ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

Вн. № < Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 серпня 2009 року 10:35 № 11/630

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Винокурова К.С. , суддів Арсірія Р.О. Келеберди В.І.

при секретарі судового засідання Давиденко Д.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом ОСОБА_1

до Національного банку України

про визнання нечинною постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з позовом до Національного банку України (надалі НБУ, відповідач) у якому просив:

- визнати протиправними та недійсними з часу прийняття п. 2.4 та п. 2.5 Постанови Правління Національного банку України № 319 від 11.10.2008р.;

- визнати протиправним та недійсним з часу прийняття п. 1.2 Постанови Правління Національного банку України № 328 від 16.10.2008р. щодо викладення у новій редакції п. 2.4 у Постанові Правління Національного банку № 319 від 11.10.2008р..

Доповнення до позовної заяви що подавались позивачем в ході розгляду справи, судом не прийняті до розгляду в межах даної справи, оскільки такі подані з порушенням процесуальних вимог в частині одночасної зміни предмету та підстав заявленого позову.

Так зокрема, згідно з доповненнями позивач просив за поданим ним адміністративним позовом розглянути також і вимоги про:

- визнання протиправними та недійсними з часу прийняття, пунктів 2.4 та 2.5 Постанови Правління Національного банку України № 319 від 11 жовтня 2008 року;

- визнання протиправним та недійсним з часу прийняття, пункту 1.2 Постанови Правління Національного банку України № 328 від 16 жовтня 2008 року щодо викладення у новій редакції п.2.4 у Постанови Правління Національного банку України № 319 від 11 жовтня 2008 року;

- визнання протиправним та недійсним з часу прийняття, словосполучення: «...з метою не допущення дострокового повернення коштів, розміщених вкладниками`у частині 5 пункту 2 Постанови Правління Національного банку України від 04.12.2008 року № 413;

- визнання протиправними, незаконними та такими, що порушують права власності на депозитні вклади фізичних осіб рішення Правління Національного банку України при прийнятті постанов № 319 від 11 жовтня 2008 року, № 328 від 16 жовтня 2008 року та № 413 від 04 грудня 2008 року у частинах зазначених у пунктах 1-3 позовних вимог;

- визнання протиправними, незаконними та такими, що порушують права власності на депозитні вклади фізичних осіб дії голови Правління Національного банку України при прийнятті, підписанні та введенні у дію постанов № 319 від 11 жовтня 2008 року, № 328 від 16 жовтня 2008 року та № 413 від 04 грудня 2008 року;

- визнання протиправною, незаконною та такою, що порушує права власності на депозитні вклади фізичних осіб бездіяльність Ради Правління Національного банку України щодо незастосування права відкладального вето при прийнятті та введені у дію Правлінням Національного банку України постанов № 319 від 11.10.2008р., № 328 від 16.10.2008р. та № 413 від 04.12.2008р.;

- визнання протиправною, незаконною та такою, що порушує права власності на депозитні вклади фізичних осіб бездіяльність голови Ради правління Національного банку України щодо незабезпечення застосування права відкладального вето при прийнятті та введенні у дію Правлінням Національного банку України постанов № 319 від 11.10.2008р., № 328 від 16.10.2008р. та № 413 від 04.12.2008р.;

- зобов`язання Національний банк України відповідно до норм частини 3, 4, 5 ст. 171 КАС України опублікувати оголошення про оскарження нормативно-правових актів з зазначенням їх реквізитів та змісту позовних вимог.

Доповнення позовних вимог не може бути пов`язано з пред`явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві, а пред`явлені додаткові вимоги не є зміною предмету позову що ґрунтуються на підставах викладених в позовній заяві, відповідно прийняття до розгляду поданої заяви призведе до одночасної зміни предмету та підстав позову, що є порушенням процесуального закону.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що пункт 2.5 Постанови №319 від 11 жовтня 2008 року Правління Національного банку України, її окремі положення є такими, що грубо порушують конституційні права власності та свободи громадян України, і зокрема особисті майнові права та свободи, права позивача його близьких та рідних щодо володіння, користування і розпорядження особистою власністю, якою є кошти на депозитному рахунку.

