АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

м. Чернівці «  01 »  березня 2010р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого                        Колотила О.О.

судді                                        Петлюка В.І.

народних засідателів          Івасюк Л.Г., Ісака А.Ф., Ослоновича В.А.

при секретарях                     Ватаманюк-Ірініч М.Я., Козек Ю.І.

за участю прокурора           Єжелєва П.П.
та адвоката                            ОСОБА_1

представника потерпілого  ОСОБА_2    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційного суду Чернівецької області справу з обвинувачення

ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Ставчани, Хотинського району, Чернівецької області, мешканця АДРЕСА_4, українця, громадянина України з вищою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого на підставі ст. 89 КК України,–

у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 187 ч.4; 15 ч.3, 115 ч.2, п.п.1, 6; 263 ч.1; 185 ч.2 КК України,–

В С Т А Н О В И Л А:

09 липня 2009 року, приблизно о 15 годині, підсудний ОСОБА_3, у стані алкогольного сп’яніння, із своєю співмешканкою ОСОБА_4 прийшов у квартиру АДРЕСА_1 до своїх знайомих ОСОБА_5 та його дружини ОСОБА_6 і запропонував їм разом поїхати за місто відпочити.  

Справа № 1-5/2010р

Потерпілий ОСОБА_5 був згідний на поїздку, а ОСОБА_6 незважаючи на неодноразові прохання та наполягання ОСОБА_3 відмовилася їхати, внаслідок чого між ними виникла конфліктна ситуація, в ході якої, коли ОСОБА_5 знаходився в кімнаті, а ОСОБА_6 вийшла в коридор, підсудний з метою її умисного вбивства, ножем, який приніс із собою, наніс удар в життєво важливий орган – шию, після чого, коли потерпіла рятуючись від нього зайшла в кімнату і впала на коліна, став наносити удари в шию та грудну клітку.

В цей час, почувши шум, до кімнати зайшов чоловік потерпілої ОСОБА_5 і намагався припинити злочинні дії підсудного.

Залишивши ОСОБА_6, ОСОБА_3 з метою умисного вбивства ОСОБА_5 штовхнув його на журнальний столик, а потім на підлогу між диваном та журнальним столиком і став наносити удари ножем в життєво важливі органи – шию та обличчя. Потерпілий захищаючись від ударів руками став кликати на допомогу.

Почувши крик, сусідка потерпілих ОСОБА_7 почала дзвонити та стукати в двері і імітуючи чоловічий голос, вимагала їх відкрити говорячи, що це міліція.

Злякавшись бути затриманим на місці вчиненого злочину, ОСОБА_3 перестав наносити удари ОСОБА_5, став бігати по квартирі, потерпілий скориставшись цим піднявся і відчинив вхідні двері, після чого підсудний разом із своєю співмешканкою ОСОБА_4, яка весь цей час знаходилась в квартирі, але участі у вчиненні злочину не брала з місця вчиненого злочину втекли.

При виході з квартири, сусідка потерпілих ОСОБА_7 вдарила підсудного дверима, внаслідок чого він випустив з руки на підлогу ніж, яким намагався вбити потерпілих.

Внаслідок злочинних дій підсудного, потерпілій ОСОБА_6 були заподіяні багаточисельні ножові поранення передньої та задньої поверхні шиї, задньої поверхні грудної клітки, ускладнені зовнішньою кровотечею, гіповолемічним   шоком, посттравматичною мієлопатією на фоні ножового проникаючого поранення спинномозкового каналу на рівні ШВХ (шийного потовщення) з помірним правобічним геміпарезом, в руці тільки дистального відділу, порушенням функції тазових органів по типу затримки, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як такі, що небезпечні для життя в момент спричинення, потерпілому ОСОБА_5 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді колото-різаних ран в ділянці лівої щоки, шиї зліва, наскрізної рани правої кисті з пошкодженням сухожилка розгинача 1-го пальця, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень як такі, що спричинили тривалий розлад здоров’я.

Таким чином, підсудний з причин, які не залежали від його волі не зміг виконати усі дії, які вважав необхідними для доведення вбивства потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_5 до кінця, внаслідок чого злочин не було закінчено.

25 вересня 2009 року, приблизно о 09 годині, ОСОБА_3 знаходячись у гостях у потерпілого ОСОБА_8, у квартирі АДРЕСА_2, таємно викрав з житлової кімнати належний йому мобільний телефон «Нокіа 3310» вартістю 480 гривень із стартовим пакетом «ДіДжус» вартістю 20 гривень, а всього майно на загальну суму 500 гривень.

На початку вересня 2009 року, приблизно о 16 годині, ОСОБА_3 не маючи передбаченого законом дозволу на придбання, зберігання, носіння та передачу вогнепальної зброї і бойових припасів на зупинці «Дріждзавод» по вулиці Галицький шлях в м. Чернівці, у невстановленої слідством особи, незаконно придбав вогнепальну зброю і бойові припаси до неї, одержавши як подарунок посилкою з Італії обріз гвинтівки «MARK XXII» калібру 5,6 мм., який згідно з висновком балістичної експертизи є вогнепальною зброєю, виготовленим саморобним способом шляхом видалення ствола до залишкової довжини 296мм. та ложі по шийку і придатний для стрільби патронами калібру 5,6 мм. кільцевого запалення та 10 патронів, які згідно з висновком балістичної експертизи є боєприпасами, спортивно-мисливськими патронами кільцевого запалення калібру 5,6 мм. призначеними для проведення пострілу з нарізної вогнепальної зброї.

Незаконно придбавши вогнепальну зброю та боєприпаси, ОСОБА_3 незаконно зберігав їх за місцем свого проживання в АДРЕСА_4, а також носив із собою, після чого 24 вересня 2009 року, приблизно о 14 годині, в квартирі АДРЕСА_3 позичивши 400 гривень, незаконно передав в якості застави ОСОБА_9 обріз гвинтівки «MARK XXII» калібру 5,6 мм. з одним патроном в каналі ствола.

