Справа № 22ц/1510 Головуючий в 1 інст. Шелепа
Категорія 45 Доповідач Микитюк
УХВАЛА
Іменем України
26 квітня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Микитюк О.Ю.
суддів Старовойта Г.С., Омельчука М.І.
при секретарі Сапінській Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу
за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні власністю, відшкодування моральної шкоди,
зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Житомирської міської ради, Житомирського міського управління земельних ресурсів, Управління Держкомзему у м.Житомирі про скасування рішення про надання у власність земельної ділянки і визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю
зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 (треті особи Житомирська міська рада, ОСОБА_7) про встановлення земельного сервітуту
за апеляційною скаргою ОСОБА_7
на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 03 березня 2010 року,
встановила:
У 2005 році ОСОБА_1 та ОСОБА_2, співвласники АДРЕСА_1 та власники 726 кв.м. земельної ділянки, звернулися до суду із позовною заявою, в якій просили зобов’язати суміжних користувачів земельної ділянки по АДРЕСА_2 ОСОБА_7 перенести паркан та стягнути з відповідачів солідарно на користь кожного з позивачів моральну шкоду в розмірі 1000 грн.
У 2006 році ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8 звернулися до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, Житомирської міської ради, Житомирського міського управління земельних ресурсів, Управління Держкомзему у м.Житомирі, вимоги якої уточнили в 2008 та в 2009 році, і просили скасувати рішення Житомирської міської ради від 28.04.2005 року за №520 в частині надання відповідачам права на отримання у власність земельної ділянки та визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 726 кв.м від 30.08.2005 року.
У 2008 році ОСОБА_8, власник АДРЕСА_3 звернувся до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із зустрічним позовом про встановлення безоплатного земельного сервітуту на право проходу та проїзду через земельну ділянку площею 113 кв.м. при АДРЕСА_1 до належної йому земельної ділянки.
Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 03 березня 2010 року первісний позов задоволено частково. Усунуті перешкоди у користуванні належною ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельною ділянкою площею 60 кв.м. по АДРЕСА_2-а в м.Житомирі вздовж межі із земельною ділянкою по АДРЕСА_2 в м. шляхом встановлення паркану. Стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 солідарно на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 300 грн. на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні обох зустрічних позовів відмовлено за безпідставністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду в повному обсязі і направити справу на новий розгляд. Апелянт посилається на неповноту з’ясування обставин справи і невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема зазначає, що суд не звернув уваги на розбіжності в розмірах земельних ділянок, на незаконність приватизації ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проїзду, не здійснив обміри земельних ділянок, не призначив судову експертизу.
Апеляційна підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 квітня 2010 року №10-рп/2010, яке є обов’язковим до виконання, земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб’єктом владних повноважень, пов’язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності є публічно-правовими спорами, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. За таких обставин позовні вимоги про скасування рішення Житомирської міської ради про надання у власність земельної ділянки і визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю не можуть розглядатись в порядку цивільного судочинства і провадження по справі в цій частині належить закрити на підставі п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України, а рішення скасувати (ч.1 ст.310 ЦПК України).
Частинами 2 та 3 ст.152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, в тому числі шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав.
Враховуючи, що державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0726 га по АДРЕСА_2-а в м.Житомирі, власниками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2, є чинним, а порушення їх права власності на землю підтверджено актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 20.09.2005 року та листом Житомирського міського управління земельних ресурсів від 30.09.2005 року, рішення щодо задоволення вимог про усунення перешкод і часткове задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди є правильним.
Із системного аналізу статей 98-100 Земельного кодексу України вбачається, що однією з умов встановлення земельного сервітуту є неможливість задовольнити потреби власника або землекористувача земельної ділянки в інший спосіб. З технічної документації вбачається, що користувач земельної ділянки по АДРЕСА_3 ОСОБА_9 має можливість проходу та проїзду до своєї садиби з вулиці Миру і потреба у встановленні земельного сервітуту відсутня. Доводи апеляційної скарги висновку суду про безпідставність зустрічного позову ОСОБА_8 не спростовують.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 310, 314, 315, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.
Скасувати рішення Богунського районного суду м.Житомира від 03 березня 2010 року в частині відмови ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в позові до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Житомирської міської ради, Житомирського міського управління земельних ресурсів, Управління Держкомзему у м.Житомирі про скасування рішення про надання у власність земельної ділянки і визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю. Провадження по справі в цій частині закрити.
В решті рішення залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуюча: Судді: