ПОСТАНОВА Справа №2а-5/2007
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2007 року Придніпровський районний суд м . Черкаси в складі:
· головуючого - КЛОЧКО О.В.
· при секретарі - ДРОБОТ І.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м . Черкаси справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Черкаської міської ради , третя особа - ОСОБА_2 про оскарження рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради та захист права на земельну ділянку -
ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про оскарження рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради та захист права на земельну ділянку, вказуючи , що 18 січня 1958 року рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради депутатів трудящих йому було виділено земельну ділянку під індивідуальне житлове будівництво площею 450кв.м за адресою - АДРЕСА_1\ в зв'язку із зміною адресу - на теперішній час - АДРЕСА_2.\ За цим рішенням він отримав всю необхідну земельно -кадастрову документацію, відповідно до якої розмір його земельної ділянки становив -445 кв.м.
Відповідно до цього рішення він побудував на своїй земельній ділянці будинок, сарай і огорожу, оформив всі необхідні документи та почав використовувати земельну ділянку Приблизно в 2001 році, коли він повернувся з дачі разом зі своєю дружиною, побачив, що його сусід ОСОБА_2, земельна ділянка якого знаходиться поруч зруйнував існуючу огорожу та встановив нову, яка значно зменшила розмір його земельної ділянки .На його запитання, чому встановлена ним огорожа знаходиться не на тому місці де була попередня, ОСОБА_2 пояснив, що огорожу він встановлював у відповідності до земельно - кадастрової документації .В червні 2006 року до нього приїхав зять , який допоміг зібрати документацію щодо його земельної ділянки, і з його допомогою він дізнався, що 29 липня 1987 року виконавчий комітет Черкаської міської ради прийняв рішення за НОМЕР_1 згідно якого розмір його земельної ділянки було зменшено до 417кв.м Вважає , що дане рішення прийнято з порушенням законодавства та порушує його права .Як вказано в рішенні воно було прийнято виходячи з фактичної конфігурації земельної ділянки та враховуючи згоду домовласника, але це не відповідає дійсності, оскільки фактична конфігурація його земельної ділянки була зафіксована в земельно - кадастровій документації та закріплена встановленою огорожею, яка існувала до 2000 року і була знесена власником сусіднього домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_3 ОСОБА_2 під час встановлення ним нової огорожі. Заказ ОСОБА_3 від 10.03.1987 року від його імені відповідно до якого були проведені зміни до його домоволодіння ніколи ним не подавався і підпис на ньому належить не йому, що підтверджено висновком Черкаського відділення Київського науково - дослідного інституту судових експертиз. Зменшення розміру земельної ділянки може мати місце лише у випадках прямо передбачених законом, зменшення розміру земельної ділянки з причин вказаних в рішенні законом, чинним на момент прийняття рішення, не передбачено, а тому, вказане рішення має бути скасовано в частині зменшення розміру земельної ділянки та має бути відновлено первісний стан земельної ділянки . В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав . Представник виконкому Черкаської міської ради Житнікова Т.А. позов не визнала, надавши письмові заперечення на позов .
Третя особа - ОСОБА_2 позов не визнав, зазначивши , що підстав для задоволення немає, оскільки ніяких змін у розмірах ділянок не відбулося , а в 2003 році ОСОБА_1 підписав згоду на приватизацію земельної ділянки, чому підтвердження надані суду документи . Крім того, на межі двох домоволодінь побудовано два гаражі - один позивача, а інший його. Суд, заслухавши пояснення сторін , спеціаліста Черкаського обласного об'єднаного бюро технічної інвентаризації, дослідивши надані суду письмові матеріали справи , приходить до висновку про відмову позивачу у позові, виходячи з наступних підстав . 1. Згідно до даних Черкаського обласного об'єднаного бюро технічної інвентаризації від 19.07.2006 року - будинковолодіння по провулку АДРЕСА_2 було зареєстровано на праві приватної власності за ОСОБА_1 на підставі договору про надання в
безстрокове користування земельної ділянки, посвідченого держнотконторою 17.02.1958 року НОМЕР_2, записано у реєстрову книгу під № 94-10088-61 , площа -445 кв.м . За даних витягу з рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради депутатів трудящих від 18.01.1958 рокуОСОБА_1 було виділено земельну ділянку площею 450кв. м, тобто, вказано на 5 кв.м менше. Це ж саме вказано і в договорі про надання в безстрокове користування земельної ділянки від 17.02.1958 року, де вказано , що площа земельної ділянки становить 450кв.м , а не 445 кв.м .Такий стан землекористування був до 1987 року. При впорядкуванні земле користувань індивідуальних домоволодінь виходячи з фактичної площі конфігурації земельної ділянки в 1987 році були закріплені площі по фактичному користуванню за домоволодіннями .Згідно до рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради народних депутатів від 29.07.1987 року НОМЕР_1 за домоволодінням ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 закріплена земельна ділянка площею 417кв.