27 вересня 2009 року працівниками міліції у ОСОБА_3 було виявлено та вилучено решту дев’ять патронів до вогнепальної зброї калібру 5,6 мм., які він носив із собою.

Будучи допитаним в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст. 15 ч.3, 115 ч.2 п.1 КК України визнав частково, в умисному заподіянні у стані сильного душевного хвилювання потерпілій ОСОБА_6 тяжкого тілесного ушкодження, а потерпілому ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесного ушкодження, за ст. 185 ч.2 КК України не визнав, за ст. 263 ч.1 КК України визнав, що незаконно зберігав отримані в подарунок вогнепальну зброю та бойові припаси до неї, які добровільно видав працівникам міліції.

Винність ОСОБА_3 у вчиненні поставлених йому у вину злочинів повністю доведена в судовому засіданні сукупністю досліджених судом таких доказів.

І  По епізоду незакінченого замаху на умисне вбивство потерпілих  ОСОБА_6 та ОСОБА_5

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину за ст.ст.15 ч.3, 115 ч.2 п.1 КК України визнав частково, в умисному заподіянні у стані сильного душевного хвилювання потерпілій ОСОБА_6 тяжкого тілесного ушкодження, а потерпілому ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесного ушкодження, заперечує умисел на умисне вбивство цих потерпілих і пояснив, що з 2008 року підтримував стосунки з ОСОБА_5 та його дружиною ОСОБА_6, вони кілька разів їздили відпочивати разом на дачу, мав з потерпілою інтимні стосунки.

09 липня 2009 року, приблизно о 15 годині, він із своєю співмешканкою ОСОБА_4, у стані алкогольного сп’яніння, прийшов до потерпілих і запропонував разом з ними поїхати відпочивати за місто.

ОСОБА_5 погодився на поїздку, а ОСОБА_6 відмовилась, коли вони опинились на одинці запропонувала зустрітись з ним ввечері, сказала, що хоче розірвати стосунки між їхніми сім’ями. Він любить ОСОБА_4 і не хотів, щоб їй стало відомо про його інтимні стосунки з ОСОБА_6, не усвідомлюючи, що робить ножем, який взяв з тумбочки, наніс кілька ударів ОСОБА_6 В цей час потерпілий ОСОБА_5, тримаючись за стіну, почав рухатись в його напрямку, впав на нього, тому він і йому наніс кілька ударів ножем, після чого з місця вчиненого злочину разом з ОСОБА_4 втік. Не чув, щоб у квартиру хтось стукав, сусідки потерпілих не бачив. Умислу на вбивство потерпілих у нього не було.

Винність ОСОБА_3 у вчиненні незакінченого замаху на умисне вбивство потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_5, крім часткового визнання ним своєї вини підтверджується такими доказами.

Потерпіла ОСОБА_6 пояснила суду, що влітку 2008 року вони з чоловіком познайомились з підсудним, вони підтримували з ним хороші стосунки, зустрічались в місті, інколи разом ходили в кафе.

09 липня 2009 року, приблизно об 11 годині, до них прийшов підсудний із своєю співмешканкою ОСОБА_4, домовились зустрітись пізніше.

Близько 15 години, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 знову прийшли до них, запропонували поїхати відпочити за місто, підсудній був у стані алкогольного сп’яніння. ОСОБА_5 погоджувався їхати, а вона, незважаючи на наполягання ОСОБА_3 заперечувала проти поїздки.

Підсудний з ОСОБА_4 знаходились в коридорі, вона з чоловіком зайшла у кімнату, залишила його там і вийшла, щоб їх провести. ОСОБА_3 в черговий раз запитав чи вирішила вона їхати і коли почув у відповідь, що ні, крикнув: «будеш знати як відмовляти», після чого зненацька наніс їй удар ножем в шию. Вона рятуючись, стала відступати назад в кімнату, де втрачаючи свідомість, впала на коліна, а руки поставила на стілець. Підсудний, стоячи за спиною, продовжував наносити їй удари ножем в шию та грудну клітку. Від нанесених ударів вона впала горілиць на підлогу. В цей час в кімнату зайшов ОСОБА_5, штовхнув ОСОБА_3, підсудний повалив чоловіка на підлогу і став йому наносити удари ножем. ОСОБА_5 кричав, що нас вбивають, кликав на допомогу сусідку ОСОБА_7 ОСОБА_7 стала стукати в двері, вимагала їх відчинити, кричала, що це міліція. Хто відчинив двері не пам’ятає, бачила як ОСОБА_3 замахнувся ножем на сусідку, над нею зігнулась ОСОБА_4, щоб, на її думку, їй допомогти, після чого ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з квартири втекли.

Вважає, що якщо б не чоловік, ОСОБА_3 її б убив, а також, якщо б не сусідка ОСОБА_7, то убив би і чоловіка, який є інвалідом першої групи і не може чинити належного опору. ОСОБА_7 важко ходить через хворі ноги, однак вона високого зросту, важить понад 140 кг., тому ОСОБА_3 налякавшись її втік з квартири. В ході нанесення ударів ножем було пошкоджено золотий ланцюжок, який залишився на місці події і який їй повернули працівники міліції.

Просить стягнути матеріальну шкоду в сумі 13 979 гривень 52 коп., вартість ліків, витрачених на лікування, а також моральну шкоду в сумі 100 000 гривень.

Моральну шкоду обгрунтовує тим, що перенесла великі фізичні та моральні страждання, до цього часу не може працювати, не змогла захистити науковий ступінь кандидата медичних наук, захист дисертації було призначено на вересень 2009 року.

