Справа № 2а-49\07 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2007 року Придніпровський районний суд
м. Черкаси
В складі: головуючого - судді Колода Л.Д.
Суддів Макаренко І.В., Шамової Т.В.
При секретарі Озеран К.О.
Розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про зобов»язання провести нарахування надбавки за безперервну військову службу, вихідної грошової допомоги за період навчання у вищому начальному закладі з урахуванням щомісячного індексу інфляції,-
В становив:
Позивач ОСОБА_1 27.03.2006 року звернувся до суду із позовом до Міністерства оборони України про зобов»язання провести нарахування надбавки за безперервну військову службу, вихідної грошової допомоги за період навчання у вищому начальному закладі з урахуванням щомісячного індексу інфляції . Свої позовні вимоги мотивує тим, що з 14.04.1998 по 16.09.2004 року він перебував на військовій службі і за станом здоров'я в серпні 2004 року був звільнений в запас. В період з 01.05.2003 по 16.09.2004 року він не отримував в повному обсязі надбавку за безперервну військову службу, встановлену Указом Президента України №389 від 05.05.2003 року „Про надбавку військовослужбовцям ЗС України, МВС України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу", тобто в розмірі 90%, а також не отримав грошову допомогу при звільненні за період навчання у військовому підрозділі вищого навчального закладу. У вищевказаний період грошова надбавка за безперервну службу в повному розмірі йому була виплачена за листопад, грудень 2003 року та вересень 2004 року. Загальна сума грошового забезпечення, яка йому не була виплачена в період з 01.05.2003 по 16.09.2004 року складає 9 912 грн. 76 коп. При виплаті грошової допомоги не був врахований період навчання 2 роки 4 місяці за яким при нарахуванні грошового забезпечення в розмірі 50% за кожний повний календарний рік служби він мав би отримати 3 510 грн. 31 коп. В зв»язку з цим просить зобов»язати відповідача провести нарахування надбавки за безперервну військову службу за період з 1.052003 року по 16.09.2004 року в розмірі 90%, провести нарахування вихідної грошової допомоги у вищому учбовому закладі, вищевказані суми виплатити з урахуванням щомісячного індексу інфляції, стягнути з відповідача на його користь 14 843 грн. 05 коп. в рахунок відшкодування заборгованість по щомісячній надбавці за безперервну службу та відшкодування невиплати вихідної допомоги в період навчання у вищому навчальному закладі з урахуванням індексу інфляції.
31.01.2007 року позивач доповнив свої вимоги мотивуючи тим, що під час проходження військової служби з 1975 року по 16 вересня 2004 року він не отримував у повному обсязі речове майно, яке належало до видачі. Під час звільнення з військової служби у запас грошова компенсація за речове майно у розмірі 2 545 грн. 20 коп. військовою частиною А1317 не виплачувалась, тому позивач звернувся до суду про стягнення грошової компенсації за речове майно на підставі ст. 9 Закону України " Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей ", за якою " держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі". 18 квітня 2005 року Козелецьким районним судом Чернігівської області прийнято судове рішення по справі № 2 - 452/2005 про стягнення з військової частини А1317 смт. Десна, Козелецького району Чернігівської області на користь позивача 2545 грн. 20 коп. грошової компенсації за речове майно. На підставі вищевказаного рішення було видано виконавчий лист
, який направлено на виконання відділу Державної виконавчої служби Козелецького районного управління юстиції. З ДВС виконавчий лист направлено боржнику для виконання. Через певний період відділ Державної виконавчої служби Козелецького районного управління юстиції видав постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, якою зазначив відсутність коштів на рахунках боржника. Також цією постановою зазначається про те, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений для виконання до 24.10. 2008 року. Враховуючи той факт, що реальна інфляція в Україні до настання граничного терміну " знищить" майже половину суми грошової компенсації, позивач звернувся з листом до Міністра оборони України щодо виплати грошової компенсації. У відповідь отримав листа не від Міністра оборони, а від начальника управління речового забезпечення Командування сил підтримки ЗС України про те, що кошти будуть виділено в грудні 2006 року. 12.12.2006 року та 26.01.2007 року він звертався з приводу виплати , однак відповіді не отримав . В зв»язку з цим просить стягнути з відповідача через його зобов»язання здійснити фінансування військової частини А1317 для виконання судового рішення щодо стягнення на його користь грошової компенсації за речове майно в сумі 2 545 грн. 20 коп.
