У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
|
головуючого |
Кліменко М.Р. |
|
суддів за участю прокурора |
Кармазіна Ю.М., Федченка О.С. Сухарева О.М. |
розглянула в судовому засіданні 13 червня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 квітня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області від 26 липня 2005 року .
Цим вироком засуджено
ОСОБА_1 ,
13 січня 1959 року народження,
раніше судимого
- 30.03.1995 р. за ч.4 ст.81 КК України на 5 років позбавлення волі (1960 року);
- 24.04.2002 р. за ч.3 ст.185, ч.2 ст.185, 70 КК України на 3 роки позбавлення волі (2001 року), звільненого 29.12.2004 року по відбуттю строку покарання,
- за ч.3 ст.185 КК України на 5 років позбавлення волі;
- за ч.2 ст.185 КК України на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 255 грн. 90 коп. на відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_3.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, судові рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржені.
ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.
12.01.2005 року, близько 11 год., ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, використовуючи ключі від вхідних дверей потерпілої ОСОБА_3., незаконно проник в її квартиру АДРЕСА_1, звідки таємно викрав майно на загальну суму 452 грн.40 коп., при цьому ОСОБА_2 залишався біля під'їзду будинку для можливості попередження про небезпеку. Викрадене ОСОБА_1 виніс з двору, а потім разом з ОСОБА_2 вони розпорядились викраденим на власний розсуд.
Цього ж дня 12.01.2005 року, близько 13 год., ОСОБА_1 повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, прийшли на квартиру до ОСОБА_4, що проживає за адресою: АДРЕСА_2, з метою продажу раніше викраденого у ОСОБА_3. телевізору, де, скориставшись відсутністю господаря, таємно вкрали його чоботи, вартістю 260 грн.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області від 26 липня 2005 року вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 квітня 2005 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишено без зміни.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 стверджує про неповноту та однобічність досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, безпідставне засудження за крадіжку майна у потерпілого ОСОБА_4 та просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу направити на нове розслідування.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про часткове задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 і необхідність скасування судових рішень щодо обох засуджених в частині засудження за крадіжку майна у ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 185 КК України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у викраденні з проникненням до житла за попередньою змовою із ОСОБА_2 майна потерпілої ОСОБА_3. на суму 452грн.40коп. та у викраденні за попередньою змовою із ОСОБА_2 чобіт ОСОБА_4, вартістю 260 грн., за обставин, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на сукупності зібраних у справі доказів, і є правильним.
Обґрунтовуючи свій висновок, суд у вироку послався на показання потерпілих ОСОБА_3. і ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, дані протоколів вилучення викраденого та довідок про вартість викраденого, з яких вбачається, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2, розпиваючи спиртні напої з ОСОБА_3, таємно взяли з кишені її куртки ключі від її квартири та з проникненням до її житла викрали телевізор, магнітофон, електрочайник, годинник, електролампочки, з яких магнітофон продали ОСОБА_7, у якого він і був вилучений, електрочайник передали співмешканці ОСОБА_1, у якої його в подальшому було вилучено, а телевізор намагались продати ОСОБА_4, скориставшись відсутністю якого, викрали його чоботи, які той разом з племінником забрав у засуджених, наздогнавши їх після виявлення крадіжки.
Доводи ОСОБА_1 про те, що всі речі у ОСОБА_3. і ОСОБА_4 вони брали з дозволу останніх, перевірялись судом першої і апеляційної інстанцій і свого підтвердження не знайшли, а тому обґрунтовано визнані надуманими з метою уникнути відповідальності за фактично скоєне.
Суд повно, всебічно і об'єктивно дослідив всі докази по справі і дав їм належну оцінку, правильно кваліфікувавши дії ОСОБА_1
Разом з тим, колегія суддів вважає, що судові рішення щодо ОСОБА_1 і в порядку ст. 395 КПК України щодо ОСОБА_2 в частині їх засудження за ч. 2 ст. 185 КК України по епізоду викрадення майна у ОСОБА_4 підлягають скасуванню у зв'язку з декриміналізацією цих дій.
Згідно зі ст. 51 КУпАП (в редакції Закону України від 2 червня 2005 року “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення”) викрадення чужого майна шляхом крадіжки вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У відповідності до Закону України “Про податок на доходи фізичних осіб” від 22 травня 2004 року з урахуванням соціальної пільги неоподатковуваний мінімум доходів громадян на 2005 рік встановлений в сумі 131 грн., тобто дрібною крадіжкою вважається викрадення майна, вартість якого не перевищує 393 грн.
Враховуючи, що згідно зі ст. 58 Конституції України і ч. 1 ст. 5 КК України закон, який скасовує чи пом'якшує відповідальність, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання ним чинності, а вирок щодо засуджених не був приведеним у відповідність до нового законодавства, судові рішення щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині їх засудження за ч. 2 ст. 185 КК України за крадіжку чобіт ОСОБА_4 підлягають скасуванню, а справа в цій частині закриттю, оскільки вартість викрадених чобіт на момент вчинення злочину становила 260 грн., тобто не перевищувала трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на викладене, підлягає виключенню із судових рішень призначення засудженим покарання за ч. 2 ст. 185 КК України та за сукупністю злочинів.
При призначенні засудженим покарання суд дотримав вимоги ст. 65 КК України, і підстав для пом'якшення покарання не встановлено.
Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 квітня 2005 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області від 26 липня 2005 року щодо ОСОБА_1 і в порядку ст. 395 КПК України щодо ОСОБА_2 в частині їх засудження за ч. 2 ст. 185 КК України скасувати, а справу в цій частині закрити.
Вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 3 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі, а ОСОБА_2 на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ст.395 КК України і ч. 3 ст. 185 КК України, на 5 років позбавлення волі.
Судді:
Кліменко М.Р. Кармазін Ю.М. Федченко С.М.