Потерпілий ОСОБА_5 показав суду, що є інвалідом першої групи, з підсудним підтримував хороші стосунки. Вони з ним зустрічались в місті 2-3 рази в місяць.

09 липня 2009 року, приблизно о 15 годині, підсудний із своєю співмешканкою ОСОБА_4 прийшов до них з дружиною, пропонували поїхати відпочити за місто, приготувати шашлики. Він погодився, а дружина заперечувала проти неодноразових пропозицій ОСОБА_3 поїхати на природу.

Під час їхньої розмови з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в коридорі, ОСОБА_6 зайшла в кімнату. Через деякий час підсудний попросив покликати її для розмови. Він зайшов в кімнату, сказав дружині, що з нею хоче говорити ОСОБА_3 ОСОБА_6 вийшла в коридор, а він залишився в кімнаті. Через кілька хвилин почув, що хтось упав на підлогу. Вийшовши, побачив в іншій кімнаті, що на підлозі в крові горілиць лежить дружина, а над нею зігнувся підсудний і наносить удар ножем. Він відштовхнув підсудного від дружини, ОСОБА_10 напав на нього, вони впали на журнальний столик, а потім він опинився на підлозі між диваном та журнальним столиком. ОСОБА_3 наніс йому кілька ударів ножем в обличчя та шию, однак він захищався руками і знаходження між журнальним столиком та диваном не давало підсудному можливості наносити сильні удари. Знаючи, що сусідка ОСОБА_7 знаходиться вдома, став кликати її на допомогу. ОСОБА_7 почула його крик, стала дзвонити в квартиру, вимагала відчинити двері, кричала чоловічим голосом, що це міліція. ОСОБА_3 налякався, припинив наносити йому удари, тому він зумів піднятись, вибив двері і впустив ОСОБА_7 в квартиру. ОСОБА_3 разом із ОСОБА_4 з місця вчиненого злочину втекли.

Вважає, що підсудний убив би його і дружину, якщо б крик про допомогу не почула сусідка ОСОБА_7

Цивільний позов підтримує, просить стягнути матеріальну шкоду, пов’язану з витратами на лікування в сумі 13 979 гривень 52 коп. і моральну шкоду в сумі 70 000 гривень.

Моральну шкоду обгрунтовує перенесеними фізичними та моральними стражданнями, погіршенням загального стану здоров’я, що позбавило його можливості пересуватись без стороннього допомоги.

Свідок ОСОБА_11 пояснила  суду, що потерпілий ОСОБА_5 її син, а ОСОБА_6 невістка, вони проживають разом. В першій половині дня 09 липня 2009 року вона з чоловіком поїхала в місто, повернулись додому близько 15 години.

В квартирі на підлозі вся в крові лежала невістка, син знаходився поруч і рукою перекрив вену, з якої йшла кров. Обличчя в ОСОБА_6 було синього кольору вона подумала, що вони її втратять. Потерпілих відвезли в лікарню.

Сусідка ОСОБА_7 розповіла їй, що почувши крики сина, що вбивають, стала дзвонити в квартиру, стукати двері, кричала, що це міліція. Через деякий час двері відчинились і з квартири з ножем в руках вибіг підсудний та незнайома жінка. Вона дверима вдарила підсудного і той випустив ніж. ОСОБА_6 знаходилась кілька днів в реанімації, а потім на лікуванні в лікарні, вони, щоб врятувати їй життя та для лікування сина купляли з чоловіком ліки.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні підтвердив ці покази ОСОБА_11, пояснив, що повернувшись із дружиною додому побачив на підлозі невістку всю в крові, а біля неї сина. ОСОБА_6 була непритомна. В коридорі скрізь була кров, обстановка мала жахливий вигляд. Сусідка ОСОБА_7 розповіла про обставини вчиненого щодо потерпілих злочину. Сина та невістку відвезли в лікарню, боролись за життя ОСОБА_6, купляли різні ліки.

З показів свідка ОСОБА_7 на досудовому слідстві, які суд досліджував в судовому засіданні (Т.1 а.с. 183-184, 186) видно, що вона є сусідкою потерпілих. 09 липня 2009 року, приблизно о 15 годині, почула в їх квартирі шум та крик про допомогу, стала дзвонити та стукати в двері, імітуючи чоловічий голос, кричала, що це міліція. Через деякий час двері відчинились, з квартири вийшов підсудний, тримаючи в руках ніж. Вона дверима вдарила ОСОБА_3 і він випустив ніж на підлогу. В кімнаті на підлозі в крові лежала ОСОБА_6, а над нею схилилась ОСОБА_4 Вона крикнула на ОСОБА_4 і та втекла з квартири, після чого стала допомагати потерпілим та викликала автомашину швидкої медичної допомоги.

У суду немає підстав не довіряти цим показам ОСОБА_7, оскільки вони повністю узгоджуються з показами потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_5 і вона в ході впізнання по фотографіях (Т.1 а.с. 184) впізнала ОСОБА_4 як особу, яка 09 липня 2009 року знаходилась в їхній квартирі.

Свідок ОСОБА_13 показала суду, що проживає в одному будинку з потерпілими на першому поверсі. 9 липня 2009 року, після 14 години, біля дверей квартири бачила молодих чоловіка і жінку, які за їх словами чекали ОСОБА_5 Приблизно через 10 хвилин, кілька разів чула чоловічі та жіночі крики, гупання дверима. Вийшовши в під’їзд бачила, що лікарі швидкої медичної допомоги несли ОСОБА_6, а ОСОБА_5 вели під руки.  

В якості понятої брала участь в огляді квартири потерпілих, в кімнаті було багато крові, на підлозі знайшли ніж. Сусідка ОСОБА_7 розповіла, що напали на ОСОБА_5 та ОСОБА_6, потерпілий дуже кричав, кликав на допомогу, почувши його вона стала стукати в двері, кричала, що це міліція. Через деякій час двері відчинились, з квартири з ножем в руках вийшов чоловік, якого вона вдарила дверима і він ніж випустив. Над ОСОБА_6 схилилась жінка на яку вона крикнула і та з квартири втекла.