В судовому засіданні ОСОБА_1 уточнив свої позовні вимоги, просить дії Міністерства Оборони України визнати незаконними та зобов'язати МО України провести нарахування згідно його позовних вимог, а саме провести нарахування грошової надбавки за безперервну службу за період з травня 2003 року по вересень 2004 року у розмірі 90% та нарахувати грошову допомогу за час навчання та виплатити вказані суми з урахування індексу інфляції. Також просив постановити рішення, яким стягнути з відповідача через його зобов»язання здійснити фінансування військової частини А1317 для виконання судового рішення щодо стягнення на його користь грошової компенсації за речове майно в сумі 2 545 грн. 20 коп.
Представник Міністерства оборони України в судове засідання не з'явився, про день слухання справи повідомлений в установленому законом порядку, про причини неявки суду не повідомив .
Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, в результаті повного об»активного та всебічного їх дослідження , суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав. Указом Президента України „Про надбавку військовослужбовцям ЗС України, МВС України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" № 389/2003 від 05.05.2003 року Міністрові Оборони України надано право встановлювати військовослужбовцям ЗС України, які мають високі результати у службовій діяльності, щомісячні надбавки за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років до 10%, понад 10 років до 30%, понад 15 років до 50%, понад 20 років до 70%, понад 25 років до 90%. П.2 вищевказаного Указу передбачає, що виплата надбавок здійснюється з 01.05.2003 року за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання ЗС України, МВС України та інше, тобто фактично виплата вищевказаних надбавок залежить від видатків на грошове забезпечення військовослужбовців ЗС України з дотриманням бюджетного законодавства.
Відповідно до п.5 Указу Президента України „Про затвердження положень про Міністерство Оборони України та Генеральний Штаб ЗС України" №280 від 05.03.2004 року прийняття рішення, щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міністерство Оборони України, відноситься до компетенції Міністра Оборони України. Наказом Міністра Оборони України №149 від 26.05.2005 року „Про затвердження Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в ЗС України" встановлено, що розміри цієї надбавки за безперервну службу встановлюються щорічно виходячи з наявного фонду грошового забезпечення за рішенням Міністра Оборони України, а її виплата відповідно до п.2.4. здійснюється в межах фонду грошового забезпечення,
затвердженого в кошторисах військових частин, військових навчальних закладів, організацій, установ.
Законами України „Про державний бюджет" на 2003, 2004 та 2005 рік встановлено, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, податкової міліції та здійснюють поточні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення) включаючи видатки на премії та інші види заохочень, винагород, матеріальну допомогу лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ і кошторису.
Відповідно до Указу Президента України №389/2003, наказу №149 від 26.05.2005 року, Міністром Оборони України, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення на 2003 рік, була встановлена та виплачена щомісячна надбавка військовослужбовцям з 01.05.2003 року залежно від стажу служби, втому числі понад 25 років - 20%, за листопад та грудень 2003 року понад 25 років - 90% . Виходячи з наявного фонду грошового забезпечення на 2004 рік Міністром Оборони України було встановлено виплачувати з 01.01.2004 року щомісячну надбавку залежно від стажу служби, в тому числі понад 25 років - 20%, а з вересня 2004 року понад 25 років - 70%.
Судом встановлено, що позивачу в 2003 та 2004 роках щомісячна надбавка за безперервну службу була виплачена в розмірах встановлених Міністром Оборони України, що сам ОСОБА_1 не заперечує.
Виходячи з вищевикладеного суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 в частині визнання незаконним дій МО України та зобов'язання проведення до нарахування йому щомісячної надбавки за безперервну службу в період з 01.05.2003 по 16.09.2004 року в розмірі 90% цілкому обґрунтовані ї підлягають задоволенню. Суд погоджується з твердженнями ОСОБА_1 про те, що відповідач був зобов'язаний виплачувати йому щомісячну надбавку саме в розмірі 90%, як встановлено вищевказаними Указом Президента України. Згідно рішення Конституційного Суду України №20-рп\2004 від 1.12.2004 року «правова позиція Котитуційного Суду України з питань обмеження пільг, компенсацій і гарантій військовослужбовців полягає в тому, що комплекс організаційно-правових заходів та економічних заходів, спрямованих на забезпечення їх соціального захисту зумовлений особливістю професійних обов»язків, пов»язаних з ризиком для життя та здоров»я... Здійснення таких заходів не залежить від розміру їх доходів чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер». Враховуючи , щ позивач має загальну вислугу 30 років 8 місяців 15днів , йому слід його вимоги про встановлення йому 90 % надбавки цілком обґрунтовані. Тому суд вважає, що необхідно зобов»язати відповідача провести нарахування ОСОБА_1 донарахування надбавки за безперервну військову службу за період з 1.05.2003 року по 16.09.2004 року в розмірі 90%.
