Справа №2-2065/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

(заочне)

21 квітня 2010 року                                                                                                       м. Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді: ДВІРНИК Н.В.,

при секретарі: Шамієвій С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,  

ВСТАНОВИВ:

          04.01.2010 року представник Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати теплової енергії для опалення житлового приміщення та гарячого водопостачання, мотивуючи позов наступним. Відповідач є наймачем АДРЕСА_1. ОП «Кримтеплокомуненерго» регулярно і в повному обсязі надавало теплову енергію для опалення житлового приміщення та гарячого водопостачання. Відповідач належним чином не проводить оплату послуг, внаслідок чого у період з 01.03.2003 року по 01.12.2009 року утворилась заборгованість у розмірі 1303,81 грн., які позивач просить стягнути на його користь.

      В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, наполягав на відмові у застосуванні позовної давності з тих підстав, що останній на його думку переривався, оскільки відповідач частково сплачував існуючу в нього заборгованість.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

            Зі згоди представника позивача, викладеної у заяві, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Про заочний розгляд цивільної справи судом на місці винесено ухвалу.

          Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані позивачем докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню , виходячи з наступного.

            Відповідно ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60  ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.

        Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносин.

        Власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_1, що підтверджується копією лицевого рахунку, виданого КП ЖЕО Центрального району м.Сімферополя (а.с.2). ОП «Кримтеплокомуненерго» регулярно і в повному обсязі надавало відповідачу теплову енергію для опалення житлового приміщення та гарячого водопостачання, проте у період з 01.03.2003 року по 01.12.2009 року утворилась заборгованість у розмірі 1303,81грн. (а.с.3).

        Ці обставини встановлені судом, підтверджені доказами, що є у справі,  сторонами  не заперечуються.        

    Спірні правовідносини виникли до набрання чинності ЦК України в редакції 2003 року (до 01.01.2004 року) і продовжують існувати на даний час.

    В зв’язку з таким, під час виникнення між сторонами правовідносин діяв ЦК Української РСР в редакції 1963 року, права і обов’язки за цими правовідносинами продовжують існувати після набрання чинності ЦК України в редакції 2003 року (з 01.01.2004 року).

    Відповідно до п.4 ч.2 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у редакції 2003 року, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

    З огляду на зазначене, суд вважає за можливе застосувати  до правовідносин, що виникли між сторонами, норми ЦК України у редакції 2003 року.    

          Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року визначено обов’язки споживача та виконавця житлово – комунальних послу. Зокрема, обов’язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг  у строки, встановлені договором або законом, а обов’язком виконавця – надання житлово – комунальних послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору на надання житлово – комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

          Обов’язок власника квартири укласти договір на надання житлово – комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено також п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків.

            Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово – комунальних послуг передбачено законом і його укладення визначено як обов’язок, а не право сторін (ухвала Верховного Суду України від 06.02.2008 року за позовом ДП «Моноліт-Сервіс» ТОВ Будівельна фірма «Моноліт» до Б.)

        Виходячи із загальних начал та змісту цивільного законодавства України, звичаїв ділового обороту та статті 642 ЦК України, з урахуванням того, що позивач надавав відповідачу послуги - теплову енергію для опалення житлового приміщення та гарячого водопостачання, а відповідач, у свою чергу їх приймав та претензій щодо їхньої якості не заявляв, суд вважає можливим застосувати до спірних правовідносин статті 526, 610, 614 ЦК України, які регламентують загальні умови виконання зобов‘язання, правові наслідки та відповідальність за порушення зобов‘язання.

            Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  

    З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що права позивача порушенні і підлягають захисту, в зв’язку з чим суд задовольняє позов в повному обсязі.      

          Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі,  питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.      

        На підставі  наведеного, керуючись статтями  10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 217, 218, 223-233 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

        Позов Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

        Стягнути з ОСОБА_1 (що проживає: ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» заборгованість за надану теплову енергію для опалення житлового приміщення та гарячого водопостачання за період з 01.03.2003 року по 01.12.2009 року у розмірі 1303 (одна тисяча триста три) гривні 81 коп.

        Стягнути з ОСОБА_1 (що проживає: ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» витрати з інформаційно-технічного  забезпечення розгляду цивільної справи у суді в розмірі 30 (тридцять) гривен.

        Стягнути з ОСОБА_1 (що проживає: ІНФОРМАЦІЯ_1) у дохід місцевого бюджету Центрального району м.Сімферополя судовий збір у розмірі 51 (п’ятдесят однієї) гривні.    

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного    суду   АР Крим   через   суд    першої    інстанції   шляхом подачі  в  10-денний строк  з  дня   проголошення   рішення  заяви   про апеляційне  оскарження і  поданням  після цього протягом 20 днів апеляційної  скарги або  в  порядку   ч. 4   ст. 295  ЦПК  України.

Заочне  рішення може   бути   переглянуте   судом, що його ухвалив, за   письмовою   заявою   відповідача, поданою   протягом десяти днів з дня отримання   його   копії.

СУДДЯ:                                                                                                              Н.В.ДВІРНИК