З показів ОСОБА_4 на досудовому слідстві в якості обвинуваченої, які суд досліджував в судовому засіданні (Т.1 а.с. №№ 224-225, 235-242) видно, що 09.07.2009 року, вона разом з ОСОБА_3 прийшли до потерпілих і запропонували їм поїхати за місто відпочити. Підсудний наполягав на поїздці, а ОСОБА_6 відмовляла йому в цьому. Раптом вона побачила, що підсудній чимось ударив потерпілу, яка позадкувала в кімнату, де ОСОБА_3 продовжив наносити їй удари, після чого став боротися з ОСОБА_5 В цей час в квартиру стали дзвонити та стукати в двері і вони з квартири втекли.  

Ці покази ОСОБА_4 в якості обвинуваченої  в колегії суддів не викликають сумніву, оскільки вони отримані в установленому законом порядку в присутності захисника, в його присутності вона підтримала їх на очній ставці з потерпілими (Т.1 а.с. №№ 208-214) і вони повністю узгоджуються з показами потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_5, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_13  

З протоколу огляду місця події (Т.1 а.с. №№ 51-58) видно, що в квартирі потерпілих було виявлено та вилучено сліди крові, пошкоджений ланцюжок та ніж зі слідами бурого кольору, одяг ОСОБА_5  

Згідно з висновком імунологічної експертизи (Т.1 а.с. №№ 128-133), на вилученому з місця події ножі виявлено кров походження якої не виключається від ОСОБА_6 та ОСОБА_5  

У відповідності до висновку  імунологічної експертизи (Т.1 а.с. №№ 87-90, 94-97), на одязі потерпілих вилученому з місця події та виданого лікарнею швидкої медичної допомоги виявлено сліди крові походження якої від них не виключається.  

Згідно з висновком медико-криміналістичної експертизи (Т.1 а.с. №№ 128-133, 145-147), виявлені у потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_5 тілесні ушкодження могли виникнути від ножа, який було вилучено під час огляду місця події.

З протоколів відтворення обстановки та обставин події (Т.1 а.с. №№ 164, 177) видно, що потерпілі показали як підсудний наносив їм удари ножем в шию, грудну клітку та обличчя.  

З протоколу впізнання по фотознімках (Т.1 а.с. №№ 187) вбачається, що свідок ОСОБА_7 впізнала ОСОБА_4 як особу, яка 9 липня 2009 року була на місці вчиненого злочину разом з ОСОБА_3  

У відповідності до висновку судово-медичної експертизи (Т.1 а.с. №№ 76-78), у потерпілої ОСОБА_6 були виявлені багаточисельні (десять)  ножові поранення передньої та задньої поверхні шиї, задньої поверхні грудної клітки, ускладнені зовнішньою кровотечею, гіповолемічним  шоком, посттравматичною мікнопатією на фоні ножового проникаючого поранення спинномозкового каналу на рівні ШВХ (шийного потовщення) з помірним правобічним геміпарезом, в руці тільки дистального відділу, порушенням функцій тазових органів по типу затримки, які виникли в результаті дії колюче-ріжучого знаряддя і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

З цього ж висновку видно, що у потерпілої ОСОБА_6 виявлено одну рану розміром 2 см. х  6 см., на передній поверхні шиї і шість ран на задній поверхні шиї, одна з ран глибиною до 8 см. тупо закінчується  в ділянці поперечних відростків 4 і 5 шийних хребців  і друга рана глибиною до 10 см. проходить по боковій поверхні зліва від тіла шийних хребців. В глибині рани відмічається пульсація лівої сонної артерії. Інші чотири рани глибиною до 5 см.

Даний факт свідчить, що ОСОБА_3 нанісши таку кількість ударів в життєво-важливий орган шию мав умисел на умисне позбавлення потерпілої ОСОБА_6 життя.  

Допитаний в судовому засіданні за клопотанням захисника підсудного ОСОБА_1 судово-медичний експерт ОСОБА_14 роз’яснив свій висновок і пояснив, що заподіяні потерпілій ОСОБА_6 тілесні ушкодження в сукупності призвели до великої втрати крові та гіповолемічного шоку, тому є  тяжкими і в разі ненадання їй своєчасної медичної допомоги вона могла померти.  

Згідно з висновком судово-медичного експерта (Т.1 а.с. №№ 82-83), у потерпілого ОСОБА_5 було виявлено тілесні ушкодження у вигляді колото-різаних ран в ділянці лівої щоки, шиї зліва, наскрізної рани правої кисті з пошкодженням сухожилка розгинача 1-го пальця, які виникли в результаті дії колюче-ріжучого знаряддя і відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень як такі,  що спричинили тривалий розлад здоров’я.  

Цей висновок повністю підтверджує покази потерпілого ОСОБА_5, що ОСОБА_3 мав умисел на його умисне вбивство, наносив удари ножем в життєво-важливі органи шию та обличчя і тільки те, що він захищався від ударів руками та дії сусідки ОСОБА_7 перешкодили довести злочин до кінця.

У відповідності до висновку судової психолого-психіатричної  експертизи, ОСОБА_15 (Т.1 а.с. №№ 171-172) на час вчинення злочину ознак хронічного психічного захворювання та ознак будь-якого іншого тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.  

З цього ж  висновку вбачається, що судова психолого-психіатрична  експертиза щодо ОСОБА_3 була проведена в період з 27.10.2009 року по 11.12.2009 року з урахуванням отриманих ним раніше черепно-мозкових травм, тому посилання захисника ОСОБА_1, що одержані підсудним у 2006 році черепно-мозкові травми викликають сумнів в його осудності суд розцінює як такі, що не грунтуються на матеріалах справи і спрямовані на затягування її розгляду.  