Право на звернення до суду з позовом щодо визнання протиправності окремих положень Постанови НБУ України, позивач обґрунтовує тим, що дії банку «Київська Русь`на підставі Постанови №319 від 11 жовтня 2008 року Правління Національного банку України позбавили його на певний час права власності на особисті грошові кошти, а це, у свою чергу, унеможливило своєчасне виконання цивільно-правових обов`язків по договору про іпотечний кредит № 1730-002/ФК-08 та договору поруки по цьому кредиту № 1730-002/2ФПОР-08 від 22.08.2008 року, що завдало серйозної матеріальної та моральної шкоди позивачу, його близьким та рідним.

Посилаючись на порушення відповідачем норм Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про Національний банк України`позивач стверджував про недотримання Правлінням Національного банку України при прийнятті Постанови №319 від 11 жовтня 2008 року та Постанови про внесення змін до цієї постанови №328 від 16.10.2008 року положень закону.

Відповідачем позову не визнано, заперечення викладені письмово та залучені до матеріалів справи. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що Правління Національного банку, приймаючи постанови від 11.10.2008 № 319 «Про додаткові заходи щодо діяльності банків`та від 16.10.2008 № 328 «Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 11.10.2008 N 319», діяло відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України, згідно з якими органи державної влади повинні діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ухвалою суду від 29.01.2009р. було відкрито провадження у справі, в ухвалі від 27.04.2009р. у відповідності до вимог ст. 171 КАС України з метою повідомлення про судовий розгляд справи всіх заінтересованих осіб, зазначено про обов`язок відповідача опублікувати відповідне оголошення. Оголошення про судовий розгляд даної справи опубліковано 11 червня 2009р., та є підставою вважати, що всі заінтересовані особи належним чином повідомлені.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, адміністративний суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи, чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

У позовній заяві, позивач зазначає, що його звернення до суду з позовом про визнання протиправними та недійсними з часу прийняття п. 2.4 та п. 2.5 Постанови Правління Національного банку України № 319 від 11.10.2008р., із змінами внесеними 16.10.2008р. обумовлене відмовою 20.10.2008р. (через десять днів після звернення з відповідною заявою) Вінницької філії акціонерного банку «Київська Русь`у достроковій виплаті частини коштів які знаходились на депозитному рахунку відкритому згідно договору № 120907/Л/002 від 12.09.2008р..

Питання щодо виконання вимоги про повернення частини вкладу банком розглядалось до 22.10.2008р. і саме того дня позивачем отримано лист № 104 від 22.10.2008р. у якому, враховуючи Постанову НБУ № 319 від 11.10.2008р., що зобов`язує банки виконувати свої зобовязання по депозитним договорам лише в разі настання їх строку, банк просив вказати причину дострокового розірвання депозитного договору.

Виплата коштів з депозитного рахунку підтверджується заявами на видачу готівки № 14-д від 22.10.2008р. (позивачем отримано 11 000 грн.), № 18-д від 11.11.2008р. (позивачем отримано 69 750 грн.), які в копіях залучені до матеріалів справи.

В даному випадку позов подано ОСОБА_1 , який і є позивачем по справі порушеній провадженням.

Як зазначено в ст. 60 КАС України фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах тільки у випадках, встановлених законом.

У позовній заяві, так само і під час розгляду справи позивачем не наводилось в якому випадку та на підставі яких положень закону ОСОБА_1 (окремій фізичній особі) надані повноваження на звернення до адміністративного суду із адміністративним позовом про захист прав, свобод та інтересів інших учасників спірних відносин, в тому числі осіб у відношенні яких застосовано оскаржувані положення Постанов Правління НБУ.

Згідно ч. 2 статті 171 КАС України, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Як встановлено судом вище, у відношенні позивача оскаржуваний нормативно-правовий акт в частині спірних положень застосовано не було, оскільки суму вкладу позивачу було виплачено під час дії Постанов Правління НБУ від 11.10.2008р. (із змінами внесеними 16.10.2008р.), а посилання позивача у позовній заяві на лист банку № 104 в якому банк просив вказати причину дострокового розірвання депозитного договору з урахуванням Постанови Правління НБУ України № 319 від 11.10.2008р., не свідчить про застосування оспорюваних положень вказаної постанови у відносинах банку з позивачем.