Ст. 15 ЗУ „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що військовослужбовцям при звільненні із служби виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Згідно розрахунку вислуги років військовослужбовця (ОСОБА_1) на пенсію НОМЕР_1 загальна вислуга позивача складає 30 років 8 місяців 15 днів, кількість повних років вислуги на пенсію - 30. Із наданої суду довідки НОМЕР_2 від 20.04.2005 року, виданої ВЧ А0665, при звільненні ОСОБА_1 за 28 календарних років служби була виплачена грошова допомога в сумі 32 762, 94 грн.
Виходячи з викладеного суд вважає, що МО України при нарахуванні грошової допомоги при звільненні позивача було порушено вимоги ст. 15 ЗУ „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а тому його дії в цій частині є незаконними. Суд вважає необхідним зобов'язати відповідача провести позивачу донарахування грошової допомоги за два повних календарних роки служби.
Суд вважає, що вимоги позивача в частині виплати йому недоплаченої грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексу інфляції у вересні 2004 року на підставі ЗУ „Про компенсацію громадянам частини доходів у зв"язку з порушенням строків їх виплати" задоволенню не підлягають, оскільки дана виплата має разовий характер і нарахування
компенсації в зв"язку з порушенням строків її виплати ст. 2 вищевказаного Закону не передбачено.
Також не підлягають о задоволення вимоги позивача в частині стягнути з відповідача через його зобов»язання здійснити фінансування військової частини А1317 для виконання судового рішення щодо стягнення на його користь грошової компенсації за речове майно в сумі 2 545 грн. 20 коп. Судом встановлено, 18 квітня 2005 року Козелецьким районним судом Чернігівської області прийнято судове рішення по справі № 2 - 452/2005 про стягнення з військової частини А1317 смт. Десна, Козелецького району Чернігівської області на користь позивача 2545 грн. 20 коп. грошової компенсації за речове майно. На підставі вищевказаного рішення було видано виконавчий лист , який направлено на виконання відділу Державної виконавчої служби Козелецького районного управління юстиції. З ДВС виконавчий лист направлено боржнику для виконання. Відділ Державної виконавчої служби Козелецького районного управління юстиції видав постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, якою зазначив відсутність коштів на рахунках боржника. Також в постанові вказано, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений для виконання до 24.10. 2008 року. Вимоги позивача стосуються виконання судового рішення, що вступило в законну силу. Законом не передбачено розгляд одних в тих же позовних вимог повторно.
Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду в травні 2005 року в порядку цивільно-процесуального кодексу України і його вимоги розглядалися судом протягом майже 2 років - спочатку в порядку ЦПК України, а потім КАС України, тому суд вважає, що позивачем не пропущено встановлений законом термін позовної давності.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158,159, 161,162 Кодексу адміністративного судочинства України, Указом Президента України №389/2003 від 05.05.2003 року, Наказом МО України №149 від 26.05.2003 року, ЗУ „Про державний бюджет на 2003 рік", Законом України „Про державний бюджет на 2004 рік", Законом України „Про державний бюджет на 2005 рік", Законом України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Законом України „Про компенсацію громадянам частини доходів у зв"язку з порушенням строків їх виплати" , рішення Конституційного Суду України №20-рп\2004 від 1.12.2004 року , суд,-
постановив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов»язати Міністерство Оборони України провести донарахування ОСОБА_1 надбавки за безперервну військову службу у військовій частині НОМЕР_3 за період з 1.05.2003 року по 16.09.2004 року в розмірі 90% .
Зобов»язати Міністерство Оборони України провести донарахування ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні за два роки служби (період навчання на військовій кафедрі Одеського політехнічного інституту з 1968 по 1973 рік). В іншій частині позову відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з одночасним поданням копії апеляційної скарги до апеляційної інстанції.