ІІ. По епізоду таємного викрадення мобільного телефону у потерпілого ОСОБА_8

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 спочатку повністю визнав свою вину у таємному викраденні у потерпілого ОСОБА_8 мобільного телефону і пояснив, що в ніч з 24 на 25 вересня 2009 року із своєю співмешканкою ОСОБА_4 ночував у ОСОБА_8 Вранці, 25 вересня 2009 року, попросив у потерпілого мобільний телефон щоб подзвонити, однак ОСОБА_8 телефон не дав, сказав, що на рахунку немає грошей, тому він телефон викрав і розрахувався ним за поїздку в таксі.

Пізніше ОСОБА_3, під впливом адвоката ОСОБА_1, став заперечувати свою вину у вчиненні крадіжки мобільного телефону, пояснив, що потерпілий сам дав йому мобільний телефон і у нього не було умислу на його крадіжку.  

Незважаючи на невизнання ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні цього злочину, його винність у таємному викрадені мобільного телефону, належного потерпілому ОСОБА_8, повністю доведена в судовому засіданні сукупністю досліджених апеляційним судом доказів.  

Так, сам ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердив, що мобільний телефон у потерпілого взяв і розрахувався ним за поїздку в таксі.  

Потерпілий ОСОБА_8 пояснив суду, що підсудний його хороший знайомий, ввечері 24 вересня 2009 року він прийшов до нього із своєю дівчиною і попросився переночувати.  

Вранці 25 вересня  2009 року ОСОБА_3 попросив у нього мобільний телефон щоб подзвонити, однак він його йому не дав тому, що на рахунку не було грошей.  

Ввечері, повернувшись додому виявив, що телефону немає, його викрав ОСОБА_3, оскільки більше ніхто до нього не приходив.  

З показів потерпілого ОСОБА_8 на досудовому слідстві  (Т.2 а.с. №№ 33-35), які суд досліджував в судовому засіданні видно, що в них він вказав вартість мобільного телефону з сім картою 500 гривень.  

Покази потерпілого  ОСОБА_8 в судовому засіданні, що мобільний телефон коштує менше 500 гривень, колегія суддів розцінює як бажання зберегти з підсудним хороші стосунки з яким вони добрі знайомі.  

Ця обставина підтверджується тим, що в судовому засіданні ОСОБА_8 стверджував, що телефон придбав 17 років назад, а після оголошення показів даних на досудовому слідстві (Т.2 а.с. №№ 34-35) підтвердив, що телефон придбав у знайомого рік назад.

Те, що потерпілий не мав наміру псувати з підсуднім стосунки підтверджується і тим, що він за фактом крадіжки телефону в правоохоронні органи не звертався і злочин було розкрито на підставі явки з повинною ОСОБА_3, одержаної від нього в установленому законом порядку (Т.2 а.с. №№ 27-28), після чого ОСОБА_8 написав заяву про вчинений злочин.  

Органи досудового слідства не встановили водія таксі з яким ОСОБА_3 розрахувався викраденим телефоном, що унеможливлює проведення товарознавчої оцінки телефону, тому посилання підсудного та його захисника про необхідність проведення такої оцінки  апеляційний суд розцінює як спосіб захисту від пред’явленого звинувачення з метою уникнути кримінальної відповідальності за скоєний злочин.

Дослідженні судом докази повністю спростовують доводи підсудного та його захисника, що потерпілий давав йому мобільний телефон дзвонити, він не мав умислу на його викрадення і що вартість телефону є меншою за 500 гривень.  

ІІІ. По епізоду придбання, зберігання, носіння та передачі вогнепальної зброї і бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у придбанні, зберіганні, носінні та передачі вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу не визнав і пояснив, що на початку вересня 2009 року його знайомий по імені ОСОБА_13 через водія мікроавтобуса на зупинці дріжзавод в м.Чернівці передав з Італії посилкою як подарунок обріз гвинтівки «MАRК XXII» калібру 5,6 мм. та 10 патронів до нього, які він став зберігати у себе за місцем проживання в АДРЕСА_4. 24 вересня 2009 року йому терміново потрібні були гроші, він поїхав до свого знайомого ОСОБА_9, позичив у нього 400 гривень, а в заставу за позичені гроші залишив обріз гвинтівки з одним патроном у стволі.  

Після заподіяння 9 липня 2009 року потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_5 тілесних ушкоджень він переховувався від органів досудового слідства. 27 вересня 2009 року працівники міліції його затримали та виявили і вилучили в нього дев’ять патронів до вогнепальної зброї. Після затримання він добровільно повідомив працівників міліції про наявність у нього  обрізу гвинтівки, який передав в заставу за позичені гроші ОСОБА_9, тому на його думку, повинен бути звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ст. 263 ч.3 КК України.  

Незважаючи на невизнання ОСОБА_3 своєї вини у скоєнні цього злочину, його винність у придбанні, зберіганні, носінні та передачі вогнепальної зброї і бойових припасів без передбаченого законом дозволу, повністю доведена в судовому засіданні сукупністю досліджених судом доказів.  

Так, сам ОСОБА_3 показав, що у вересні 2009 року отримав в подарунок від знайомого з Італії обріз гвинтівки та бойові припаси до нього, які зберігав вдома, а 24 вересня 2009 року передав ОСОБА_9 в заставу за позичені гроші.

Свідок ОСОБА_9 пояснив суду, що 24 вересня 2009 року до нього додому приїхав підсудний, попросив позичити 400 гривень на один день. Він не хотів зичити гроші, тоді ОСОБА_3 вийняв з під куртки обріз гвинтівки і запропонував залишити його в заставу за позичені гроші. Він погодився. Наступного дня підсудний не прийшов. Через кілька днів прийшли працівники міліції, запитали в яких він стосунках з ОСОБА_3, за власною ініціативою він видав працівникам міліції обріз гвинтівки  залишений йому в заставу ОСОБА_3

З протоколу добровільної видачі від 28.09.2009 року (т. 2 а.с. 73) видно, що ОСОБА_9 добровільно видав працівникам міліції обріз гвинтівки з патроном у стволі, залишені йому у заставу підсудним.

