Справа № 2а- 827 / 10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2010 року Суддя Київського районного суду м. Полтави Шиян В.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Полтаві в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві про нарахування недоплаченої допомоги дитини війни, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся в Київський районний суд м. Полтави з адміністративним позовом до відповідача про визнання неправомірними дій та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни, посилаючись те, що належить до соціальної категорії «Дитина війни» і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. В 2008-2009 роках така допомога виплачувалася у неповному обсязі.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», якими була зупинена дія положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на підставі яких йому повинна була бути нарахована соціальна допомога. Разом з тим, відповідач в порушення вимог Конституції України, не здійснив нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії в повному обсязі. Просив визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати виплатити допомогу за 2008-2009 роки.
Позивач в судове засідання не з’явився, надавши заяву з проханням розглядати справу без його участі.
Відповідач в судове засідання також не з’явився, хоча в справі наявні докази, що він належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи.
Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
За таких обставин справа судом розглядалася відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України в порядку письмового провадження.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від 18.11.2004 р. № 2195-ІV, набрав чинності 01.01.2006 р.).
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено у новій редакції. Встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. З 01 січня 2008 року позивачу нараховувалось та виплачувалось зазначене підвищення встановленого розміру.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Разом з тим, суми підвищення дітям війни були визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Пунктом 8 Постанови було встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня – 48,1 гривні, з 1 липня – 48,2, з 1 жовтня – 49,8 гривні. Тому підвищення до пенсії категорії дітей війни управлінням Пенсійного фонду України у 2008 році з 22 травня 2008 року нараховувалось в розмірі, передбаченому зазначеною постановою Кабінету Міністрів України.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, пріоритетності законів над підзаконними актами, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 та приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2008, оскільки з моменту ухвалення Конституційним судом рішення щодо неконституційності п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність і не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 повинен був нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Між тим, до 22.05.2008 року відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначеного закону, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.
Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зобов'язати Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням пенсії на 30 % з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», за 2008 рік з 22 травня по 31 грудня 2008 року та за 2009 рік з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням проведених виплат та провести відповідні виплати.
Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Відсутність механізму реалізації ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не може бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.
Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві. Враховуючи вищевикладене, суд вважає Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві належним відповідачем по даній справі.
Розглядаючи позовні вимоги щодо стягнення недоплаченої допомоги дитині війни у визначеній позивачем грошовій сумі, суд приходить до наступних висновків.
Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" на 2008 рік затверджено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Отже, у 2008 році виплаті підлягали такі суми доплати до пенсії:
травень 481х30%=144,3 грн. ; (з 22 по 31 травня – 46,55 грн.)
червень 481х30%=144,3 грн.;
липень 482х30%=144,6 грн.;
серпень 482х30%=144,6 грн.;
вересень 482х30%=144,6 грн. ;
жовтень 498х30%=149,4 грн.;
листопад 498х30%=149,4 грн. ;
грудень 498х30%=149,4 грн.;
всього: 1170, 60 грн. (з розрахунку з 22 травня по 31 грудня – 1072,85 грн.)
Статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
Разом з тим, суд виходить з того, що перерахунок пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України в порядку, встановленому чинним законодавством, на підставі документів, наявних у пенсійній справі, з урахуванням вимог ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо індексації пенсійних виплат, тому суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії, покладену законодавством на зазначені органи, і не може зобов’язати управління нарахувати позивачу підвищення до пенсії у визначеному розмірі, а може зобов’язати лише здійснити дії щодо перерахунку пенсії з урахуванням вимог законодавства.
З огляду на викладене, позовні вимоги щодо стягнення конкретно визначеної суми задоволенню не підлягають.
Із змісту позовної заяви та заперечень відповідача вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність органів Пенсійного фонду України щодо ненарахування зазначеного підвищення до пенсії.
Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати бездіяльність відповідача протиправною, в частині не нарахування підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з розміру, встановленого ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року .
Згідно з Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» передбачено компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Оскільки позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» не нараховувалося, будь-які правові підстави для проведення таких виплат з урахуванням компенсації відсутні. Тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Що стосується строків звернення позивача до суду, то суд вважає, що такий строк не пропущено, згідно ч.2 ст.87 Закону України «По пенсійне забезпечення» суми пенсії не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Згідно вимог ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», ст.ст. 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві про нарахування недоплаченої допомоги дитини війни задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві протиправною в частині не нарахування підвищення до пенсії ОСОБА_1 , передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року .
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», та провести відповідні виплати з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням проведених виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.
Постанова суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Київський районний суд м. Полтави заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя /підпис/ ОСОБА_2
Суддя В.М.Шиян