, сукупністю суттєвих ознак промислового зразка. Умови та порядок видачі патенту встановлюються законом.
На підставі ст. 463 ЦК України суб’єктами права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель та промисловий зразок є: 1) винахідник, автор промислового зразка; 2) інші особи, які набули прав на винахід, корисну модель та промисловий зразок за договором чи законом.
Статтею 464 ЦК України передбачено, що майновими правами інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок є:
1) право на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка;
2) виключне право дозволяти використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка (видавати ліцензії);
3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, корисної моделі, промислового зразка, в тому числі забороняти таке використання;
4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом
Як встановлено у судовому засіданні позивачем було отримане авторське свідоцтво СРСР № 1532085 та авторське свідоцтво України № 917 на засіб з попереднього збезводнювання пульп, пріоритет на винохід встановлено з 30.12.1987р.. Зазначене підтверджується описом винаходу до авторського свідоцтва (а.с. 10, 12).
Разом з тим, згідно описання винаходу до авторського посвідчення № 483151, виданого відповідачу, заявка відповідача та пріоритет на „конусний грохот" датується 13.05.1974 року. (а.с. З) Також, в підтвердження своїх вимог позивач посилається на копію описання винаходу до авторського посвідчення № 906626, у якої заявка та пріоритет датується 23.06.1980 року, але дано ще посвідчення іншому підприємству - Державному проектно-конструкторському інституту „Гіпромашвуглезбагачення" (а.с. 5).
Крім того в судовому засіданні встановлено, що впродовж періоду 1970 - 1985 років відповідач при розробки грохотів конусного типу ГК використовував такі авторські посвідчення: № 381420, у якому дата заявки визначена 06.08.1971р., № 398275, у якому дата заявки визначена 20.07.1971 р., та № 483151, у якому дата заявки визначена 13.05.1974 року. Це підтверджується патентним формуляром (а.с. 37), службовим документом відповідача, від 28.12.1978 р. та копіями паспортів грохотів конусних типу ГК (44-48).
Такими чином, судом не приймаються до уваги посилання позивача на ті обставини, що його пріоритет на згаданий винахід було встановлено у 1977р., оскільки рішенням державної науково-технічної експертизи винаходів позивачу було відмовлено у видачі авторського свідоцтва за його заявою (пріоритет від 1977р.) у зв’язку з невідповідністю критеріям новизна, що підтверджується відповідним рішенням (а.с. 8).
Відносно доводів позивача щодо застосування однакової навіски сит, судом також не встановлено фактів на підтвердження цього, оскільки згідно авторських свідоцтв відповідача № № 381420 (а.с. 40) 483151 (а.с. З) та наданих в судовому засіданні пояснень фахівця вбачається, що серійні грохоти типу ГК конструкції відповідача не мають круглої підставки та циліндричних сит, нерухомо встановлених по кругу на цій підставці.
Також, судом не можуть бути прийняті до уваги посилання позивача на ті обставини, що відповідач у своїх апаратах застосовує саме його винахід, оскільки це грунтується на припущеннях самого позивача та не підтверджено будь-якими доказами.
На підставі викладеного суд не знаходить підстав для задоволення позову.
4
Керуючись ст. ст. 10, 11, 59, 60, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 459, 462, 463, 464 ЦК України, суд -
вирішив:
В задоволені позову ОСОБА_1 до Державного підприємства „Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут по збагаченню та брикетуванню вугілля" про встановлення справедливої часткової відсоткової участі з виготовлення апарату та стягнення компенсації - відмовити за необгрунтованістю позовних вимо г.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.