З протоколу особистого огляду ОСОБА_3 (Т.2 а.с. № 64) вбачається, що 27 вересня 2009 року у нього було виявлено 9 малокаліберних патронів.

У відповідності до висновків балістичних експертиз (Т.2 а.с. №№ 84-88, 95-97), виявлений у ОСОБА_3 обріз є вогнепальною зброєю, обрізом гвинтівки «MАRК XXII» калібру 5,6 мм., виготовлений саморобним способом, шляхом видалення ствола до залишкової довжини 296 мм. та ложі по шийку, придатний для стрільби патронами калібру 5,6 мм. кільцевого запалення, а вилученні 10 патронів є боєприпасами спортивно-мисливськими патронами кільцевого запалення калібру 5,6 мм., призначеними для проведення пострілів з нарізної вогнепальної зброї.  

Згідно з довідкою ВІТ УМВС України в Чернівецькій області (Т.2 а.с. № 118) ОСОБА_3, як власник вилученої у нього вогнепальної зброї та бойових припасів не значиться.

У відповідності до ч.3 ст. 263 КК України, звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка вчинила злочин, передбачений частинами першою або другою цієї статті, якщо вона добровільно здала органам влади зброю та бойові припаси.

За замістом цього закону, добровільною здачею органам влади зброї та бойових припасів є такі дії, коли особа маючи можливість і надалі зберігати будь-який із зазначених у ст. 263 КК України предметів, незалежно від мотивів за власним бажанням передає його відповідному державному органу.  

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_3 після вчинення 9 липня 2009р. щодо потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_5 злочину з місця події втік, його було оголошено в розшук та надано дозвіл на затримання для доставки в суд під вартою для вирішення питання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (Т.2 а.с. №№ 1-2,  6-7).  

27 вересня 2009 року (Т.2 а.с. № 64), ОСОБА_3 був затриманий працівниками міліції на вулиці і доставлений в УМВС України в Чернівецькій області, де працівники міліції в ході особистого огляду виявили в нього дев’ять патронів для вогнепальної зброї, після чого підсудний пояснив, що патрони є для обрізу гвинтівки, який він придбав для самозахисту і передав в заставу під договір позики грошей ОСОБА_9  

Таким чином, судом достовірно установлено, що бойові припаси та обріз гвинтівки було виявлено та вилучено у ОСОБА_3 у зв’язку з його затриманням за рішенням суду працівниками міліції, наміру добровільно здати їх органам державної влади у нього не було, тому він не може бути звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ст. 263 ч.3 КК України.

Сукупністю зібраних у справі доказів, досліджених в судовому засіданні, винність ОСОБА_3 у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 15 ч.3 115 ч.2 п.1, 185 ч.1, 263 ч.1 КК України повністю доведена і суд кваліфікує його дії за цими законами, оскільки він вчинив незакінчений замах на умисне вбивство двох осіб, потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_5, таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_8, а також придбав, зберігав, носив та передав вогнепальну зброю та бойові припаси без передбаченого законом дозволу.  

В судовому засіданні не була доведена вина ОСОБА_3 у вчиненні розбійного нападу на потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_5 09 липня 2009 року.  

Так, вчинення цього злочину підсудний в ході досудового слідства та в судовому засіданні заперечував.  

Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що підсудний наполягав на тому, щоб вона з чоловіком поїхали з ними відпочивати, однак вона не погодилась і тоді ОСОБА_3 після слів: «будеш знати як відмовляти», став наносити їй удари ножем в шию та грудну клітку, а потім чоловікові, який намагався припинити його злочинні дії.  

Потерпілий ОСОБА_5 показав суду, що ОСОБА_3 не вимагав у нього золото та гроші, він сам запропонував їх йому, оскільки подумав, що підсудний напав на них з метою заволодіти їхнім майном, проте ОСОБА_3 сказав, що йому від них нічого не треба.  

Крім цього, з показів ОСОБА_6, ОСОБА_5 , свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вбачається, що у квартирі значних грошових коштів та виробів із золота не було.  

Даний факт свідчить про відсутність у підсудного умислу на розбійний напад на потерпілих з метою заволодіння їхнім майном.  

Покази свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про те, що ОСОБА_3 вимагав гроші та золото суд не може взяти до уваги, оскільки про це їм відомо зі слів потерпілого ОСОБА_5, який даний факт в суді не підтвердив.  

Що стосується досліджених судом показів ОСОБА_4 даних нею в якості обвинуваченої, що ОСОБА_3 в ході заподіяння потерпілому ОСОБА_5 тілесних ушкоджень сказав давати гроші і золото, колегія суддів не може взяти до уваги через те, що вони суперечать показам потерпілого ОСОБА_5, а сама ОСОБА_4 від явки в суд ухилилась, що позбавило колегію суддів можливості переконатись в правдивості даних нею показів на досудовому слідстві.  

Також, ОСОБА_4 змінювала свої покази на досудовому слідстві, тому суд керуючись ст. 63 Конституції України, всі сумніви щодо доведеності вини тлумачать на користь підсудного і вважає за необхідне виправдати ОСОБА_3 за ст. 187 ч. 4 КК України за відсутністю в його діях цього складу злочину.  

З цих же підстав, внаслідок відсутності у ОСОБА_3 корисливих мотивів при вчиненні злочину щодо потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_5, підлягає виключенню із обвинувачення підсудного кваліфікація його дій за п. 6 ст.ст. 15 ч. 3, 115 ч. 2 КК України.  

