справа № 2-1482/10р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

26 лютого 2010 року       Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

                                          головуючого судді           Скрипник К.О.,

                                          при секретарі                     Берко Я.В;

за участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Ленінська районна у м. Дніпропетровську рада, Дніпропетровська міська рада про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка 20 травня 2009 року звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом в якому зазначила, що вона проживає ІНФОРМАЦІЯ_1, а у сусідньому будинку АДРЕСА_1 проживає відповідач – ОСОБА_2 В позові зазначено, що позивачка для естетичної краси встановила за власні кошти безфундаментний паркан. На прибудинковій території будинку позивачки знаходиться металевий гараж, власником якого є відповідач, який у лютому 2009 року почав самочинно будувати навколо металевого гаражу фундамент, з метою розширити свій гараж. Згоди місцевих органів на будівництво у відповідача немає, згоди усіх сусідів також немає. Коли з”явився відповідач до неї за отриманням згоди, то вона йому письмово відмовила. Після чого, відповідач зруйнував її паркан, приходив до неї в стані алкогольного сп”яніння, погрожував фізичною розправою, висловлювався брудною лайкою. У в зв’язку з чим, позивачка 28.04.2009 року звернулася до Ленінського районного відділу міліції та з відповідачем була проведена профілактична бесіда. Внаслідок незаконних дій відповідача був зруйнований паркан позивачки, чим завдана їй матеріальна шкода, яку вона оцінює у 2925 грн. Також, неправомірними діями відповідача, їй завдана моральна шкода, яку вона оцінює в 5000 грн. На підставі зазначеного, позивачка просила зобов’язати відповідача усунути перешкоди у користуванні прибудинкової території будинку 5 по вул.Військовоморська м. Дніпропетровська, стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 5000 грн. та матеріальну шкоду в розмірі 2925 грн.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги і просили їх  задовольнити. В обґрунтування позовних вимог посилалась на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, погодився з тим, що він дійсно зніс два стовпчику паркану, які перешкоджали йому при проведенні будівельних робіт на місці гаражу, в іншій частині позовні вимоги не визнав, пояснив, що він перешкоди в користуванні прибудинковою територією позивачці не чинить, матеріальну та моральну шкоду не завдав, стосовно скандалу з позивачкою, що мав місце 28.04.2009 року, як пояснив відповідач, він вже поніс адміністративну відповідальність та сплатив вже адміністративний штраф в розмірі 100 грн., а двічі за одне і теж саме діяння до відповідальності не можливо притягнути особу, просив відмовити у задоволенні позову.

Третя особа – Дніпропетровська міська рада у судове засідання не з’явилась, письмово просила справу розглядати у відсутність їх представника.

Третя особа – Ленінська районна рада у м. Дніпропетровську, належним чином була повідомлена про дату, час та місце судового розгляду, письмових заяв не надходило.

    Суд вислухавши пояснення позивача, відповідача, вислухавши свідків, вивчивши матеріали справи, адміністративний матеріал № 3-1861/09 у відношенні ОСОБА_2 за ст.173 КУпАП, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню по наступним підставам.

Встановлено, що позивачка ОСОБА_1 проживає та зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_2, Ѕ частина якої належить їй на праві власності (а.с.6,32-34).

Як пояснила сама позивачка та згідно фотографій, які знаходяться в матеріалах справи, ОСОБА_1 на території будинку № 5 (напроти будинку) по вул.Військовоморська у м. Дніпропетровську, встановила цегловий паркан зі слів позивачки «для естетичного вигляду, для захисту квітів, які вона насадила».

Судом встановлено, що позивачці не виділялася в користування, або по договору оренди або у приватну власність земельна ділянка, на якій вона встановила цегловий паркан, а також дозвіл у органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування на його встановлення не отримувала.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачка самовільно, незаконно, без відповідного дозволу, в порушення діючого Земельного Кодексу України, встановила на земельній ділянці, яка їй не була відведена, яка відноситься до комунальної власності, цегловий паркан.

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що на території домоволодіння № 5 вул. Військовоморській у м. Дніпропетровську знаходився металевий гараж, на тимчасове будівництво якого виконавчим комітетом Ленінської у м. Дніпропетровську ради народних депутатів 14.11.1974 року був наданий дозвіл гр.ОСОБА_3 Як пояснив відповідач, металевий гараж по вул.Військовоморській № 5 належав раніше ОСОБА_3, який продав цей гараж відповідачу на підставі домашньої угоди, що підтверджується, як пояснив відповідач, розпискою та нотаріально посвідченою заявою.