м . Таким чином, саме в результаті впорядкування земле користувань виходячи з фактичної площі конфігурації земельної ділянки було зафіксовано фактичне землекористування ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 та згідно п.6 вказаного рішення внесено зміни в плани землекористувачів через БТІ. При цьому, на адресу ОСОБА_1 було направлено повідомлення від 08.1987 року за НОМЕР_3. В ході розгляду справи спеціаліст Черкаського обласного бюро технічної інвентаризації Туркот К.А. за матеріалами інвентаризаційної справи роз'яснила сторонам про можливі допущені помилки при обмірюванні земельних ділянок за вказаною адресою та про вищевказані обставини . Станом на 1975 рік коли було здійснено перше обмірювання зі сторони будинку АДРЕСА_3 не було забору , а в 1987 році були внесені зміни. Згідно абрису земельної ділянки від 18.07.1978 року вбачається, що на ньому вказано штрих пунктиром границі вимірювання зі сторони будинку АДРЕСА_3 \ з одного боку 14,7 м ,а з іншого 16м\, в 1987 році площа земельної ділянки позивача була визначена - 417 кв.м , що стверджується даними довідки відділу комунального господарства за 1987 рік на ім'я ОСОБА_1 про те, що рішенням виконкому міської ради від 29.07. 1987 року НОМЕР_1 йому виділяється земельна ділянка саме такої площі. При цьому, фактично ці обставини визнали і сторони , що один метр земельної ділянки не знайшов свого чіткого визначення, оскільки за поясненням спеціаліста ЧООБТІ -це можливо була накладка землі або реально її не було виділено в натурі. Тобто , існує розбіжність у вимірі земельної ділянки - один метр, що чітко вбачається з даних самого абрису . В результаті чого, фактично підстави для спору щодо розмірів земельної ділянки за таких обставин - відсутні. Таким чином, розмір земельної ділянки позивача ОСОБА_1 ще з 1987 року, тобто, після повторного обмірювання становить - 417кв.м . Причому будь -яких винних дій з боку чи то виконкому Черкаської міської ради, чи то третьої особи ОСОБА_2 у цьому не має Ніякого ущемлення його прав не відбулося і не було в 1987 році, обміри здійснені на законних підставах, а не в результаті чиїхось неправомірних дій . При цьому ОСОБА_1 не наведено доказів того , яким чином ущемляються його права -ОСОБА_1, достовірно знав про обміри земельної ділянки в 1987 році, знав про перестановку огорожі ОСОБА_2 в 2000 році, про побудову двох гаражів на межі земельних ділянок - одного для власних потреб , а іншого для третьої особи ОСОБА_2, що також було здійснено в 2000 році та в 2002 році, в 2003 році ОСОБА_1 підписав протокол визначення та погодження меж земельної ділянки від 4 вересня 2003 року, надавши ОСОБА_2 дозвіл на приватизацію своєї земельної ділянки , що стверджується наданим суду протоколом від 4.09.2003 року та даними Державного акту на право власності на земельну ділянку від 16 січня 2004 року. Не заслуговує на увагу і посилання представника позивача на ті обставини, що рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради НОМЕР_1 від 29.07.1987 року є незаконним та підлягає до скасування, оскільки на цей рахунок відсутні будь - які підстави , а ті, на які посилається позивач - свого підтвердження не знайшли . Ніякого ущемлення прав позивача не було, а було впорядкування земле користувань індивідуальних домоволодінь виходячи з фактичної площі конфігурації земельної ділянки . А тому, заперечення відповідача на цей рахунок цілком обгрунтоване - рішення прийнято у відповідності до вимог ст. 15 Закону УРСР «Про міську районну Раду народних депутатів «, ст. 10 ЗК УРСР . Крім того, третьою особою ОСОБА_2 визнано в судовому засіданні обставини встановлення нового забору ще приблизно в 2000 році, проте на базі раніше встановлених самим позивачем стовпчиків та із розміщенням самої огорожі не з боку позивача, а зі свого боку, що ніякого зменшення чи збільшення земельної ділянки - в одну чи в другу сторону не потягло .
Також суд враховує і ті обставини , що позивачем пропущено і терміни звернення до суду з даним позовом у відповідності до ст. 99 КАС України, причому за відсутності будь - яких поважних причин . Посилання представника позивача на те, що позивач є інвалідом, особою похилого віку, а тому, своєчасно звернутися за захистом своїх прав він не міг, суд не може визнати беззаперечним доказом в обґрунтування позовних вимог, оскільки вказані обставини хоча і враховуються судом ,проте не є такими, що підтверджують поважність причин пропуску термінів позовної давності. З часу встановлення обставин , які за поясненнями позивача порушують його права та свободи, тобто, з 2000 року пройшло повних 6\ шість \ років, а тому, посилання на те, що такий термін не пропущено - не є обгрунтованим . Це визнано і представником позивача.
А тому, враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає, що в позові Гамази B.Л має бути відмовлено.
На підставі ст. ст. 17 ,19,49, 67,69,71, 79,105 КАС України , керуючись ст. ст. 158 -167 КАС України , суд -
ПОСТАНОВИВ: В задоволенні позову ОСОБА_1 віімовити . Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення постанови. Апеляційну скаргу на постанову суду може бути подано протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду через суд першої інстанції.