У зв’язку з виправданням ОСОБА_3 за ст. 187 ч. 4 КК України, в його діях по факту викрадення мобільного телефону у потерпілого ОСОБА_8 відсутня кваліфікуюча ознака повторність, тому ці дії суд перекваліфіковує з ст. 185 ч. 2 КК України на ст. 185 ч. 1 КК України, як таємне викрадення чужого майна.  

Доводи підсудного та його захисника, що він не мав умислу на умисне вбивство потерпілих повністю спростовуються показами ОСОБА_6 та ОСОБА_5, що ОСОБА_3 хотів їх убити і злочин не довів до кінця у зв’язку з тим, що ОСОБА_5 припинив його злочинні дії щодо ОСОБА_6, а в ході замаху на вбивство ОСОБА_5, у двері почувши крик про допомогу, стала стукати та кричати сусідка потерпілих ОСОБА_16  

Про наявність умислу в ОСОБА_3 вчинити вбивство ОСОБА_6 та ОСОБА_5 свідчить і те, що він наносив потерпілим удари ножем із значною силою, у життєво важливі органи шию, обличчя так грудну клітку.  

Не грунтуються на досліджених судом доказах і доводи підсудного та адвоката ОСОБА_1, що ОСОБА_3 заподіяв потерпілим умисно тілесні ушкодження у стані сильного душевного хвилювання.  

Згідно з ст. 116 КК України, відповідальність за умисне вбивство вчинене у стані сильного душевного хвилювання особа несе тоді, коли воно раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого.  

Дослідженими судом доказами в тому числі і показами підсудного достовірно встановлено, що потерпілі протизаконного насильства до ОСОБА_3 не застосовували, над ним не знущались і тяжких образ не наносили, а тільки потерпіла ОСОБА_6 незважаючи на те, що ОСОБА_3 наполягав поїхати відпочивати за місто відмовила йому в цьому.  

Покази ОСОБА_3, що він мав інтимні стосунки з ОСОБА_6, 09.07.2009 року вона погрожувала про це розповісти ОСОБА_4, яку він любить і це викликало у нього стан сильного душевного хвилювання спростовуються показами потерпілої ОСОБА_6 про відсутність у неї з підсудним таких стосунків та фактом неявки ОСОБА_4 в судове засідання, для допиту її в якості свідка.  

Те, що ОСОБА_3 під час вчинення злочину не знаходився у стані сильного душевного хвилювання підтверджується і висновком судової психолого-психіатричної експертизи (т. 2 а.с. 171-172) в якій зазначено, що у підсудного відсутня властива для цього стану емоційна, інтелектуальна та фізична виснаженість.  

Про відсутність у підсудного стану фізіологічного афекту свідчить і той факт, що він з місця вчиненого злочину втік.  

Згідно з ст. 132 КПК України, у постанові про притягнення як обвинуваченого повинні бути зазначені час, місце і інші обставини вчиненого злочину, наскільки вони відомі слідчому і стаття кримінального закону, якою передбачений цей злочин.  

З постанови про притягнення ОСОБА_3 як обвинуваченого (т. 2 а.с. 159-161) та постанови про зміну прокурором обвинувачення в суді видно, що вони відповідають вимогам ст. 132 КПК України, в них зазначені час, місце вчинених злочинів, інші обставини, статті законів, які передбачають за них відповідальність.  

Зазначені процесуальні документи не дають підстав вважати пред’явлене ОСОБА_3 обвинувачення неконкретним чи суперечливим.  

На досудовому слідстві та в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 послідовно пояснював, що пред’явлене обвинувачення йому зрозуміле та активно від нього захищався.  

За таких обставин, посилання адвоката ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_3 пред’явлено неконкретне обвинувачення і це порушує його право на захист без зазначення допущених органами досудового слідства та прокурором порушень, які підлягають усуненню, колегія суддів розцінює як вихід за межі захисту законних інтересів підсудного, зловживання своїми процесуальними правами та порушення правил адвокатської етики, спрямованих перешкодити суду встановити істину у справі та затягнути її судових розгляд.  

Правильність встановлення експертом ОСОБА_14, в ході проведення судово-медичних експертиз (т. 1 а.с. 76-78, 82-84), ступеня тяжкості заподіяних потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_5 тілесних ушкоджень не викликає сумніву.  

Про те, що потерпілій ОСОБА_6 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, а потерпілому ОСОБА_5 середньої тяжкості не заперечував в судовому засіданні і захисник підсудного ОСОБА_1 та сам підсудний.  

У зв’язку з цим, доводи адвоката ОСОБА_1 про необхідність проведення у справі комісійної судово-медичної експертизи для встановлення, які із заподіяних потерпілим тілесних ушкоджень відносяться до легких, середньої тяжкості та тяжких не грунтується на ст.ст. 75, 76 КПК України, не впливають на кваліфікацію дій підсудного і доведеність його вини у вчиненні злочину.  

Необгрунтованими є посилання адвоката ОСОБА_1 і на те, що свідок ОСОБА_7, покази якої дані на досудовому слідстві суд оголосив в судовому засіданні, могла для допиту з»явитися до суду.  

Свідок ОСОБА_7 звернулась в суд із заявою, що через хворобу ніг вона з квартири не виходить, тому в суд з»явитись не може, покази дані на досудовому слідстві підтримує.  

Те що ОСОБА_7 через хворобу ніг з квартири не виходить підтвердили в судовому засіданні потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_5, свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13  

Що стосується неявки в судове засідання ОСОБА_4, то судом вживались заходи для її приводу в суд, однак органи дізнання не змогли встановити її місце перебування.  

Визнавши неявку в судове засідання свідка ОСОБА_4 з поважних причин, суд поклав в основу вироку тільки ті її покази дані на досудовому слідстві, які підтверджуються іншими зібраними у справі доказами, а решту, які викликають сумнів, зокрема, щодо вчинення розбійного нападу на потерпілих витлумачив на користь підсудного.  