Разом з тим, жодного документу в підтвердження, що вищезазначений гараж належить відповідачу ОСОБА_2, або в підтвердження отримання ним дозволу від органів місцевого самоврядування на проведення будівельних робіт, відповідач суду не надав.

Встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово зверталася до Служби з питань наглядово-профілактичної діяльності СДПЧ – 4 Ленінського району м. Дніпропетровська, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області з приводу незаконного будівництва гаражу ОСОБА_2 Згідно відповіді Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області від 28.07.2009 року металевий гараж демонтовано, будівельні роботи не виконуються.

 Суд звертає увагу, що з питання щодо знесення самовільно збудованого гаражу може звертатись орган місцевого самоврядування (власник, користувач земельної ділянки).

Також, досліджуючи адміністративний матеріал № 3-1861/09 у відношенні ОСОБА_2 за ст.173 КУпАП, судом з”ясовано, що до Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області надійшла заява від гр.ОСОБА_1 в якій вона просить притягнути до відповідальності гр.ОСОБА_4, який 28.04.2009 року приблизно о 13.00 год. біля будинку № 5 по вул.Військовоморська вчинив з нею сварку, висловлювався в її адресу брудною лайкою та висловлював погрози фізичної розправою, а також пошкодив її цегловий паркан. З ОСОБА_2 проведена профілактична бесіда та йому винесено офіційне застереження про неприпустимість здійснення у подальшому антигромадської поведінки та інших дій, що перешкоджають громадському порядку та спокою оточуючих громадян, у в зв”язку з чим, на останнього був складений 03.05.2009 року протокол дільничним інспектором Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, а в порушенні кримінальної справи, згідно постанови від 07.05.2009 року, відмовлено.

В подальшому встановлено, що постанова про відмову в порушенні кримінальної справи була прокуратурою скасована та матеріали направлені для проведення додаткової дослідчої перевірки (а.с.20), разом з тим, цей факт не тягне ніяких наслідків для розгляду даної цивільної справи по суті.

Встановлено, що 19 травня 2009 року, постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, ОСОБА_2, на підставі протоколу від 03.05.2009 року, притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.173 КУпАП та на нього накладений адміністративний штраф, який ОСОБА_2 сплатив (а.с.21-22).

Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Не зважаючи на той факт, що відповідач не заперечував факт знесення двох стовпчиків цеглового паркану, суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 2925 грн., оскільки, жодних законних підстав ОСОБА_1 не мала на встановлення цеглового паркану на території будинку № 5 по вул.Військовоморській у м. Дніпропетровську, на землі, яка їй не виділялася, на землі, яка відноситься до комунальної власності, та крім того, сума 2925 грн. – це загальна сума всього купленого ОСОБА_1 будівельного матеріалу, згідно товарного чеку, а сума ж фактичного матеріального збитку, саме, що дійсно було зруйновано, в судовому засіданні не доведена, так як встановлено, що ОСОБА_2, знесений  ним паркан не забрав, не знищив, а фактично зніс з встановленого місця.

До показань свідків, які були допитані в судовому засіданні, суд ставиться критично, оскільки пояснення ними надавалися не конкретні, суперечливі.  

В судовому засіданні також не доведено, що ОСОБА_2 здійснює перешкоди ОСОБА_1 в користуванні прибудинкової території буд.№ 5 по вул.Військовоморській у м. Дніпропетровську, доводи позивачки не знайшли свого об’єктивного підтвердження в судовому засіданні.

За неправомірні дії, що мали місце 28.04.2009 року, відповідач вже поніс адміністративну відповідальність.

В судовому засіданні встановлено, що між сторонами по справі склалися давні неприязні стосунки, у в зв’язку з чим та також через неправомірні дії обох сторін, виникають подібні конфлікти.

Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Позивачка не довела, що ОСОБА_2 своїми діями завдав їй моральну шкоду, всі захворювання позивачки, зазначені в медичних документах, які надала позивачка, не знаходяться в причинно-наслідковому зв’язку з тими обставинами, на які вона посилається.

Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а у відповідності до положень ч.1. ст. 11  ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі і тому аналізуючи здобуті по справі докази, суд приходить до висновку, що вимоги позивачки є не законними, не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.38-42, 125 ЗК України, ст.ст.376, 1166,1167 ЦК України, ст.ст.  5, 6, 10, 27, 57-60, 212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

    У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Ленінська районна у м. Дніпропетровську рада, Дніпропетровська міська рада про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – відмовити .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20- с ти денний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання  апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

        Суддя                             К.О. Скрипник