Крім того, як вбачається зі змісту п. 2.5, в тому числі і п. 2.6 Постанови Правління НБУ України № 319 від 11.10.2008р. який не оскаржується позивачем (в подальшому згідно із внесеними змінами Постановою від 16.10.2008р. п. 2.4, п. 2.5), то ці положення не містять заборони банкам зменшувати суми депозитних вкладів, якщо це передбачено договором.

Оскаржуваним позивачем нормативно-правовим актом у даній справі, зокрема є Постанова Правління НБУ України № 319 від 11.10.2008р. в частині п. 2.4, 2.5 згідно якими запроваджено додаткові заходи щодо діяльності банків, та у сфері проведення активно-пасивних операцій банки повинні:

- приймати платіжні доручення на переказ коштів до виконання в межах залишку на рахунку на момент отримання платіжного доручення та перераховувати їх одержувачу на наступний робочий день після отримання платіжного доручення (п. 2.4).

- виконувати свої зобов`язання за всіма типами договорів із залучення коштів у будь-якій валюті лише в разі настання строку завершення зобов`язань, незалежно від категорії контрагентів (п. 2.5);

Згідно із змінами внесеними Постановою Правління НБУ України № 328 від 16.10.2008р. «Про внесення змін до Постанови НБУ України № 319 від 11.10.2008р.»(п. 1.2) змінено нумерацію вказаних положень, згідно з якими оскаржуваний позивачем п. 2.4 слід вважати п. 2.3 такий зокрема викладено в іншій редакції, а п. 2.5 є пунктом 2.4.

Постанова Національного банку України № 319 від 11.10.2008р. "Про додаткові заходи щодо діяльності банків", була прийнята НБУ, як про те зазначено у постанові, з метою нейтралізації впливу зовнішньої фінансової кризи та забезпечення стабільності банківської системи, захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банків, керуючись статтями 7, 15, 55 Закону України "Про Національний банк України", статтями 66, 67 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Пункт 2.4 постанови (в подальшому із змінами внесеними Постановою Правління НБУ № 328 від 16.10.2008р. -п. 2.5) зобов`язував банки виконувати свої зобов`язання за всіма типами договорів із залучення коштів у будь-якій валюті лише в разі настання строку завершення зобов`язань, незалежно від категорії контрагентів.

За приписами ст. 56 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом`якшують або скасовують відповідальність.

Нормативно-правові акти Національного банку підлягають обов`язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 2 Положення про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92 № 731, державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

На державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб`єктами нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами "Для службового користування", "Особливої важливості", "Цілком таємно", "Таємно" та іншими, а також прийняті в порядку експерименту (п. 3 Положення).

Згідно пункту 1 Указу Президента України N 493/92 від 03.10.92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Пунктом 3 даного Указу зазначено що нормативно-правові акти, вказані у статті 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Офіційних відомостей щодо реєстрації оскаржуваної постанови НБУ з подальшими змінами, не має, тому слід вважати, що у відповідності з положеннями п. 3 Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 03.10.92 р. N 493/92 вона не набула чинності, відповідно неможливим є розгляд в судовому порядку питання про недійсність окремих положень нечинного нормативно-правового акту.

Разом з тим суд враховує, що в Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої ст. 124 Конституції України (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) в п. 3 зазначено, що положення частини другої ст. 124 Конституції України треба розглядати у системному зв`язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у т.ч. судовий захист. Для забезпечення судового захисту Конституція України у ст. 124 встановила принципи здійснення правосуддя виключно судами. Із змісту частини другої ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб`єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням.

Таким чином, позивач скористався своїм правом на судовий захист і його право не може бути обмежене.

Враховуючи все вищенаведене, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя К.С. Винокуров

Судді Р.О. Арсірій

В.І. Келеберда

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -31.08.2009.