Посилання адвоката ОСОБА_1 на те, що свідок ОСОБА_4 допитувалась на досудовому слідстві в якості обвинуваченої і ці її покази не є доказами і справі, суперечать ст. 65 КПК України, згідно з якою до доказів відносяться покази обвинуваченого.  

З показів потерпілих, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12 видно, що ніж, яким ОСОБА_3 заподіяв ОСОБА_6 та ОСОБА_5 тілесні ушкодження їм не належить.  

За таких обставин, покази підсудного ОСОБА_3, що тілесні ушкодження потерпілим він заподіяв ножем, який взяв в їх квартирі, а не принесеним із собою, суд розцінює як спосіб пом’якшити свою участь у вчиненні злочину та відвести від себе підозру органів досудового слідства про те, що він зазделегідь планував умисне вбивство потерпілих.  

В ході досудового слідства потерпілий ОСОБА_8 відмовився від цивільного позову.  

Колегія суддів вважає, що цивільний позов потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про стягнення з підсудного ОСОБА_3 завданої їм матеріальної шкоди підлягає задоволенню повністю в частині витрачених  ними коштів на лікування в сумі 13979 гривень 52 коп., оскільки придбання потерпілими ліків на цю суму підтверджується приєднаними до справи документами і встановлено, що тілесні ушкодження потерпілим заподіяв ОСОБА_3 в ході вчинення замаху на їх умисне вбивство.  

Цивільний позов потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди з урахуванням завданих їм фізичного болю, моральних страждань, втрати соціальних зв’язків, неможливості ОСОБА_6 тривалий час працювати та захистити дисертацію кандидата медичних наук підлягає частковому задоволенню, на користь потерпілої ОСОБА_6 в сумі 60000 гривень, на користь потерпілого ОСОБА_5 в сумі 20000 гривень.  

При призначенні підсудному покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання.  

Визначаючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, колегія суддів враховує, що ОСОБА_3 вчинив три умисних злочини, один з яких незакінчений особливо тяжкий, а два закінчені середньої тяжкості.  

Як дані про особу підсудного, суд бере до уваги, що він в період з 1990 року по 2001 рік чотири рази притягався до кримінальної відповідальності за злочини судимість за які погашена і що після вчинення злочину щодо потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ухилявся від слідства та суду і його було оголошено в розшук.  

Також суд бере до уваги, що згідно характеристики із слідчого ізолятора ОСОБА_3 характеризується позитивно.  

Вчинення підсудним злочину щодо потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у стані алкогольного сп’яніння, колегія суддів визнає обставиною, що обтяжує покарання.  

При призначенні покарання підсудному за сукупністю злочинів, колегія суддів враховує, що він вчинив три злочини один з яких особливо тяжкий, внаслідок чого вважає за необхідне застосувати принцип часткового складання призначених покарань.  

Питання про речові докази, суд вирішує у відповідності до вимог ст. 81 КПК України.  

Ланцюжок та одяг потерпілого ОСОБА_5, які зберігаються у нього (т. 1 а.с. 153) залишити йому.  

Ніж та окуляри, які зберігаються в камері схову Першотравневого РВ УМВС України в Чернівецькій області (т. 1 а.с. 152), обріз гвинтівки, чохол, магазин, 6 гільз та 4 патрони, які зберігаються у черговій частині УМВС України в Чернівецькій області (т. 2 а.с. 117), знищити.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_3, визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 15 ч. 3, 115 ч. 2 п. 1, 185 ч. 1, 263 ч. 1 КК України і призначити йому покарання:

за ст.ст. 15 ч. 3, 115 ч. 2 п. 1 КК України одинадцять років позбавлення волі;

за ст. 185 ч. 1 КК України один рік позбавлення волі;

за ст. 263 ч. 1 КК України три роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, міру покарання ОСОБА_3 призначити дванадцять років позбавлення волі.  

Виправдати ОСОБА_3 за ст. 187 ч. 4 КК України, за відсутністю в його діях цього складу злочину.  

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 до набрання вироком чинності залишити тримання під вартою, строк відбуття покарання обчислювати з 27 вересня 2009 року.  

Стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за завдану злочином шкоду пов’язану з понесеними ними витратами на лікування в сумі 13979 (тринадцять тисяч дев’ятсот сімдесят дев»ять) гривень 52 коп. та моральну шкоду на користь потерпілої ОСОБА_6 60000 (шістдесят тисяч) гривень, на користь потерпілого ОСОБА_5 20000 (двадцять тисяч) гривень.  

Стягнути з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Чернівецькій області р/р 35220002000298 в УДК в Чернівецькій області судові витрати пов’язані з проведенням експертиз в сумі 1952 (тисяча дев’ятсот п’ятдесят дві) гривні 64 коп.  

Речові докази у справі, ланцюжок та одяг потерпілого ОСОБА_5, які зберігаються у нього (т. 1 а.с. 153), залишити йому.  

Ніж та окуляри, які зберігаються в камері схову Першотравневого РВ УМВС України  в Чернівецькій області (т. 1 а.с. 152), обріз гвинтівки, чохол,  магазин, 6 гільз та 4 патрони, які зберігаються в черговій частині УМВС України в Чернівецькій області (т. 2 а.с. 117), знищити.

Вирок може бути оскаржено в касаційному порядку до колегії суддів судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України протягом одного місяця з моменту проголошення вироку, а засудженим ОСОБА_3 протягом такого ж строку з моменту вручення йому копії вироку.

Головуючий                           Колотило О.О.

суддя                                         Петлюк В.І.

народні засідателі                  Івасюк Л.Г., Ісак А.Ф., Ослонович В.А.

копія вірна: суддя